Постанова

від 05.05.2020 по справі 824/976/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/976/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

05 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, сторони оскаржили його в судовому порядку.

10 лютого 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300,304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу відповідача.

05 травня 2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Дослідивши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

З матеріалів справи встановлено, що 05 травня 2020 року на електронну адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Буковинської митниці Держмитслужби про відкладення розгляду справи, яке не підписане електронно-цифровим підписом у встановленому законом порядку. На підтвердження зазначеного, головним спеціалістом відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду Кравчук Н.В. складено відповідну довідку.

Так, Інструкція з діловодства в адміністративних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174 (далі - Інструкція), встановлює правила ведення діловодства у Вищому адміністративному суді України, апеляційних та окружних адміністративних судах і регламентує порядок роботи з документами з моменту надходження чи створення в суді до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи чи архіву суду.

Положеннями п.п. 2.2.7. п. 2.2 Інструкції встановлено, що надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу.

Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Відповідно до п.п. 2.2.18. п.2.2 Інструкції для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, або отриманих каналами факсимільного зв`язку, повинні бути надані (надіслані) їх оригінали.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-IV. Згідно з ст. 4 вказаного Закону електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

За приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Між тим, положеннями ч. 2 ст. 167 КАС України визначено, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Таким чином, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, тобто подане без додержання вимог ч. 1 ст. 167 КАС України, то останнє не може бути розглянуто судом та підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 05.05.2020 року було прийнято ухвалу.

За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що позивач 13.08.2019 року подав відповідачу для здійснення митного оформлення товару - транспортного засобу марки Mercedes-Benz GLK 220 CDI, дата першої реєстрації 30.06.2009 р., кузов № НОМЕР_1 , митну декларацію №UA408010/2019/021435.

Разом із митною декларацією позивачем були подані в електронному вигляді сканкопії наступних документів:

- угода купівлі-продажу (рахунок фактуру або інвойс) №00460319 від 05.08.2019р. (а.с.14);

- чек від 05.08.2019р. (а.с.15);

- квитанція №0.0.1428219327.1 від 06.08.2019р. з призначенням платежу попередня оплата за митне оформлення товарів (а.с.23);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/61823 від 07.08.2019р. (а.с.24);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.06.2009р. ;

- технічний паспорт № НОМЕР_3 від 30.06.2009р. (а.с.16);

- технічний паспорт НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ) (а.с.17);

- висновок експертного дослідження №26/7341/13156 від 13.08.2019р. (а.с.26);

- копію паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (а.с.97-98, 105);

- фотографії (а.с106).

Заявлена декларантом митна вартість товару згідно указаної декларації становить 5000,00 євро.

Митну вартість визначено декларантом згідно умов договору за ціною, зазначеною в рахунку-фактурі (інвойс) №00460319, на підставі квитанції б/н від 05.08.2019р.

Згідно електронного повідомлення від 13.08.2019р. посадова особа відповідача Присакар П.А. повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів, а саме:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- копію митної декларації країни відправлення

- виписку з бухгалтерської документації (а.с.28).

13.08.2019р. декларантом було подано додаткові документи:

- копію митної декларації країни відправлення №MRN19DE875211283565Е9 (а.с.18-19);

- копію оголошення продавця про продаж транспортного засобу (із зазначенням ціни транспортного засобу) (а.с.20-21).

Згідно запиту щодо проведення дослідження (аналізу, експертизи) від 13.08.2019р. №8/24-70-19-16/01 до Директора Департаменту податкових та митних експертиз ДФС митний орган просив провести необхідні дослідження та встановити вартість автомобіля з підстав виявлення невідповідності щодо пробігу ТЗ в поданих для митного контролю документах (рахунок-фактури та акту про проведення огляду) (а.с.131).

У відповідь на указаний запит з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС 16.08.2019 року направлено лист про відмову у проведенні експертизи з підстав відсутності такої технічної можливості (а.с.89-91).

Згідно запиту щодо проведення ідентифікації транспортного засобу з метою визначення його митної вартості від 13.08.2019р. №519/10/24-70-60-13/01 до Спільного підприємства Західно-Український експертно-консультативний центр митний орган просив посприяти у залучення експерта-товарознавця для проведення ідентифікації ТЗ та формування висновку експортного автотоварознавчого дослідження (а.с.88).

У відповідь на указаний запит 15.08.2019р. експертна установа направила висновок автотоварознавчого дослідження, виконаного спеціалістом товарознавцем ОСОБА_3 , згідно якого вартість спірного автомобіля на момент дослідження становить 11 150Є (а.с.118-121).

