Постанова

від 28.04.2020 по справі 826/15550/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15550/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрівська Н.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Лічевецького І.О., Файдюка В.В.

при секретарі Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі (далі по тексту - позивач, ТОВ Нові Зодчі ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС України у місті Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2016 року № 0004351401, № 0004341401 та № 004361401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС України у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Нові Зодчі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт №266/26-15-14-01-01-34183097 від 26.08.2016 року.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення позивачем, зокрема:

- п.44.2 ст.44, статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 025 712,00 грн.;

- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 119 850,00 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до карточки бухгалтерського рахунка 3772 Розрахунки з іншими дебіторами (у розрізі замовлень) за 2013 рік, на початок періоду обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Укрпромбізнес Плюс в сумі 1 228 260,00 грн.

28.08.2012 року, в рахунок оплати кредиторської заборгованості, ТОВ Нові Зодчі згідно акта приймання-передачі, видано один простий вексель, а саме: АА0752112 строком погашення 28.08.2022 року на суму 1 228 260,00 грн. Сальдо рахунку 3772 по контрагенту ТОВ Укрпромбізнес Плюс на 31.12.2015 року - 0 грн. кредиторська та дебіторська заборгованість відсутня. В бухгалтерському обліку дана операція відображена Дт3772 Кт 511.

Відповідно до пункту 85.2, пункту 85.4, пункту 85.8 статті 85 Податкового кодексу України та в рамках проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Нові Зодчі , згідно наказу від 13.07.2016 року №4252 про проведення документальної планової перевірки було направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань емісії та відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з векселями.

Проте, ТОВ Нові Зодчі пояснень та їх документального підтвердження з приводу емісії та відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з векселями, до перевірки не надано.

Дана обставина зафіксована в акті від 18.08.2016 року №475/26-15-14-01-01/34183097 про не надання в пояснень та їх документального підтвердження на запит.

Крім того, до перевірки надано копію виданого векселя АА0752112 зі строком погашення 28.08.2022 року на суму 1228260,00 грн., відповідно до якого, ТОВ Укрпромбізнес Плюс передано зобов`язання по сплаті за даним векселем ТОВ Нові Зодчі потрібно платити наказу ТОВ Бізнес Альтана . Жодних документів з питань емісії та відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з векселями до перевірки не надано. Діяльність ТОВ Бізнес Альтана припинено.

Також, контролюючим органом встановлено, що діяльність контрагентів позивача: ТОВ Українська компанія ТОВ Модус , ТОВ Мірра Торг , ТОВ Теоком , ТОВ Олівія Інвест , ТОВ Бізант Груп , ТОВ Мелана , ТОВ Гермес Пріор , ТОВ Дімекс-Про та ТОВ Терра-буд компані має ознаки нереальності здійснення операцій, оскільки відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди.

Окрім наведеного, до перевірки не надано листів погодження із замовником для залучення до виконання визначених обсягів робіт субпідрядними спеціалізованим будівельним та іншим організаціями, відповідно до положень договорів (типової форми), укладених між ТОВ Нові Зодчі (замовник) та ТОВ Українська компаній Модус (Підрядник).

В ухвалі Ленінського районного суду м. Харкова від 09.07.2014 року в справі №642/5815/14 зазначено, що старший слідчий СВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, звернувся до суду із клопотанням, погодженим з прокурором, в якому зазначає, що за результатами розгляду рапорту т.в.о. начальника сектору ВДСБЕЗ ХМУ ГУ МВС України у Харківській області, щодо виявлених в ході роботи по ОРС №013062 фактів протиправних дій службових осіб ТОВ Електропромавтоматика , які за попередньою змовою створили мережу фіктивних підприємств, а саме - ТОВ Українська компанія Модус .

В ухвалі Соснівського районного суду міста Черкаси від 14.01.2015 року в справі №712/65/15-К зазначено, що слідчий з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області звернувся до суду із клопотанням, в якому зазначено, що в ході розслідування кримінального провадження встановлено, що службові особи підприємства, які протягом 2013-2014 років, шляхом відображення в податковому та бухгалтерському обліках підприємства, фінансово-господарських операцій з приводу пошуку та транспортування Українська компанія Модус , ухилились від сплати податків, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

В свою чергу, в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2014 року по справі №757/27115/14-К зазначено, що в 2013-2014 роках службовими особами підприємства, перераховувались кошти за придбання хімічних елементів та наборів для проведення лабораторних досліджень на рахунки підприємств з ознаками фіктивності, зареєстрованих у м. Києві, Харківській та Одеській областях, одне з таких підприємств - ТОВ Українська компаній Модус та переведено у готівку.

