Рішення

від 05.05.2020 по справі 922/907/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2020 р. Справа № 922/907/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Об`єднання співвлвсників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", м. Харків про стягнення 1479,24 грн. ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 1479,24 грн., з яких:

867,13 грн. пені;

125,00 грн. 3% річних;

487,11 грн. інфляційних.

Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення відповідачем виконання зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором постачання природного газу № 2333/1617-ТЕ-32 від 07.09.2016.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2020 відкрито провадження у справі № 922/907/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 27.03.2020.

Позивач отримав копію вище вказаної ухвали від 27.03.2020.

Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 27.03.2020 повернулася на адресу суду з відміткою адресат відсутній (а. с. 76-79). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2020.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 07.09.2016 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 2333/1617-ТЕ-32 (далі за текстом - договір; а. с. 15-23), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. п. 1.1-1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) газ обсягом до 14,0 тис. куб. м. (чотирнадцять тисяч), у тому числі за місяцями: жовтень 2016 - 1,0, листопад 2016 - 2,5, грудень 2016 - 3,0, січень 2017 - 3,0, лютий 2017 - 2,5, березень 2017 - 2,0.

Пунктом 3.4. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових, обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п. п. 5.1-5.2 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. п. 8.2, 10.3 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

За умовами п. 12.1 договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов даного договору поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017 (а. с. 26-31) на загальну суму 75494,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати природного газу своєчасно не виконував, допускаючи систематичні прострочення їх виконання, що підтверджується наданими позивачем виписками з банківського рахунку (а. с. 34-64).

У зв`язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу 867,13 грн. пені та 125,00 грн. 3% річних за наступні періоди прострочення оплати: з 27.12.2016 по 03.01.2017 на суму 1379,38 грн., з 26.01.2017 по 05.02.2017 на суму 3885,14 грн., з 28.02.2017 по 21.03.2017 на суму 2687,42 грн., з 28.02.2017 по 30.03.2017 на суму 13369,64 грн., з 31.03.2017 по 03.04.2017 на суму 8369,64 грн., з 04.04.2017 по 05.04.2017 на суму 5369,64 грн., з 06.04.2017 по 10.04.2017 на суму 3369,64 грн., з 11.04.2017 по 10.05.2017 на суму 2569,64 грн., з 11.05.2017 по 17.05.2017 на суму 69,64 грн.

Крім того, позивачем також нараховано інфляційні в сумі 487,11 грн. за прострочення виконання за зобов`язань з оплати спожитого природного газу протягом квітня 2017 - листопада 2019 включно.

Обставини щодо стягнення зазначених нарахувань стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт систематичного прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого природного газу протягом дії договору постачання природного газу № 2333/1617-ТЕ-32 від 07.09.2016 підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних за прострочення оплати природного газу, суд приходить до висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 125,00 грн. 3% річних та 487,11 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначено, п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було зазначено вище, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати природного газу. Зазначене надає позивачу право на нарахування пені в порядку, визначеному п. 8.2. договору, проте з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» щодо можливого її розміру та ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати природного газу, суд констатує його відповідність вимогам чинного законодавства України та арифметичну вірність.

За таких обставин, суд приходить до висновку також про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 867,13 грн. пені.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (адреса: 61038, Харківська обл., м. Харків, вул. Камишева Івана, буд. 12; код ЄДРПОУ: 36988222) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720):

867,13 грн. пені;

125,00 грн. 3% річних;

487,11 грн. інфляційних;

2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак