Рішення

від 05.05.2020 по справі 140/3171/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3171/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електрон-ЛПГ до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електрон-ЛПГ (далі - ТзОВ Електрон-ЛПГ , товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 05 лютого 2020 року №000183-32 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 250000,00 грн на підставі абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

В обґрунтування позову позивач вказав, що спірне рішення прийняте на підставі акта перевірки від 08 серпня 2019 року №03/189/40-01/32331234, проведеної ГУ ДФС у Волинській області, яким зафіксовано факт роздрібної торгівлі пальним у період з 01 по 09 липня 2019 року. Позивач із прийнятим рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З цього приводу вказав, що з 01 липня 2019 року набрали чинності зміни до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , внесені Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, якими запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Товариство з урахуванням зазначених норм завчасно ще 21 червня 2019 року звернулося до органу ліцензування із заявою про видачу відповідної ліцензії. Проте така була видана відповідачем лише на 20-й день - 09 липня 2019 року та ще й з 10 липня 2019 року. На думку позивача, таке безпідставне затягування розгляду заяви з боку відповідача порушило право товариства на ведення господарської діяльності - роздрібний продаж пального з 01 липня 2019 року, тобто, безперервно, який протягом багатьох років є основним видом його діяльності.

На протиправність рішення вказує порушення процедури його прийняття контролюючим органом. Спірне рішення прийняте на підставі акта перевірки від 08 серпня 2019 року №03/189/40-01/32331234 лише 05 лютого 2020 року, що є порушенням пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким встановлено строк для прийняття податкового повідомлення-рішення - десять робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Крім того, за наслідками фактичної перевірки контролюючий орган може прийняти лише податкове повідомлення-рішення. У даному випадку, приймаючи спірне рішення у формі рішення про застосування фінансових санкцій, відповідач діяв не у спосіб, визначений законом, оскільки не дотримався строків його прийняття та форми, встановлених ПК України.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.23-27). В обґрунтування своєї позиції вказав, що фактичною перевіркою автогазозаправного пункту, де здійснює діяльність ТзОВ Електрон-ЛПГ , встановлено порушення вимог статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , зокрема, виявлено факт реалізації скрапленого газу у період з 01 по 09 липня 2019 року без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; сам факт не заперечується позивачем. Порушення норм цього Закону щодо торгівлі пальним та зберігання пального є підставою для притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності на підставі статті 17 наведеного Закону. Відтак, за фактом виявленого порушення на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області 05 лютого 2020 року прийняло рішення №000183-32 про застосування до позивача штрафу, розмір якого відповідає санкції статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального . Відповідач вважає, що приймаючи зазначене рішення він діяв у спосіб, визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2006 року №790 (далі - Порядок №790), оскільки норми ПК України на зазначені відносини не поширюються. Пунктом 6 вказаного Порядку зазначено, що порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення про їх застосування встановлюються органом, який видав ліцензію відповідно до його компетенції. При цьому Порядком не передбачено десятиденний строк прийняття рішення за матеріалами фактичної перевірки. Також відповідач звертає увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення і, як наслідок, про його скасування.

Відповідач також зазначив, що позивач до ГУ ДФС у Волинській області з відповідною заявою та документами для отримання ліцензії звернувся 21 червня 2019 року. Протягом встановленого законодавством строку (не пізніше 20 календарних днів), контролюючий орган розглянув подану заяву та прийняв рішення про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 10 липня 2019 року по 10 липня 2024 року. Тому дії ГУ ДФС у Волинській області щодо видачі ліцензії є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Зауважив, що позивач звертався до суду з позовом до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №140/2470/19, яке набрало законної сили 22 січня 2020 року, в позові відмовлено.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача у відзиві, підтримуючи доводи позову (а.с.30-32). Пояснив, що відповідні зміни до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального набрали чинності з 01 липня 2019 року. Внесеними змінами до закону передбачені лише загальні положення ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Однак нормативний акт, який би регулював порядок подання заяви на отримання ліцензії у зв`язку із прийняттям зазначених змін Кабінетом Міністрів України чи ДФС України прийнято не було. Водночас, у листі від 30 травня 2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17 ДФС України довела своїм територіальним органам про те, що суб`єкти господарювання можуть подавати документи до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. Дії органу доходів і зборів щодо строків видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним були предметом спору у справі №140/2462/19. Проте у межах даного спору оскаржуються дії ГУ ДПС у Волинській області стосовно дотримання порядку, строків застосування фінансових санкцій при прийнятті рішення від 05 лютого 2020 року №000183-32.