З огляду на наведене, контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Українська компанія Модус не могло бути виконавцем послуг з огляду на відсутність основних фондів та трудових ресурсів, а також посередником при наданні послуг у зв`язку із відсутністю серед задекларованих контрагентів придбання даних послуг.

Також, до перевірки не надано жодного документа який підтверджує фактичне виконання будівельних послуг зазначених підприємств, не має можливості встановити наявність на підприємстві спеціалістів для здійснення вказаних послуг. Підприємства зареєстровані в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС, що на думку контролюючого органу передбачає наявність відряджень працівників контрагентів на об`єкт та звітів про використання грошових коштів, виданих на відрядження.

В ухвалі Солом`янського районного суду від 06.10.2015 у справі №760/18221/15-К зазначено, що до суду надійшло клопотання старшого слідчого 2-го ВКР СУ ФР ДПІ у Києві-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області лейтенанта податкової міліції, погодженого з прокурором прокуратури Київської області, з якого вбачається що СУ ФР ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені за фактом вчинення фіктивного підприємництва та сприяння в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, тобто кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 КК України.

Як зазначається слідчим, впродовж 2012-2015 років встановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності створили або придбали ряд суб`єктів господарської діяльності, засновники та службові особи яких зареєстрували вказані СГД за грошову винагороду та не володіють інформацією що вони є посадовими особами та засновниками підприємствами і не мають відношення до діяльності даних підприємств, серед яких ТОВ Теоком та ТОВ Мірра-Торг . В подальшому зазначені особи використовуючи реквізити та поточні рахунки вищевказаних юридичних осіб сприяли діючим суб`єктам господарської діяльності в умисному ухиленні від сплати податків, шляхом документального оформлення господарських операцій, які свідчать про нібито купівлю-продаж ТМЦ, послуг або укладання угод про надання фінансової допомоги.

В ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 06.08.2015 року в справі №757/27812/15-к зазначено, що в провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київської області, погоджене прокурором відділу прокуратури Києва, в якому зазначено, що у 2013-2015 роках службові особи підприємства, вчинили заволодіння грошовими коштами шляхом зловживанням своїм службовим становищем, які в подальшому були легалізовані, шляхом перерахування на рахунки суб`єктів господарювання, що мають ознаки фіктивності, здійснено операції, що ймовірно не мають статусу господарської операції у відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а саме ТОВ Мірра-Торг , ТОВ Теоком , ТОВ Мелана .

З огляду на зазначене, на думку контролюючого органу, ТОВ Мірра-Торг не могло бути виконавцем послуг у зв`язку ізвищенаведеним та за відсутності основних фондів і трудових ресурсів, а також посередником при наданні послуг, у зв`язку із відсутністю серед задекларованих контрагентів придбання даних послуг.

Стосовно контрагентів позивача - ТОВ Олівія Інвест і ТОВ Мелана в акті перевірки, зокрема, наголошується на тому, що відповідно до ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 18.09.2015 по справі №234/15609/15-к, за результатами розгляду клопотання начальника другого ВКР СУФР ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області, в звітні податкові періоди в 2014 році службові особи підприємства, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств ТОВ Олівія Інвест та ТОВ Мелана , які входять до конвертаційного центру, відкритого в місті Харкові ухилились від сплати податків , що призвело до фактичного ненадходження коштів до бюджету України.

Крім того встановлено, що ТОВ Олівія Інвест та ТОВ Мелана , входили до конвертаційного центру, який організований керівником ГО Оплот . 20.05.2015 року СУ ДФС у Харківській області до ЄРДР внесено кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, за висновком контролюючого органу, ТОВ Олівія Інвест та ТОВ Мелана не могли бути виконавцем послуг, у зв`язку із відсутністю основних фондів та трудових ресурсів та посередником при наданні послуг, у зв`язку із відсутністю серед задекларованих контрагентів придбання таких послуг.

