Рішення

від 05.05.2020 по справі 360/1416/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1416/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2020 року ВП № 61514783,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2020 року ВП № 61514783.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач заначив, що 19 листопада 2018 року Луганським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі № 1240/2834/18 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області про стягнення не нарахованої винагороди за участь в антитерористичній операції, яким зобов`язано Рубіжанський міський відділ ГУМВС України у Луганській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, в тому числі за роботу у нічний час у період з січня 2015 року по вересень 2015 року у розмірі 1097,42 грн.

25 лютого 2019 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 1240/2834/18.

18 березня 2020 року до позивача надійшов супровідний лист від 12 березня 2020 № 6992 з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 61514783 від 12 березня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року № 1240/2834/18.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань організаційно-правовою формою Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області визначено: орган державної влади.

Рубіжанський міський відділ ГУМВС України у Луганській області є органом, який фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, з посиланням на положення статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", позивач вважає, що органом, уповноваженим здійснювати виконання виконавчих документів про стягнення коштів з державного органу є Державна казначейська служба України та її територіальні органи.

Тобто, відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1240/2834/18, виданого 25 лютого 2019 року Луганським окружним адміністративним судом, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), не відповідає порядку здійснення виконавчого провадження рішень про стягнення коштів з державних органів, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61514783 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, про що 04 травня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 41-44).

В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

11 березня 2020 року на виконання до відділу надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року № 1240/2834/18 про зобов`язання Рубіжанський міський відділ ГУМВС України у Луганській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, в тому числі за. роботу у нічний час у період з січня 2015 року по вересень 2015 року, у розмірі 1097,42 грн.

Разом з виконавчим листом Косенко Олексій Валерійович надав заяву від 11 березня 2020 року про примусове виконання рішення за виконавчим документом.

12 березня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61514783.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Однак, резолютивна частина рішення вищезазначеного виконавчого документа не передбачає стягнення грошових коштів, натомість у виконавчому документі зазначено про зобов`язання боржника вчинити певні дії.

Оскільки резолютивна частина рішення виконавчого документа, поданого до примусового виконання передбачає вчинення певних дії, це рішення є рішенням зобов`язального характеру, а тому є рішенням немайнового характеру.

Про те, що рішення про зобов`язання вчинити певні дії на користь стягувача не є рішенням про стягнення коштів свідчить також стаття 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Про те, що вищезазначений виконавчий документ підлягає виконанню саме органами державної виконавчої служби свідчить і стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Таким чином, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження постановою від 12 березня 2020 року державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Отже відповідач вважає дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) правомірними та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Судом по справі вчинені процесуальні дії.

Ухвалою суду від 07 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 13-15).

Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, визначено, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 33-35).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, 05 травня 2020 року до суду надав заяву про розгляд справи без його участі (арк. спр. 74).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України, у відзиві на позов просив суд розглянути справу без його участі (арк. спр. 44).

Третя особа, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 40).

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено.

Рубіжанський міський відділ ГУМВС України у Луганській області, ідентифікаційний код 08670705, місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Смирнова, буд. 1, є юридичною особою, за організаційно-правовою формою є органом державної влади, КВЕД 84.24 діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, з 09 листопада 2015 року перебуває у стані припинення, що підтверджено витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань 1006543021 від 10 квітня 2020 року (арк. спр. 26-30).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 1240/2834/18 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною бездіяльність Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області щодо не нарахування та не виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, в тому числі за роботу у нічний час у період з січня 2015 по вересень 2015 року; зобов`язано Рубіжанський міський відділ ГУМВС України у Луганській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, в тому числі за роботу у нічний час у період з січня 2015 по вересень 2015 року, у розмірі 1097,42 грн (арк. спр. 70-73).

Рішення суду набрало законної сили 29 грудня 2018 року.

25 лютого 2019 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 1240/2834/18, в якому виправлено описку щодо дати видачі (арк. спр. 48-49, 53-55).

11 березня 2020 року за вхідним номером 3780 до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження звернувся ОСОБА_1 надавши на виконання виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року № 1240/2834/18 про зобов`язання Рубіжанський міський відділ ГУМВС України у Луганській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, в тому числі за роботу у нічний час у період з січня 2015 року по вересень 2015 року, у розмірі 1097,42 грн (арк. спр. 46-47).

12 березня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61514783 (арк. спр. 7, 58).

18 березня 2020 року до позивача надійшов супровідний лист від 12 березня 2020 № 6992 з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 61514783 від 12 березня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року № 1240/2834/18 (арк. спр. 6).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначені Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404), а особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року (далі - Закон № 4901-VI).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація, юридична особа.

Згідно частини першої статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 7 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Натомість, відповідно до частини другої статті 6 Закону № 4901-VI рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи.

Примусове виконання рішень, згідно зі статтею 5 Закону № 1404, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пункту 1 та 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами п`ятою та шостою статті 26 Закону № 1404 передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

З такою нормою Бюджетного кодексу України кореспондується пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, а саме: рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Механізм та повноваження з виконання рішень суду щодо стягнення коштів з державних органів встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі - Порядок № 845).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку № 845 встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що виконання рішення суду, божником у якому є державний орган, зобов`язального характеру (немайнового характеру) покладено на державну виконавчу службу, а щодо стягнення коштів (майнового характеру) з рахунків боржника покладено на органи Казначейства.

Зі змісту рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 1240/2834/18 та виконавчого листа, судом встановлено, що вони мають зобов`язальний характер та зобов`язують боржника вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, в тому числі за роботу у нічний час у період з січня 2015 року по вересень 2015 року у розмірі 1097,42 грн.

Спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2020 року ВП № 61514783 винесена на підставі заяви ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого документа № 1240/2834/18 від 25 лютого 2019 року.

Тобто, вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду зобов`язального характеру здійснюється виключно державним виконавцем у межах виконавчого провадження.

Суд зазначає, що у виконавчому листі хоча і визначена сума, разом з цим суд зобов`язав боржника вчинити певні дії, а не визначив стягнути певну суму.

Сторонами не наведено суду інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 823/5448/15 суд вважає необґрунтованим, оскільки справа стосується наявності компетенції органу Казначейства щодо примусового виконання судового рішення про стягнення невиплаченої пенсії у цивільній справі №704/223/15-ц, тобто виконання майнової вимоги.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26 березня 2015 року по справі К/800/55511/14 є необґрунтованим з аналогічних підстав.

Суд критично оцінює посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № П/811/1238/17 оскільки вона стосується правомірності стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України спростовано, а позивачем не доведено протиправність дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2020 року ВП № 61514783, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову Рубіжанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Рубіжанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2020 року ВП № 61514783 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Т.В. Смішлива