Наголосив, що відповідач у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення у разі, якщо виявлене порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань, а прийняття будь-яких інших рішень суперечитиме ПК України. При цьому Порядком №790 не передбачено строків застосування фінансових санкцій. Водночас, наказ на перевірку містить посилання на статтю 80 ПК України, якою визначено підстави для її проведення, а порядок і строк розгляду матеріалів перевірки - пунктом 86.8 статті 86 ПК України, що на думку позивача спростовує доводи відповідача про непоширення на спірні правовідносини положень ПК України. З урахуванням зазначених норм відповідач мав би прийняти податкове повідомлення-рішення не пізніше 28 серпня 2019 року, проте прийняв його у формі рішення лише 05 лютого 2020 року - майже через шість місяців після оформлення акта перевірки, що є грубим порушенням як порядку, так і строків застосування фінансових санкцій, а не лише дефектом форми рішення.

Позивач просив врахувати наведені аргументи та позов задовольнити.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач підтримав доводи відзиву та вказав, що при дослідженні правомірності винесення рішення про застосування до позивача фінансових санкцій значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, а наявність формальних порушень з боку контролюючого органу не може бути єдиною та безумовною підставою для скасування прийнятого ним рішення. В решті доводи заперечення дублюють доводи відзиву на позов (а.с.45).

Згідно із частиною другою статті 262 КАС України якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ТзОВ Електрон-ЛПГ 27 червня 2003 року зареєстроване як юридична особа; основним видом його діяльності є роздрібна торгівля пальним (код класифікація видів економічної діяльності економічної 47.30), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.46-47).

07 серпня 2019 року на підставі наказу від 06 серпня 2019 року №2719 працівниками ГУ ДФС у Волинській області у господарській одиниці ТзОВ Електрон-ЛПГ - автозаправному пункті за адресою: місто Володимир-Волинський, вулиця Устилузька, 142, проведено фактичну перевірку з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним. За результатами перевірки складено акт від 08 серпня 2019 року №03/189/40-01/32331234 (бланк №034634, далі - акт перевірки, а.с.8-9). За висновками акта перевірки ТзОВ Електрон-ЛПГ порушило статтю 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального . В описовій частині акта перевірки з посиланням на інформацію бази даних Система збору захисту даних податкової інформації РРО щодо РРО типу Марія-303А1 , заводський № ЗВ1041019891 , фіскальний № 3000332109 , та почекову інформацію Автоматизованої системи інформації (АІС) Податковий блок зазначено, що у період з 01 по 09 липня 2019 року товариство здійснювало реалізацію скрапленого газу згідно з реєстром чеків (додаток №1 до акту перевірки). Акт перевірки також містить інформацію про видану ТзОВ Електрон-ЛПГ ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 09 липня 2019 року №03160314201900152 з терміном дії з 10 липня 2019 року до 10 липня 2024 року. Акт перевірки підписаний уповноваженими особами позивача із запереченнями, які викладені у письмовому поясненні.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення від 05 лютого 2020 року №000183-32, яким за факт роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до позивача на підставі абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального до ТзОВ Електрон-ЛПГ застосувало фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 250000,00 грн (а.с.11).

У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність вказаного рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками фактичної перевірки, та оцінка дотримання порядку та строків його прийняття.

Дії (рішення) відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №481/95-ВР).

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів (далі - Закон №2628-VIII) внесено зміни, зокрема, і у статтю 15 Закону №481/95-ВР. Цією статтею визначено правила імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Нормами зазначеної статті запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирали чинності з 01 липня 2019 року.

За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

У статті 1 Закону №481/95-ВР наведені такі поняття: місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Матеріали справи містять копію ліцензії серії АС №03160314201900152, виданої 09 липня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкту господарювання ТзОВ Електрон-ЛПГ на період з 10 липня 2019 року до 10 липня 2024 року за адресою місця торгівлі: місто Володимир-Волинський, вулиця Устилузька, 142, автозаправка (а.с.13-14).

Актом перевірки за вказаною адресою зафіксовано факт роздрібної торгівлі пальним без ліцензії у період з 01 по 09 липня 2019 року. Як слідує з акта перевірки, зазначений факт встановлено на підставі бази даних Система збору захисту даних податкової інформації РРО та почекової інформації з АІС Податковий блок ; реєстр чеків наведений в додатку 1 до акта перевірки. Разом з тим, суд зауважує, що матеріали перевірки - додаток 1 та письмові пояснення позивача, надані під час перевірки, як і інші матеріали перевірки, на які є посилання в акті, без пояснення причин відповідачем не були надані суду (хоч в ухвалі про відкриття провадження у справі від 12 березня 2020 року суд зобов`язував надати усі матеріали, на підставі яких прийняте спірне рішення).

Водночас, позивач не надав суду доказів щодо спростування виявленого порушення. По суті позивач не заперечує факт продажу пального у період з 01 по 09 липня 2019 року без відповідної ліцензії, хоч при цьому вказує на недобросовісність відповідача при розгляді його заяви від 21 червня 2019 року про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі та умисне затягування у її видачі (а.с.15).

З цього приводу варто зазначити, що правомірність дій ГУ ДФС у Волинській області щодо розгляду зазначеної заяви лежить поза межами даного спору, та, як слідує із заяв сторін по суті справи, ці дії були предметом перевірки судом під час розгляду справи №140/2470/19 та рішенням Волинського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом дев`ятим частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України (частина четверта статті 17 Закону №481/95-ВР).

Законом №481/95-ВР не визначено процедуру прийняття рішення про стягнення штрафів.

Механізм застосування фінансових санкцій визначено Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (Порядок №790).

Пунктом 2 Порядку №790 встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

До суб`єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом (пункт 3 Порядку №790).

За змістом пункту 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Суд зауважує, що в Порядку №790 відсутні положення щодо розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій. Водночас, пункт 6 Порядку №790 обумовлює, що порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

Відповідно до пункту 8 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Разом з тим, не може залишитися поза увагою суду та обставина, що зазначений Порядок не відповідає чинному Закону №481/95-ВР з урахуванням тих змін, що були внесені до нього Законом №2628-VIII. У ньому навіть назва Закону №481/95-ВР не відповідає чинній редакції (на сьогодні Закон має назву Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , раніше - Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ). Положення Порядку №790 стосуються механізму застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів на підставі акта перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами; такі рішення приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Як бачимо, положення Порядку №790 не містять механізму застосування фінансових санкцій до суб`єктів господарювання за порушення норм Закону №481/95-ВР щодо торгівлі пальним.

Проте навіть незважаючи на таку неузгодженість Порядку №790 із Законом №481/95-ВР суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно керуватися пунктом 10 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, яким встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності ПК України (до 01 січня 2011 року) або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні ПК України.

Відповідно до статті 1 ПК України цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як визначено підпунктами 19-1.1.4, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

У розумінні пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Статтею 16 Закону №481/95-ВР визначено органи контролю за виробництвом і торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним. Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

За визначенням, наведеним у пункті 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з пунктом 61.2 статті 61 цієї статті податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як обумовлено абзацом другим пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. До таких Законів належить і Закон №481/95-ВР.

Отже, аналіз наведених норм ПК України дає підстави для висновку, що норми ПК України підлягають застосуванню при здійсненні ГУ ДФС у Волинській області як контролюючим органом функцій з контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Приписи Порядку №790 у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише у частині, що не суперечить нормам ПК України. Тому суд погоджується із позивачем, що форма та порядок прийняття відповідних рішень за результатами фактичної перевірки, якою встановлено порушення Закону №481/95-ВР, визначаються нормами ПК України.

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, пунктом 80.10 якої регламентовано, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Так відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пунктів 111.1, 111.2 статті 11 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пункт 111.3 статті 111 ПК України).

Реалізація акта фактичної перевірки, яким встановлено порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, здійснюється за правилами, визначеними пунктом 86.8 статті 86 ПК України: податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, зокрема, відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Зазначена норма встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов`язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

За визначеннями, наведеними у підпункті 14.1.39, 14.1.157 пункту 14.1 статі 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності; грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів з 01 січня 2011 року (від часу набрання чинності ПК України) контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення. Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПК України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального суперечитиме цьому Кодексу.

Прийняте ГУ ДПС у Волинській області рішення від 05 лютого 2020 року №000183-32 за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню. Разом з тим, самі лише окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не є безумовною підставою для висновку щодо його протиправності.

Водночас, не можуть залишитись поза увагою суду доводи позивача щодо строків прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій.

Судом встановлено, що примірник акта фактичної перевірки від 07 серпня 2019 року вручено оператору Подзізею С.А. (представнику позивача) того ж дня (про це свідчить відмітка в акті перевірки). Заперечення на акт перевірки позивач не подавав. Отже, з урахуванням приписів пункту 86.8 статті 86 ПК України відповідач мав прийняти податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій (штрафу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення акта перевірки, тобто не пізніше 29 серпня 2019 року. Однак таке рішення прийняте ним майже через шість місяців - 05 лютого 2020 року - поза межами строків, встановлених ПК України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, та встановлені на підставі письмових доказів обставини у справі у сукупності дають підстави для висновку, що приймаючи рішення від 05 лютого 2020 року №000183-32 про застосування фінансових санкцій (штрафу) відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, визначені ПК України, що вказує на незаконність прийнятого рішення та порушення принципу належного урядування суб`єктом владних повноважень. Отже, позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області від 05 лютого 2020 року №000183-32.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову повністю на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 3750,00 грн, що підтверджуються платіжним дорученням від 28 лютого 2020 року №41, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.5, 18).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електрон-ЛПГ (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Незалежності, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 32331234) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 05 лютого 2020 року №000183-32.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електрон-ЛПГ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 3750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Ж.В. Каленюк