Досліджуючи питання взаємовідносин позивача з ТОВ Гермес Пріор контролюючим органом в акті перевірки акцентувалася увага на тому, що ухвалою Солом`янського районного суду від 22.01.2016 року в справі №1-кс/760/261/16, розглянуто клопотання сторони кримінального провадження - старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, погоджене із прокурором відділу прокуратури Київської області, яке обґрунтоване тим що фактом умисного вчинення групою осіб, організації та забезпечення функціонування незаконної схеми, яка полягала у перерахуванні з рахунків так званих транзитних підприємств, з метою мінімізації податкового навантаження, штучного формування податкового кредиту з ПДВ, нібито за виконання робіт, надання послуг та постачання товарів, фактично відповідні роботи не проводились, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а грошові кошти обготівковуються за принципом зустрічного потоку (придбання готівки у підприємств реального сектору економіки, які здійснюють свою діяльність у сфері - оптово-роздрібної торгівлі будівельними матеріалами або шляхом проведення транзитних операцій через інші буферні/транзитні підприємства чи податкові ями . В незаконній діяльності задіяні фіктивні та транзитні підприємства, а саме ТОВ Гермес Пріор та ТОВ Дімекс Про , які в період з січня 2012 по липень 2015 років зареєстровані (придбані), без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності на ім`я підставних осіб з числа громадян України, реквізити яких надаються замовникам протиправних послуг.

На підставі вищевказаних висновків акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 12.09.2016 року (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- №0004351401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 4 002 630,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 000 658,00 грн.;

- №0004341401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 5 025 712,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 831 006,00 грн.;

- №004361401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 46 527,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2078,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо оскаржуваного ППР від 12.09.2016 року № 0004341401, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до карточки бухгалтерського рахунка 3772 Розрахунки з іншими дебіторами (у розрізі замовлень) за 2013 рік, на початок періоду у ТОВ Нові Зодчі обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Укрпромбізнес Плюс в сумі 1 228 260,00 грн.

28.08.2012 року в рахунок оплати кредиторської заборгованості, ТОВ Нові Зодчі , згідно акта приймання-передачі видано 1 простий вексель, а саме: АА0752112, строком погашення 28.08.2022 року на суму 1 228 260,00 грн.

Зобов`язання по сплаті за векселем було передано ТОВ Бізнес Альтана .

У свою чергу, ТОВ Бізнес Альтана було ліквідовано, у зв`язку з чим відповідач зробив висновок, що для цілей оподаткування загальна сума виданих векселів є безповоротною фінансовою допомогою та повинна бути включена позивачем до свого доходу.

Відповідно до пп. 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності .

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Правовими положеннями пп. 14.1.11, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.16 статті 137 ПК України, безнадійною заборгованістю є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема:

- заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

- заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Уніфікованим законом про переказний та простий векселі , що ратифікований Законом України від 06.07.1999 №826-XIV Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі , Цивільним кодексом України та Законами України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 №3480-IV та Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 року № 2374-III.

Згідно з ч.1 статті 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 №3480-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 №2374-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); права регресу у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59-63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

За правилами статей 11, 16 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

Відповідно до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язань осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Наведені правові норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.

Отже, вексель може і надалі використовуватись в обігу до закінчення строку платежу за ним. Вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватись в обігу.

Початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов`язань за простим векселем пов`язується з настанням строку платежу за таким векселем. Після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов`язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку, податковим органом не надано належних доказів про те, що простий вексель АА0752112, з терміном погашення 28.08.2022 на суму 1 228 260,00 грн., був переданий іншим сторонам (кредитору, індосату) до ліквідації держателя - ТОВ Бізнес Альтана .

З огляду на зазначене, простий вексель АА0752112 рахується залишеним у ТОВ Бізнес Альтана , а тому заборгованість за таким векселем не може вважатись безнадійною кредиторською заборгованістю ТОВ Нові Зодчі , та обумовлювати обов`язок останнього включити її до інших доходів звітного періоду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.07.2018 року в справі № 820/11646/13-а та від 13.11.2018 року в справі № 810/5344/13-а.

Щодо оскаржуваних ППР від 12.09.2016 року №0004351401 та №004361401, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктом 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У свою чергу, пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ Нові Зодчі (Замовник) було укладено ряд типових договорів підряду на виконання будівельно-монтажних робіт з контрагентами (підрядниками), а саме:

- з ТОВ Українська компанія Модус від 27.11.2012 №27/11/12, від 04.01.2013 №04/01/2013, від 10.01.2013 №10/01/13, від 15.01.2013 №15/01/13, від 06.02.2013 №06/02/13, від 10.07.2013 10/07/13, від 19.07.2013 №19/07/13, від 31.07.2013 №31/07/13, від 16.08.2013 №16/08/13, від 28.08.2013 №28/08/13, від 22.08.2013 №28/08/13, від 03.10.2013 №03/10/13, від 07.10.2013 №07/10/13, від 06.11.2013 №06/11/13. Договори типової форми, укладені в м. Київ. Згідно умов зазначених договорів, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін;

- з ТОВ Міра Торг від 24.12.2013 №24/12/13, від 12.12.2013 №12/12/13, від 03.12.2013 №03/12/13, від 17.10.2013 №17/10/13. Договори типової форми, укладені в м. Київ. Згідно умов зазначених договорів, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати Роботи за умовами оплати по факту виконання робіт;

- з ТОВ Парус Буд від 25.02.2014 №25/02/14, за умовами якого, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати роботи за умовами оплати по факту виконання робіт;

- з ТОВ Теоком від 19.09.2014 №19/09/14, від 02.04.2011 №02/04/14, від 03.03.2014 №03/03/14, від 07.03.2014 №07/03/14, від 19.03.2014 №19/03/2044. від 03.03.2014 44, від 07.03.2014 №07/03/14. Згідно умов зазначених договорів, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати роботи за умовами оплати по факту виконання робіт;

- з ТОВ Олівія Інвест від 08.07.2014 №08/07/14, згідно умов якого, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати роботи за умовами оплати по факту виконання робіт;

- з ТОВ Бізант Груп від 22.04.2015 №22/04/15, за умовами якого, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати роботи за умовами оплати по факту виконання робіт;

- з ТОВ Мелана від 14.05.2015 №14/05/14, від 09.05.2014 №14/05/14, від 06.05.2014 №06/05/14, згідно умов зазначених договорів, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати роботи за умовами оплати по факту виконання робіт;

- з ТОВ Гермес Пріор від 02.06.2015 №02/06/15, від 29.05.2015 №29/05/15, згідно умов зазначених договорів, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати роботи за умовами оплати по факту виконання робіт;

- з ТОВ Дімекс Про від 01.07.2015 №01/07/15, від 17.06.2015 №17/06/15, за умовами яких, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати роботи за умовами оплати по факту виконання робіт;

- з ТОВ Терра - буд компані від 11.09.2015 №11/09/15, від 12.10.2015 №12/10/15, згідно умов зазначених договорів, Підрядник зобов`язується виконати роботи із затвердженою Замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін. Підрядник зобов`язується виконати роботи за умовами оплати по факту виконання робіт.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами, договірними цінами на будівництво, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами виконання загально-будівельних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, платіжними дорученнями, листами про залучення субпідрядних організацій, податкові накладні, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Доводи відповідача щодо анулювання в подальшому свідоцтв платника ПДВ контрагентів позивача свідчать про нереальність спірних господарських операцій є безпідставними, оскільки вказані анулювання відбулися поза межами періоду розрахунків цих контрагентів з позивачем.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що на час укладення та виконання договорів контрагентами позивача не були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто не мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

В ході розгляду даної справи відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного належного доказу на підтвердження фіктивності ТОВ Нові Зодчі , не спростовано відомості, що містяться у поданих позивачем первинних документів.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги наявність кримінальних проваджень за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.27, ч. 2 ст.205, ч. 3 ст.212, ч.1 ст. 255 Кримінального кодексу України, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду , що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що під час проведення господарських операцій платник податків, а в даному випадку ТОВ Нові Зодчі , може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами законність господарських відносин з контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: І.О. Лічевецький

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено 05.05.2020 року