Рішення

від 04.05.2020 по справі 440/1078/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1078/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1078/20 за позовом ОСОБА_1 до Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (надалі - відповідач, Дейкалівська сільрада), в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у наданні їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та скасувати рішення 39 сесії 7 скликання Дейкалівської сільради від 19.11.2019, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй такого дозволу відносно земельної ділянки, право на яку набуто в порядку спадкування на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Лохвицької державної нотаріальної контори 16.09.2016 та зареєстрованого в реєстрі за №1645.

В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на неправомірну, як на її думку, поведінку відповідача, що перешкоджає їй реалізувати успадковане право на земельну ділянку на підставі Сертифікату на право на земельну ділянку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Зіньківською райдержадміністрацією Полтавської області 29.03.2001 та зареєстрованого 29.03.2001 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №955.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався. Натомість на виконання вимог суду надіслав витребувані документи.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 отримала 16.09.2016 у спадщину за законом від своєї матері ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 3,19 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Леніна, розташована на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, що належить їй на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_2, виданого Зіньківською райдержадміністрацією Полтавської області 29.03.2001 та зареєстровано 29.03.2001 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №955 (а.с. 9-10).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 про надання викопіювання земельної частки (паю), яка належить ОСОБА_2 на підставі сертифікату НОМЕР_2 виданого 29.03.2001 орієнтовною площею 3,19 умовних кадастрових гектари, сільський голова повідомив, що відповідно до Проекту поділу земель на земельні частки (паї) на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 2001 року гр. ОСОБА_2 відсутня в списку власників сертифікатів Дейкалівського виробничого багатофункціонального кооперативу "Світанок" Зіньківського району. В графічних матеріалах, а саме - на карті проекту поділу на земельні частки паї земельна ділянка ОСОБА_2 також відсутня (а.с. 11).

23.09.2019 позивач звернулася до відповідача з клопотанням, в якому просила надати їй дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 3,19 га на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, додавши до заяви копію свідоцтва право на спадщину за законом (а.с. 22).

Рішенням тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання Дейкалівської сільради від 19.11.2019 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з тим, що у технічній документації з "Проекту поділу на земельні частки (паї) на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області", розробленої у 2001 році, а саме - у списку власників сертифікатів Дейкалівської СВБК "Світанок" (КСП ім. Леніна) відсутня земельна ділянка виділена ОСОБА_2 , а також на карті поділу на земельні частки (паї) ділянка не нанесена (а.с. 21).

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернулася до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою, другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Так, позивач звернулася до відповідача із заявою про їй надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 3,19 га на території Дейкалівської сільради.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідач виходив з того, що у технічній документації з "Проекту поділу на земельні частки (паї) на території Дейкалівської сільради, розробленої у 2001 році, а саме - у списку власників сертифікатів Дейкалівської СВБК "Світанок" (КСП ім. Леніна) відсутня земельна ділянка виділена ОСОБА_2. А також на карті поділу на земельні частки (паї) ділянка не нанесена .

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У цьому ж пункті Указу зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

За змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон №899-IV від 05.06.2003 "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (надалі - Закон №899-IV).

Частиною першою статті 1 даного Закону встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

У свою чергу, за змістом частини першої статті 2 Закону №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

З вищенаведеними приписами Закону №899-IV і Указу №720/95 узгоджуються й пункти 8, 16, 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, які передбачають таке.

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Окрім цього, за змістом частин першої - третьої, п`ятої статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно з положеннями статті 3 Закону №899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) закріплені у статті 5 Закону №899-IV, частиною першою якої передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Суд звертає увагу й на те, що Законом України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону №899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 (справа №815/1415/16).

Системний аналіз наведених вище правових норм, в контексті встановлених судом обставин цієї справи, дає підстави для висновку про те, що позивач, як спадкоємець права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до селищної ради відповідну заяву.

Враховуючи викладене, а також відсутність відзиву на позов, що у відповідності з приписами частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України кваліфікується судом як визнання позову, суд дійшов висновку про те, що рішення тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання Дейкалівської сільради від 19.11.2019 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " не ґрунтується на вимогах закону, у зв`язку з чим таке підлягає скасуванню як протиправне.

При цьому суд погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права та вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно, із урахуванням висновків суду, у спосіб та строк, передбачений законодавством України, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 3,19 га на території Дейкалівської сільради.

Таким чином позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову до суду позивач понесла витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №30109750-1 від 25.02.2020, які належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на ту обставину, що до завершення розгляду справи позивач так і не надала будь-яких доказів на підтвердження факту існування договірних відносин позивача з особою, яка надає правничу допомогу, як і доказів на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу, підстави для задоволення заяви про стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (с. Жабки, Лохвицький район, Полтавська область, 37210, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (вул. Миру, 53, с. Дейкалівка, Зіньківський район, Полтавська область, 38132, код ЄДРПОУ 21047499) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 19.11.2019 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Дейкалівську сільську раду Зіньківського району Полтавської області (вул. Миру, 53, с. Дейкалівка, Зіньківський район, Полтавська область, 38132, код ЄДРПОУ 21047499) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( с . Жабки, Лохвицький район, Полтавська область, 37210 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.09.2019 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 3,19 га на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду сформульованих у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (с. Жабки, Лохвицький район, Полтавська область, 37210, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (вул. Миру, 53, с. Дейкалівка, Зіньківський район, Полтавська область, 38132, код ЄДРПОУ 21047499) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень та пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун