Рішення

від 04.05.2020 по справі 440/1113/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1113/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про: визнання протиправним та скасування рішення Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29 серпня 2019 року №20 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке є правонаступником Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 02 квітня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №541/1821/18 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2017 року №548 щодо призначення пенсії за віком. Однак, рішенням №20 від 29 серпня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні. Позивач вважає спірне рішення відповідача незаконним та таким, що порушує права позивача, оскільки повторна відмова винесена без урахування висновків рішення суду у справі №541/1821/18, яке набрало законної сили.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1113/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, витребувано докази.

18 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 51-52/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що проаналізувавши надані документи відповідачем установлено, що в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 17 березня 2015 року ОСОБА_1 наявна відмітка про прийняття на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені, що підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 на території Федеративної Республіки Німеччина. Угода між урядом України і урядом Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення на даний час відсутня. Документи, що підтверджують факт проживання гр. ОСОБА_1 на території України відсутні. Тому, з урахуванням висновку Полтавського окружного адміністративного суду у справі №541/1821/18 від 22 жовтня 2018 року відповідачем вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні.

Учасники справи у судове засідання 28 квітня 2020 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином /а.с. 123-128/. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача /а.с. 119/. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с. 52/.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи в письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Довідкою Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 30.03.2018 №03-01/3223 підтверджено, що ОСОБА_1 , 1957 року народження, дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 1998 року по 31.03.2006 /а.с. 26/.

Відповідно до відмітки, зробленої в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 прийнята на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені 18.11.2005 та постійно проживає в Федеративній Республіці Німеччина /а.с. 14/.

02.04.2018 ОСОБА_1 звернулася до Миргородського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком та у заяві зазначила, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати їй не призначалися, утриманці відсутні, особа не працює /а.с. 56-57/.

До заяви позивачем додано, зокрема: картку платника податків ОСОБА_1 ; трудову книжку від 13.01.1975; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_3 ; довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 29.03.2018 №16; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) б/н; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про укладення та розірвання шлюбу; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 17.03.2015 /а.с. 58-113/.

За змістом розписки-повідомлення заява та документи громадянки ОСОБА_1 прийняті та зареєстровані 02.04.2018 за №548 /а.с. 57/.

За результатами розгляду вказаної заяви Миргородським ОУПФУ Полтавської області прийнято рішення від 10.04.2018 № 09 /а.с. 114-115/, яким вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації та вік). Управління проаналізувавши надані ОСОБА_1 документи встановило, що до заяви на призначення пенсії останньою надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 17.03.2015, де її постійне місце проживання зареєстроване у Федеративній Республіці Німеччина, вона прийнята на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені 18.11.2005. Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Миргородської міської ради №03-01/3223 гр. ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 1998 року по 31.03.2006.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №541/1821/18 позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса тимчасового проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Гоголя, 107, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 37844949) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 10 квітня 2018 року №09 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Миргородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 37844949) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) від 02 квітня 2018 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 37844949) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) /а.с. 28-31, 94-101/.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у справі №541/1821/18 апеляційну скаргу Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 року по справі №541/1821/18 за позовом ОСОБА_1 до Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику /а.с. 32, 104-105/.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №541/1821/18 Миргородським ОУПФУ Полтавської області повторного розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 02 квітня 2018 року №548 щодо призначення пенсії за віком та за результатами такого розгляду прийнято рішення від 29.08.2019 №20 /а.с. 33/, яким вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні.

В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що згідно паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 17 березня 2015 року ОСОБА_1 прийнята на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені 18 листопада 2005 року, що підтверджує факт проживання за межами території України. Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Миргородської міської ради №03-01/3223 гр. ОСОБА_1 була зареєстрована на території України з 1998 по 2006 - АДРЕСА_1 . Інших документів, що підтверджують факт проживання гр. ОСОБА_1 на території України не надано. Проаналізувавши надані документи органом Пенсійного фонду встановлено, що в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 17 березня 2015 року ОСОБА_1 наявна відмітка про прийняття на консульський облік Генерального консульства України в Мюнхені, що підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 на території Федеративної Республіки Німеччина. Угода між урядом України і урядом Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення на даний час відсутня. Документи, що підтверджують факт проживання гр. ОСОБА_1 на території України відсутні.

Не погодившись з рішенням Миргородського ОУПФУ в Полтавській області від 29.08.2019 №20, позивач звернувся до суду даним позовом.

Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №628 від 22.08.2018 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.

Так, згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 Миргородське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізується шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Миргородське об`єднане управління Пенсійного фонду України припинено 30.08.2019, номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи 15871120007000649 та його правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Федеративній Республіці Німеччини, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі - Порядок №22-1), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку №22-1).

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже, виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав відсутності документу, що підтверджує в установленому законом порядку місце проживання (реєстрації) в Україні, оскільки до заяви про призначення пенсії за віком, позивачем була надана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 у справі №132/3485/16-а.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми та встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини і досліджені докази, суд дійшов висновку, що рішення Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, №20 від 29 серпня 2019 року прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке є правонаступником Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 02 квітня 2018 року, суд зазначає наступне.

Статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

На виконання наведених норм Закону №1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

У пункті 2.1 Порядку №22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку №22-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку №22-1).

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Суд зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

При цьому, як вже зазначалось вище, призначення та отримання пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана оцінка та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

За таких обставин, суд приходить до висновку, що уповноважений орган не перевіряв дотримання інших умов для призначення пенсії, зокрема, не з`ясовував та не вирішував питання щодо наявності у позивача страхового стажу, що є обов`язковою умовою для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даній справі оцінка правомірності відмови у призначенні пенсії за віком стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інші обставини, що можуть бути перешкодою у призначенні пенсії за віком, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке є правонаступником Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 02 квітня 2018 року, - є такою, що у даному випадку виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Разом з тим, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року №548 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 841 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1631504158.1 від 26.02.2020 /а.с. 11/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 43/.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 205, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миргородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, №20 від 29 серпня 2019 року про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року №548 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 50 коп. (чотириста двадцять гривень п`ятдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич