Рішення

від 04.05.2020 по справі 930/53/20

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 травня 2020 р. Справа № 930/53/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні житлової субсидії, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду з Немирівського районного суду Вінницької області в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України передано адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району, у якій просить визнати протиправною та скасувати відмову у призначенні житлової субсидії та зобов`язати відповідача відшкодувати житлову субсидію з урахуванням минулого періоду початку опалювального сезону.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що за результатами розгляду її заяви про призначення житлової субсидії Управлінням соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району відмовлено в призначенні житлової субсидії у зв`язку із тим, що заявниця не зареєстрована в житловому приміщенні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач оскаржила її в судовому порядку, подавши позовну заяву до Немирівського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2020 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України передано Вінницькому окружному адміністративному суду для розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою витребувано в Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії та долучених до заяви документів (якщо такі надавались), а також рішення Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про відмову в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії.

06 березня 2020 року позивачкою подано до суду адміністративний позов з уточненою редакцією позовних вимог, за результатами розгляду якої ухвалою суду від 30 квітня 2020 року заяву повернуто заявниці.

16 березня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до пункту 22 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива , житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку). За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги. Крім того, відповідачем зазначено, що за рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. Відтак, житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання. Проте, оскільки заявниця зареєстрована у іншому житловому приміщенні, для оформлення субсидії за фактичним місцем проживання останній необхідно укласти договір найму (оренди) житлового приміщення.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано витребувані судом докази.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 02 березня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області із заявою про призначення житлової субсидії.

Разом із заявою подано:

- декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, від 01 листопада 2019 року;

- довідку вих. №1-231 від 01 листопада 2019 року, що видана виконкомом Ковалівської сільської ради Немирівського району;

- довідку вих. №2052 від 30 жовтня 2019 року, що видана Управлінням соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради;

- довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вих. №1-232 від 01 листопада 2019 року, що видана виконкомом Ковалівської сільської ради Немирівського району;

- довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вих. №1-233 від 01 листопада 2019 року, що видана виконкомом Ковалівської сільської ради Немирівського району.

Проте, рішенням Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області відмовлено позивачу у призначенні житлової субсидії у зв`язку із тим, що заявниця не зареєстрована в житловому приміщенні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій, механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Положення).

Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком (пункт 3 Положення).

Відповідно до пункту 4 Положення право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії" (пункт 5 Положення).

Згідно з пунктом 9 Положення призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. У сільській місцевості заяви громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій приймаються уповноваженими особами, визначеними виконавчими комітетами селищних і сільських рад, та передаються відповідним органам соціального захисту населення. У разі утворення об`єднаної територіальної громади заяви з необхідними документами для призначення житлових субсидій приймаються уповноваженими особами, що визначені виконавчими органами ради об`єднаної територіальної громади, та передаються відповідним органам соціального захисту населення.

Пунктом 10 Положення визначено, що в окремих випадках житлові субсидії призначаються за рішеннями комісій, утворених районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Відповідно до пункту 21 Положення житлова субсидія за рішенням комісії може бути призначена у випадках, не передбачених цим Положенням. Фінансування таких субсидій здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відтак, аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії можуть прийматися або органами соціального захисту населення, або комісіями, утвореними районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах.

За приписами пункту 43 Положення для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання):

- заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики;

- декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики;

- довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

- копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності);

- договір наймання (оренди) житла (у разі наявності).

Разом з тим, для розгляду питань, що належать до компетенції комісії, у випадках, передбачених цим Положенням, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може запропонувати громадянину подати додаткові документи, які не передбачені цим Положенням, але необхідні для розгляду комісією питань (пункт 49 Положення).

Відповідно до пункту 60 Положення структурним підрозділом з питань соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів приймається рішення про: призначення житлової субсидії; непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від`ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії; подання документів на розгляд комісії.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може прийняти рішення про подання документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії у разі наявності підстав, визначених цим Положенням (абзац 2 пункту 63 Положення).

Пунктом 66 Положення визначено, що рішення про призначення, непризначення або відмову в призначенні житлової субсидії приймається комісією протягом 30 календарних днів з дня прийняття структурним підрозділом з питань соціального захисту населення рішення про подання документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії.

Відтак, наведені приписи свідчать про те, що для призначення житлової субсидії особа подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання) відповідні документи, за результатом розгляду яких структурним підрозділом протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів приймається відповідне рішення.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що Положенням передбачено випадки, коли рішення про призначення (відмову в призначенні) житлових субсидій приймається комісіями, які утворюються районними, районними у мм. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Як свідчить рішення відповідача, яким позивачці відмовлено у призначенні житлової субсидії, підставою для відмови у призначенні житлової субсидії визначено приписи пункту 22 Положення.

Так, відповідно до пункту 22 Положення житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).

За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. У такому разі склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії.

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії у випадках, передбачених абзацами другим і третім цього пункту, приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Разом з тим, житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання.

Відтак, наведені приписи передбачають процедуру прийняття комісією рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому. При цьому, особливістю прийняття такого рішення у випадках, визначених пунктом 22 Положення, є те, що таке рішення приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до органу соціального захисту населення із заявою про призначення житлової субсидії, зі змісту якої неможливо однозначно встановити підставу призначення їй житлової субсидії (чи як особі, що зареєстрована в житловому приміщенні, чи як орендарю, чи як внутрішньо переміщеній особі), адже заявницею не конкретизовано (не визначено), до якої саме категорії із наведених осіб відноситься.

При цьому, у заяві про призначення житлової субсидії від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 вказала, що у разі якщо прийняття рішення щодо її заяви потребує окремого рішення місцевих органів виконавчої влади/органів місцевого самоврядування або утвореної ними комісії, тому просить подану нею заяву розглянути відповідними органами або утвореною ними комісією.

Водночас, слід звернути увагу на приписах пункту 49 Положення, якими визначено, що для розгляду питань, що належать до компетенції комісії, у випадках, передбачених цим Положенням, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може запропонувати громадянину подати додаткові документи, які не передбачені цим Положенням, але необхідні для розгляду комісією питань.

На переконання суду, органу, що приймає рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії, слід було ретельніше підійти до розгляду поданої позивачкою заяви про призначення житлової субсидії, адже від того, до якої категорії із наведених у пункті 22 Положення осіб віднесена ОСОБА_1 залежить процедура прийняття відповідного рішення (або органом соціального захисту населення, або комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства).

Так, згідно із приписами пункту 22 Положення у разі встановлення в ході розгляду заяви факту реєстрації в житловому приміщенні (будинку) заявника, тоді рішення про призначення житлової субсидії приймається органом соціального захисту населення.

Проте, якщо за результатом розгляду заяви про призначення житлової субсидії виявиться, що заявник не зареєстрований в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживає у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла або є індивідуальним забудовником, будинок якого не прийнятий в експлуатацію, або є внутрішньо переміщеною особою, - в таких випадках рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Однак, як слідує із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії прийнято Управлінням соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області без залучення комісії та без акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Наведене свідчить про протиправність рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії, оскільки відповідачем порушено порядок розгляду заяви про призначення житлової субсидії, а відтак прийняте рішення підлягає скасуванню.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №308/2977/16-а.

З приводу позовної вимоги зобов`язального характеру, то така, на думку суду, не підлягає задоволенню, оскільки Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району при прийнятті відповідного рішення порушило порядок його ухвалення, без детального аналізу змісту поданої позивачкою заяви про призначення житлової субсидії, а тому підстав для зобов`язання відповідача відшкодувати житлову субсидію з урахуванням минулого періоду початку опалювального сезону немає.

Разом із тим, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Приписам пункту 2 частини 1 статті 5 відповідають положення пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, одержання особою бажаного результату та бути адекватним наявним обставинам. Водночас, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Відтак, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, зобов`язавши Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 01 листопада 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності відмови у призначені житлової субсидії, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району про відмову в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 01 листопада 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину (пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі територіального центру соціального обслуговування населення Немирівського району (місцезнаходження: 22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Гімназійна, 19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03191822)

Повний текст рішення складено 04.05.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович