Рішення

від 30.04.2020 по справі 911/57/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/57/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Розетка. УА , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Склад-Логістика , с. Хотів Києво-Святошинського району,

про стягнення 3 556 000,00 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився ;

від відповідача: не з`явився ;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка. УА", м. Київ (далі по тексту - ТОВ Розетка ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 24.12.2019 №24-12/19-380 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Склад - Логістика", с. Хотів Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ Склад-Логістика ), в якому просить суд стягнути з відповідача 3 556 000,00 грн. заборгованості за договором №Ф-21 (поворотної фінансової допомоги) від 21.02.2014, та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору, а також витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2014 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено договір №Ф-21 (поворотної фінансової допомоги), відповідно до якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику поворотну допомогу в сумі 21 100 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кошти не пізніше 31.12.2015. Надалі сторони уклали додаткову угоду, відповідно до якої установили обов`язок позичальника повернути кошти протягом 60 днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше 05.08.2016. Позивач твердить, що відповідач частково сплатив кошти в сумі 17544000,00 грн., в результаті чого залишок неповернутої позики становить 3 556 000,00 грн., який позивач просить суд стягнути з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/57/20. Постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.02.2020.

Рекомендоване поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу на належну адресу, яка зазначена у позовній заяві, та яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача, повернулось на адресу суду без зазначення причин повернення.

17.02.2020 від позивача до господарського суду надійшло клопотання від 17.02.2020 №17-02/20-48 про приєднання доказів до матеріалів справи. До вказаного клопотання було додано лист ПАТ Банк Національний кредит від 17.12.2019 та копії платіжних доручень.

Ухвалою від 17.02.2020 відкладено підготовче судове засідання на 10.03.2020.

10.03.2020 від позивача до господарського суду надійшло клопотання від 05.03.2020 №05-03/20-70 про приєднання доказів до матеріалів справи. До вказаного клопотання додано копію листа АТ Укрсиббанк від 04.03.2020 з інформацією про дати та суми коштів, сплачених по договору №Ф-21 від 21.02.2014, а також платіжні доручення та Акти приймання-передачі наданих послуг №13 від 29.12.2019 та №15 від 28.02.2020 (послуги адвоката).

Ухвалою від 10.03.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.04.2020. Ухвалою від 06.04.2020 судове засідання, призначене на 06.04.2020 відкладено на 30.04.2020 у зв`язку із запровадженням на території України карантину та обмеження пасажирських перевезень.

15.04.2020 від позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 11.03.2020 №11-03/20-74, у якій позивач просить суд здійснити розподіл витрат, які поніс позивач на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

27.04.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.

Відповідач відзив на позов не подав, у судові засідання не з`явився, представника не направив, про причини нез`явлення суд не повідомив.

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

21.02.2014 між ТОВ Розетка. УА (позикодавець) та ТОВ Склад-Логістика (позичальник) було укладено Договір №Ф-21 (поворотної фінансової допомоги) (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу в розмірі 21 100 000,00 грн., а позичальник зобов`язується використати таку допомогу у власній господарській діяльності і вчасно повернути її (пункт 1.1);

- фінансова допомога є безвідсотковою (пункт 1.2);

- позичальник зобов`язується повернути суму фінансової допомоги позикодавцеві протягом 60 днів з моменту отримання вимоги на повернення фінансової допомоги від позикодавця, але не пізніше 31.12.2015 (пункт 3.1);

- за несвоєчасне повернення фінансової допомоги позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення (пункт 5.1);

- договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов`язань позичальника. Договір може бути пролонгований за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 7.1);

- всі зміни і доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома сторонами (пункт 7.2).

30.12.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.1 Договору №Ф-21 від 21.02.2014 в новій редакції, відповідно до якої позичальник зобов`язався повернути суму фінансової допомоги позикодавцеві протягом 60 днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше 05.08.2016.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать додані до матеріалів справи платіжні документи та банківські виписки, на виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача обумовлені договором кошти у сумі 21 100 000,00 грн. платіжними дорученнями:

№4784 від 21.02.2014 на суму 1 400 000,00 грн.;

№143 від 21.02.2014 на суму 2 200 000,00 грн.

№4924 від 05.03.2014 на суму 1 900 000,00 грн.;

№183 від 05.03.2014 на суму 3 700 000,00 грн.;

№184 від 05.03.2014 на суму 2 300 000,00 грн.;

№185 від 05.03.2014 на суму 6 200 000,00 грн.;

№4925 від 06.03.2014 на суму 3 400,000,00 грн.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2015 встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути суму фінансової допомоги позикодавцеві протягом 60 днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше 05.08.2016.

