Рішення

від 04.03.2020 по справі 160/12199/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 160/12199/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача Базарної І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправними та повністю скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022631421 (форма "Р") на суму 749634 грн. 00 коп.; від 01.08.2019 року № 0022641421 (форма "В4") на суму 64249 грн. 00 коп., направлені ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ (код ЄДРПОУ 30560534).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022631421 та № 0022641421 є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки № 34777/04-36-14-21/30560534 від 24.06.2019 року. Вказує, що висновки перевірки про заниження податку на додану вартість за 2018 рік на суму 499756,00 грн. та про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 64249,00 грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагента ТОВ Торгова Ліга Соняшник , які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаним контрагентом-постачальником, є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент спірних правовідносин вказаний контрагент-постачальник мав необхідний обсяг правосуб`єктності та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року було відкрито провадження у справі, та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

24.12.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки № 34777/04-36-14-21/30560534 від 24.06.2019 року та вказано, що в ході проведення перевірки встановлено заниження ПДВ на 499756 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 64249,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Торгова Ліга Соняшник за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року на загальну суму ПДВ 173583,68 грн.. Посилається на не підтвердження реальності взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом-постачальником, оскільки встановлено, що ТОВ Торгова Ліга Соняшник не має достатньої кількості працівників, відсутня інформація щодо наявності об`єктів оподаткування, відсутнє устаткування чи обладнання, транспорті засоби та будь-яка інформація про зберігання. Також посилається на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2018 року по справі № 203/3826/18 у кримінальному провадженні за № 32018041650000051, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 205 КК України, визнано фіктивним ТОВ Торгова Ліга Соняшник , що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок операцій з останнім.

У судове засідання 04.03.2020 року прибув представник позивача, представник відповідача повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином у судове засідання не прибув.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Приватне підприємство АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ (код ЄДРПОУ 30560534) зареєстровано 31.01.2001 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 10.06.2019 року по 14.06.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст..79, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.05.2019 року № 3045-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Торгова Ліга Соняшник (код ЄДРПОУ 41520614) за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки 24.06.2019 року складено акт № 34777/04-36-14-21/30560534, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

1. п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 499756,00 грн., в тому числі: за березень 2018 року 260112 грн., за квітень 2018 року 217453 грн., за вересень 2018 року 22191 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього за 2018 рік на суму 64249,00 грн. (грудень 2018 року).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ подано заперечення на акт № 34777/04-36-14-21/30560534 від 24.06.2019 року, за розглядом яких листом від 29.07.2019 року № 87139/10/04-36-14-09 повідомлено, що висновок акта перевірки № 34777/04-36-14-21/30560534 від 24.06.2019 року є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства та залишено без змін.

На підставі акта перевірки № 34777/04-36-14-21/30560534 від 24.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 01.08.2019 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0022631421, яким ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 749634 грн., в тому числі 499756,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 249878,00 грн. за штрафними санкціями,

- податкове повідомлення-рішення № 0022641421, яким ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 64249,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, та рішенням Державної податкової служби України № 5820/6/99-00-00-05-03 від 17.10.2019 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022631421 та № 0022641421.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Торгова Ліга Соняшник .

Судом встановлено, що 05.03.2018 року між ТОВ Торгова Ліга Соняшник в особі ОСОБА_1 (постачальник) та ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ (покупець) було укладено договір поставки № 05031-1, предметом якого є: постачання сільськогосподарської продукції; строк поставки товару до 31 грудня 2018 року, умови поставки за рахунок постачальника.

ТОВ Торгова Ліга Соняшник на адресу позивача було поставлено товар насіння гарбуза на суму 506160,00 грн. (з ПДВ), що підтверджено видатковою накладною № 1603/1 від 16.03.2018 р., товар ядро гарбуза на суму 241452,00 грн. (з ПДВ), що підтверджено видатковою накладною № 1803/1 від 18.03.2018 р., товар насіння гарбуза на суму 478800,00 грн. (з ПДВ), що підтверджено видатковою накладною № 1903/1 від 19.03.2018 р., товар насіння гарбуза на суму 410400,00 грн. (з ПДВ), що підтверджено видатковою накладною № 2003/1 від 20.03.2018 р., товар насіння гарбуза на суму 478968,00 грн. (з ПДВ), що підтверджено видатковою накладною № 024/1 від 02.04.2018 р., товар ядро гарбуза на суму 289785,60 грн. (з ПДВ), що підтверджено видатковою накладною № 034/1 від 03.04.2018 р., товар насіння гарбуза на суму 431071,20 грн. (з ПДВ), що підтверджено видатковою накладною № 044/1 від 04.04.2018 р., товар насіння гарбуза на суму 547392,00 грн. (з ПДВ), що підтверджено видатковою накладною № 054/1 від 05.04.2018 р.

Розрахунок здійснено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок виконавця, що підтверджено платіжними дорученнями № 484 від 23.06.2018 р., № 482 від 19.06.2018 р.

Транспортування товару здійснено ФОП ОСОБА_2 на замовлення ТОВ Торгова Ліга Соняшник , що підтверджено товарно-траспортними накладними № 474841 від 16.03.2018 р., № 474842 від 19.03.2018 р., № 474843 від 20.03.2018 р., № 474844 від 02.04.2018 р., № 474845 від 04.04.2018 р., № 474846 від 05.04.2018 р.

Також представником позивача у ході судового розгляду справи зазначалось, що придбаний в рамках вище вказаних договорів товар було реалізовано на адресу покупців, на підтвердження чого надано договір поставки товару № 4 від 28.02.2018 року, укладений з ТОВ АЙ ПІ ДЖІ КРІСПС ПРОДАКШН , видаткові накладні: № 1603 від 16.03.2018 року, № 1903 від 19.03.2018 року, № 2030 від 20.03.2018 року, № 2103 від 21.03.2018 року, № 0204 від 02.04.2018 року, № 0404 від 14.04.2018 року, № 0504 від 05.04.2018 року, № 0904 від 09.04.2018 року та товарно-транспортні накладні № 1603 від 16.03.2018 року, № 1903 від 19.03.2018 року, №2030 від 20.03.2018 року, № 2103 від 21.03.2018 року, № 0204 від 02.04.2018 року, № 0404 від 04.04.2018 року, № 0504 від 05.04.2018 року, № 0904 від 09.04.2018 року.

Суд зазначає, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Торгова Ліга Соняшник у перевіряємий період.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагент позивача ТОВ Торгова Ліга Соняшник був зареєстрований як юридична особа, був платником податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Слід вказати, що видами господарської діяльності ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ є, зокрема оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що, в свою чергу, пояснює необхідність придбання великого обсягу вище наведеного товару, який було придбано в рамках договору поставки № 05031-1 від 05.03.2018 року.

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаних у ТОВ Торгова Ліга Соняшник товарів, оскільки придбані товари використані позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Так, судом встановлено, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2018 року у справі № 203/3826/18 у кримінальному провадженні за № 32018041650000051 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 205 КК України.

Разом з тим, суд акцентує, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2018 року у справі № 203/3826/18 господарські операції ТОВ Торгова Ліга Соняшник з ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ не досліджувались, а також не було предметом дослідження діяльність підприємства та його ймовірна фіктивність упродовж 2018 року.

За положеннями частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вказаному вироку, на який посилається відповідач, зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину, яка полягає у реєстрації Башкіним О.С. підприємства ТОВ Торгова Ліга Соняшник без наміру здійснення господарської діяльності. Жодних інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироку не встановлено.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12.

Отже суд не бере до уваги вказаний вирок, оскільки наведені у ньому обставини не були предметом дослідження у даній справі, а також з огляду на те, що зазначений вирок не утримує в собі жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій ТОВ Торгова Ліга Соняшник із контрагентом ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ .

Відсутність у вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2018 року у справі № 203/3826/18 фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ (позивача у справі) із його контрагентом ТОВ Торгова Ліга Соняшник конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи відповідача, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій ПП АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ з його контрагентом та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16 та від 05 червня 2018 року у справі № 805/649/15-а, де була надана оцінка подібним правовідносинам.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ Торгова Ліга Соняшник сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства" (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Отже, під час судового розгляду позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладеного договору, надано доказів факту виконання договірних зобов`язань та відповідних розрахунків за укладеним договором.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки № 34777/04-36-14-21/30560534 від 24.06.2019 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.08.2019 року № 0022631421 та № 0022641421 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 12 208,24 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1208 від 14.11.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 12 208,24 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та повністю скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року №0022631421 (форма "Р") на суму 749 634 грн. 00 коп. та від 01.08.2019 року №0022641421 (форма "В4") на суму 64 249 грн. 00 коп., винесених у відношенні Приватного підприємства АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ (код ЄДРПОУ 30560534).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Приватного підприємства АГРОХОЛДИНГ НАДІЙНИЙ (код ЄДРПОУ 30560534) понесені позивачем судові витрати в сумі 12 208,24 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13 березня 2020 року.

Суддя Е.О. Юрков