Постанова

від 04.05.2020 по справі 824/673/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/673/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

04 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2019 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

27 березня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 квітня 2020 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог відповідно до ст. 308 КАС України, доводи викладені у відзиві, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Акціонерне товариство Чернівціобленерго , зареєстроване як юридична особа, є платником єдиного внеску. (т. 1 а. с. 63).

15.02.2019 року Акціонерне товариство Чернівціобленерго відповідно до вимог Закону України № 875-ХІІ сформувало та подало до Чернівецького міського центру зайнятості звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік (форма №10-ПІ), згідно з яким: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 1588 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 60 осіб. Кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , становить 64 особи. (т. 1 а. с. 10, 53, 167).

16.04.2019 року позивач направив відповідачу претензію № 05-48/221 на суму 448983,64 грн., у зв`язку з недотриманням норм Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". (т. 1 а. с. 12).

17.04.2019 року позивач листом № 05-54/227 звертався до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості щодо надання інформації, зокрема по ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго стосовно того, чи подавався звіт за формою № 3-ПН у 2018 році з питань працевлаштування інвалідів. (т. 1 а. с. 15).

23.04.2019 року відповідач у відповідь на претензію № 05-48/221 від 16.04.2019 року надіслав на адресу позивача листа, в якому зазначив, що відхиляє претензію в повному обсязі, оскільки вважає її безпідставною тому, що обов`язок товариства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підібрати і працевлаштувати інвалідів на створені робочі місця. (т. 1 а. с. 13, 62).

08.05.2019 року Чернівецька міська філія Чернівецького обласного центру зайнятості у відповідь на лист позивача № 05-54/227 від 17.04.2019 року надала інформацію, зокрема, що протягом 2018 року ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго були актуальними 20 вакансій для осіб з інвалідністю, в т.ч. 18 вакансій - контролер енергонагляду, 2 вакансії-комірників відповідно до звіту 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) поданого 24.11.2017 року. 09.01.2018 року до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості був поданий уточнюючий звіт ф.3-ПН до звіту від 24.11.2017 року з збільшеними розмірами заробітної плати. Впродовж 2018 року було видано 18 направлень для осіб з інвалідністю на посаду контролер енергонагляду: результат - 16 відмова особи, на 2 вакансії працевлаштовано (на одну вакансію - особа з інвалідністю, на другу вакансію - особа без інвалідності). На посаду комірника було видано 6 направлень, результат - відмова особи. (т. 1 а. с. 16-17).

Оскільки відповідачем не було добровільно виконано претензію, позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача адміністративно господарських санкцій та пені.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, статтею 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно пунктів 5 та 6 розділу 1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати відкриття вакансії.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно протиправності дій відповідача, які полягали у несплаті до 15.04.2019 року на рахунок позивача адміністративного господарських санкцій у розмірі 448983,63 грн, у зв`язку з невиконанням нормативу працюючих інвалідів в 2018 році, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, Акціонерне товариство Чернівціобленерго перебуває на обліку у Фонді, як підприємство яке у своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми № 10-ПІ у відповідача в 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила 1588 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 60 осіб. Кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , становить 64 особи. (т. 1 а. с. 10, 53, 167).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 24.11.2017 року відповідачем подано до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості звітність форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , відповідно до якої зазначено вакантні посади, зокрема: актуальні 20 вакансій для осіб з інвалідністю, в т.ч. 18 вакансій - контролер енергонагляду, 2 вакансії-комірників. (т. 1 а. с. 39-43, 104-110).

09.01.2018 року відповідачем до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості був поданий уточнюючий звіт (на заміну звітності, поданої 24.11.2017 року) форми 3-ПН до звіту від 24.11.2017 року з збільшеними розмірами заробітної плати. (т. 1 а. с. 44-45, 54-61, 112-115, 163-166).

17.04.2019 року позивач листом № 05-54/227 звертався до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості щодо надання інформації, зокрема по ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго стосовно того чи подавався звіт за формою № 3-ПН у 2018 році з питань працевлаштування інвалідів. (т. 1 а. с. 15).

08.05.2019 року Чернівецька міська філія Чернівецького обласного центру зайнятості у відповідь на лист позивача № 05-54/227 від 17.04.2019 року надала інформацію, зокрема, що протягом 2018 року ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго (ЄДРПОУ 00130760) були актуальними 20 вакансій для осіб з інвалідністю, в т.ч. 18 вакансій - контролер енергонагляду, 2 вакансії-комірників відповідно до звіту форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) поданого 24.11.2017 року. 09.01.2018 року до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості був поданий уточнюючий звіт ф.3-ПН до звіту від 24.11.2017 року з збільшеними розмірами заробітної плати. Впродовж 2018 року було видано 18 направлень для осіб із інвалідністю на посаду контролер енергонагляду: результат - 16 відмова особи, на 2 вакансії працевлаштовано (на одну вакансію - особа з інвалідністю, на другу вакансію - особа без інвалідності). На посаду комірника було видано 6 направлень, результат - відмова особи. (т. 1 а. с. 16-17).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Чернівецькою міською філією Чернівецького обласного центру зайнятості видано направлення на працевлаштування:

-№24121711270020001 від 14.12.2017 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_1 - відмовилась від запропонованої вакансії (т.1 а.с. 92);

-№ 24121711270016003 від 06.12.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_2 - відмовився від запропонованої вакансії (т. 1 а. с. 93);

-№ 24141711270015003 від 27.07.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_3 - прийнятий з 20.08.2018 року на роботу (т. 1 а. с. 94);

-№ 24121711270016002 від 19.10.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_4 - заява на працевлаштування проходить погодження у керівництва. (т. 1 а.с. 95);

- №24121711270020003 від 13.03.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_5 відмовилась від запропонованої роботи. (т. 1 а.с. 96);

-№ 24121711270029003 від 29.10.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_6 - відмовився від запропонованої роботи (т. 1 а. с. 98);

-№ 24121711270035002 від 29.10.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_6 - відмовився від запропонованої роботи (т.1 а.с. 99);

-№24121711270035003 від 17.12.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_7 - відмовився від запропонованої роботи (т. 1 а. с. 100);

-№ 24121711270029004 від 17.12.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_7 - відмовився від запропонованої роботи (т. 1 а.с. 101);

- № 24121711270011002 від 07.08.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_8 - відмовився від запропонованої роботи (т. 1 а. с. 102);

- №24121711270012003 від 12.03.2018 року на робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда в ПАТ Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго ОСОБА_9 - відмовився від запропонованої роботи. (т. 1 а. с. 103).

Тобто, з вищенаведених обставин вбачається, що АТ "Чернівціобленерго" повністю виконало вимоги чинного законодавства та вжило всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень, оскільки відкрило вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, на які було працевлаштовано двоє осіб, а 16 осіб відмовилися від працевлаштування з незалежних від АТ "Чернівціобленерго" причин.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів із числа безробітних.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем повністю виконано вимоги чинного законодавства щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, при цьому ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Зокрема, протягом 2018 року, відповідач відкрив вакансії для працевлаштування інвалідів, про що повідомив центр зайнятості шляхом подання звіту форми № 3-ПН, на які було працевлаштовано двоє осіб, 16 осіб відмовились від працевлаштування у відповідача, тобто з незалежних від відповідача причин.

Частиною 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

У свою чергу колегія суддів погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 26.06.2018 р., справа № 806/1368/17 від 08.08.2019 р.справа №805/1436/16-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним усіх можливих для цього заходів по інформуванню органів державної влади з питань праці та соціальної політики щодо направлення для працевлаштування інваліда на створене робоче місце, суд приходить до переконання, що Акціонерне Товариство Чернівціобленерго здійснило усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення. Залишення на підприємстві вакантним робочого місця для працевлаштування інваліда через відсутність осіб-інвалідів, які б виявили бажання працевлаштуватися чи відмовились від працевлаштування у відповідача не може ставитися в провину відповідачу.

Таким чином у контексті даних спірних правовідносин не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні інвалідів, а тому в діях останнього відсутній склад правопорушення пов`язаний із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Враховуючи вище викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відносно відповідача відсутні. Як наслідок відсутні також підстави для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що Чернівецький окружний адміністративний суд при прийнятті рішення помилково зіслався на аналогічну правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України у справі № 21-476а13 від 28.01.2014 року, оскільки жодного посилання на вказану постанову оскаржуване рішення не містить.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі належно дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив рішення, яке не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи і висновки по справі щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.