З огляду на викладене, суд встановив, що термін повернення отриманої фінансової допомоги сплив 05.08.2016, а з 06.08.2016 настало прострочення позичальника.

Згідно поданих суду довідок АТ Укрсиббанк від 24.12.2019 №53-2-01/105610, та від 04.03.2020 №58-2-01/7166Т, відповідач сплатив позивачу кошти із призначенням платежу повернення фінансової допомоги згідно договору №Ф-21 загалом в сумі 17 544 000,00 грн., а саме сплатив:

25.12.2015 - 1 000 000,00 грн.; 05.02.2016 - 3 144 000,00 грн.;

21.09.2016 - 300 000,00 грн.; 29.09.2016 - 700 000,00 грн.;

31.10.2016 - 1 000 000,00 грн.; 01.11.2016 - 1 000 000,00 грн.;

02.11.2016 - 1 000 000,00 грн.; 23.11.2016 - 500 000,00 грн.;

28.11.2016 - 1 000 000,00 грн.; 26.12.2016 - 1 000 000,00 грн.;

29.12.2016 - 1 000 000,00 грн. 10.01.2017 - 1 500 000,00 грн.;

23.01.2017 - 1 000 000,00 грн. 31.01.2017 - 1 000 000,00 грн.;

13.02.2017 - 1 000 000,00 грн.; 04.07.2017 - 300 000,00 грн.;

25.07.2017 - 300 000,00 грн.; 29.08.2017 - 400 000,00 грн.;

27.09.2017 - 200 000,00 грн.; 04.10.2017 - 200 000,00 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач відзив на позов та докази повернення грошових коштів в розмірі, більшому, ніж доводить суду позивач, не надав, в тому числі і на вимогу ухвали суду від 13.01.2020, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, станом на день розгляду справи прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №Ф-21 (поворотної фінансової допомоги) від 21.02.2014, строк повернення якої настав, становить 3 556 000,00 грн., у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 3 556 000,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак належить до задоволення повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю Розетка. УА повністю, ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Склад-Логістика 3 556 000,00 грн. основного боргу та, у зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України 53 340,00 грн. судового збору.

Крім судового збору, позивач просить суд включити до складу судових витрат та покласти на відповідача 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надав суду:

копію договору про надання абонентських послуг від 01.12.2018, укладеного з адвокатом Вакуленком С.В., з додатком №1 - вартість послуг з юридичного обслуговування. Відповідно до договору вартість послуг адвоката складається із щомісячної абонентської плати, яка сплачується згідно посвідчених додатків до договору до десятого числа кожного поточного місяця, та у випадку виконання адвокатом обов`язків, не передбачених договором - додаткової винагороди на підставі окремо виставлених рахунків-фактур;

копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4322/10 від 27.10.2010;

довіреність від 15.11.2019, відповідно до якої адвокат Вакуленко С.В. уповноважений бути представником ТОВ Розетка. УА та вести справи підприємства в тому числі в органах судової влади України;

Акт приймання-передачі наданих послуг №13 від 28.12.2019, підписаний обома сторонами, відповідно до якого вартість послуг щодо складення та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ТОВ Склад-Логістика , надання замовнику усних та письмових консультацій становить 5 000,00 грн.;

платіжне доручення від 03.01.2020 №37223635, яким замовник оплатив послуги, прийняті за Актом №13 в сумі 5 000,00 грн.;

Акт приймання-передачі наданих послуг №15 від 28.02.2020, підписаний обома сторонами, відповідно до якого вартість послуг щодо представництва інтересів замовника у підготовчому судовому засіданні, складення та подання до суду клопотань, надання замовнику усних та письмових консультацій становить 5 000,00 грн.;

платіжне доручення від 02.03.2020 №37194746, яким замовник оплатив послуги, прийняті за Актом №15 в сумі 5 000,00 грн.;

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Розетка. УА сплатило 10 000,00 грн. за отриману правову допомогу у справі за позовом до ТОВ Склад-Логістика .

Відповідно до ч.5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (зокрема щодо співмірності витрат на професійну правову допомогу) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач з таким клопотанням до суду не звертався.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - не відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Розетка. УА задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Склад-Логістика (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3-А, ідентифікаційний код 37756674)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Розетка. УА (01103, м. Київ, Печерський район, бульвар Дружби Народів, буд. 8-А, ідентифікаційний код 37193071)

3 556 000,00 грн. (три мільйони п`ятсот п`ятдесят шість тисяч гривень нуль копійок) основного боргу;

10 000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок ) витрат на правову допомогу;

53 340,00 грн. (п`ятдесят три тисячі триста сорок гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повний текст рішення підписано 05.05.2020.

Суддя О.В. Конюх