Рішення

від 05.05.2020 по справі 910/991/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2020Справа № 910/991/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мірідас

до Товариства з обмеженою відповідальністю Екомісто

про стягнення 21 935, 50 грн.

Господарський суд міста Києва

у складі судді Спичака О.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мірідас звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Екомісто про стягнення 21 935, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами неналежного виконання відповідачем свого обов`язку з оплати послуг по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів за договором №0008/2016 від 01.03.2016р., в наслідок чого позивачем нараховано 19 958, 40 грн основного боргу, пеню у розмірі 1 686, 85 грн, інфляційні нарахування - 119, 75 грн та 3% річних - 170, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020р. у справі № 910/991/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мірідас залишено без руху.

24.02.2020р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2020р. про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/991/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав. З приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 04114, м.Київ, Подільський район, вул.Вишгородська, буд.45-А/4, офісне приміщення 34. Інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю Екомісто матеріали справи не містять.

З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження) направлялась судом за вказаною адресою відповідача.

Проте, конверт з поштовою кореспонденцією, скерованою на адресу відповідача 1, було повернуто до суду.

Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Мірідас (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екомісто (замовник) було укладено договір №0008/2016-ТПВ про надання послуг по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець надає комплекс послуг по збиранню та вивезенню накопичених твердих побутових відходів з території замовника, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, визначені цим договором.

Згідно п.1.3 договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. комплекс послуг, що надається виконавцем і оплачується замовником, включає в себе наступні дії: завантаження ТПВ у сміттєвоз силами виконавця; вивезення сміттєвозом ТПВ на знешкодження до сміттєсортувальної станції та/або полігону.

Робота, що виконується виконавцем, приймається замовником. При цьому, один раз в місяць складається виконавцем та підписується сторонами акт виконаних робіт, який підтверджує факт виконання договірних зобов`язань виконавцем (п.2.1 договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р.).

У п.3.1 договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. вказано, що загальна вартість цього договору визначається виходячи із обсягу накопичення та вивезення виконавцем ТПВ під час дії цього договору.

За умовами п.3.8 договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. замовник зобов`язується оплатити виконавцю 100% місячної вартості послуг, яка вказана в п.3.7 договору, до 10 числа поточного місяця за попередній місяць.

Пунктом 6.5 договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. передбачено, що за прострочення виконання зобов`язань винна сторона зобов`язана сплачувати іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2016р., а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. Якщо за тридцять календарних днів до дати закінчення договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про наміри розірвати цей договір, він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (п.п.9.1, 9.2 договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, у вересні 2019р. в межах договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Мірідас було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Екомісто було прийнято послуги по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів на суму 19 958,40 грн., про що сторонами складено та підписано акт надання послуг №958 від 30.09.2019р. Вказаний акт підписано представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Проте, за твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю Екомісто послуги, надані у вересні 2019р., оплачено не було, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 19 958,40 грн., що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, за умовами п.3.8 договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. замовник зобов`язується оплатити виконавцю 100% місячної вартості послуг, яка вказана в п.3.7 договору, до 10 числа поточного місяця за попередній місяць.

Судом було встановлено, що в межах договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Мірідас у вересні 2019р було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Екомісто було прийнято послуги по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів на суму 19 958,40 грн., про що сторонами складено та підписано акт надання послуг №958 від 30.09.2019р.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем послуг наданих позивачем у вересні 2019р. на суму 19 958,40 грн., настав.

Проте, як було встановлено вище, Товариством з обмеженою відповідальністю Екомісто розрахунку за послуги, надані у вересні 2019р. в межах договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р., здійснено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 19 958,40 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за договором №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мірідас до Товариства з обмеженою відповідальністю Екомісто в частині стягнення основного боргу в сумі 19 958,40 грн.

Виходячи з принципу повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 686, 85 грн, інфляційних нарахувань - 119, 75 грн та 3% річних - 170, 50 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.5 договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. передбачено, що за прострочення виконання зобов`язань винна сторона зобов`язана сплачувати іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати послуг, наданих у вересні 2019р. в межах договору №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р., позивачем було нараховано пеню за період з 11.10.2019р. по 22.01.2020р. на суму 1686,85 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення неустойки такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №0008/2016-ТПВ від 01.03.2016р. позивачем за період з 11.10.2019р. по 22.01.2020р. було нараховано 3% річних в сумі 170,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 119,75 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахування 3% річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та задоволення позовних вимог в цій частині.

Одночасно, розрахунок інфляційних втрат суд вважає помилковим с урахуванням наступного.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця (у даному випадку жовтень 2019р.), то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18, від 10.07.2019р. по справі №910/21564/16, від 26.11.2019р. по справі №914/1318/18.

До того ж, суд звертає увагу, що у грудні 2019р. мала місце дефляція (показник 99,8 згідно з повідомленням від 11.01.2020р. Державної служби України), яка також повинна враховуватись в розрахунку, а рівень інфляції у листопаді становив 100,1.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екомісто (04114, м.Київ, вул.Вишгородська, будинок 45-А/4, офісне приміщення 34, ЄДРПОУ 35429115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мірідас (04119, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, будинок 25/1, ЄДРПОУ 39428392) основний борг в сумі 19 958,40 грн., пеню в сумі 1686,85 грн., 3% річних в розмірі 170,50 грн. та судовий збір в сумі 2090,52 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Спичак О.М.