За результатами опрацювання поданих позивачем вище документів 19.08.2019р. митний орган надіслав декларанту картку відмови №UА408010/2019/00673 у митному оформленні поданої ним митної декларації №UА408010/2019/021435 від 13.08.2019р. із зазначенням причин: відповідно до ст.55 Митного кодексу України Чернівецькою митницею ДФС рішення про коригування митної вартості автомобіля № UА408010/2019/000013/2 від 19.08.2019р. (а.с.34-35).

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості позивачем було здійснено доплату митних платежів в сумі 51708,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1440692686.1 від 19.08.2019 року, у зв`язку з чим подано нову митну декларацію №UA408010/2019/021602 за митною вартістю, що указана в рішенні митного органу про коригування митної вартості (а.с.23).

19.08.2019р. митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UA408010/2019/021602, з причин того, що згідно з п.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмового, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення у відповідності до вимог Наказу Міністерства Фінансів України № 651 від 30.05.2012. Зокрема, в графі 44 МД під кодом 2800 у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу за № N-8-1- 217/19- 00304 зазначено дату 05.08.19, хоча у документі який підкріплений під МД зазначена дата 09.08.19 (а.с.36).

У зв`язку з цим, позивачем 20.09.2019 р. подано нову митну декларацію №UA408010/2019/021642 (а.с.116).

Не погоджуючись з прийнятими карткою відмови в прийнятті митної декларації №UА408010/2019/00673 від 19.08.2019 року та рішенням про коригування митної вартості автомобіля № UА408010/2019/000013/2 від 19.08.2019 року звернувся до суду для визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.4 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч.4 ст.53 МК України У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом частин 5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги Чернівецької митниці ДФС щодо правомірності дій митного органу під час прийняття спірних рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості автомобіля, було невідповідність у товаро-супровідних документах щодо власника транспортного засобу ( ОСОБА_4 ) та продавця (Schaab Automobile)). Також, згідно даних рахунку-фактури №00460319 від 05.08.2019 року зазначено дефект коробки передач та несправність сажового фільтра транспортного засобу, а також вказано, що його загальний пробіг становить 187057 кілометрів. Проте, в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/61823 від 07.08.2019 року митного поста Мостиська показник одометра становить 188218 кілометрів (різниця 1161 км). В графі №21 копії митної декларації країни відправлення MRN 19DE875211283565Е9 зазначено вантажівка з причепом. Розбіжність полягає в тому, що згідно рахунку-фактури та акту огляду різниця пробігу 1161 км вказує, що автомобіль Mercedes-Benz GLK220 CDI рухався своїм ходом. Це суперечить даним митної декларації MRN 19DE875211283565Е9, згідно яких транспортний засіб знаходився на причепі вантажного автомобіля, а отже рухався не самостійно. Використовуючи програму SONY МАР, було розраховано, що відстань від міста Furth до міста Mostiska становить 1122 км. Згідно ДКД - EE№TJA408010.2019.21240 транспортний засіб перетинав кордон своїм ходом.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що декларантом було подано додаткові документи:

- копію митної декларації країни-відправлення, при цьому вона не була врахована, тому що містить розбіжності;

- оголошення про ціну транспортного засобу не було враховано, тому що неможливо перевірити згідно мережі Інтернет.

Також, у рішенні зазначено, що "відбулась процедура консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митої вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був використаний через відсутність інформації в митному органі щодо операцій імпорту в Україну ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості. Метод на основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято висновок експертного автотоварознавчого дослідження №711 від 15 серпня 2019 р. При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взята вартість колісного транспортного засобу розраховано у поданому висновку експертного автотоварознавчого дослідження, а саме вартість колісного транспортного засобу становить 11150*(1-0:100-0;100)+0 = 11150 євро. Висновок: подання нової митної декларації за ціною товару, зазначеному в Рішенні про коригування митної вартості".

За результатом прийняття рішення про коригування митної вартості відповідачем прийнято картку відмови №UА408010/2019/00673 від 19.08.2019 року.

Колегія суддів зазначає, що в силу статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МК України).

За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

В силу ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Судова колегія зауважує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.2 ст.58 МК України).

Згідно зі ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

З вище викладених положень чинного законодавства слідує, що органи доходів і зборів (митні органи) мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю законодавець передбачив процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд із цим, витребування документів, визначених в ч.3 ст.53 МК України допускається виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок узгоджуються з правовими висновками, викладеними у подібних правовідносинах Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності, а саме: невідповідність у товаро-супровідних документах щодо власника транспортного засобу ( ОСОБА_4 ) та продавця (Schaab Automobile)). Згідно даних рахунку-фактури №00460319 від 05.08.2019р. зазначено дефект коробки передач та несправність сажового фільтра транспортного засобу, а також вказано, що його загальний пробіг становить 187057 кілометрів. Проте, в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/61823 від 07.08.2019 року митного поста Мостиська показник одометра становить 188218 кілометрів (різниця 1161 км). В графі №21 копії митної декларації країни відправлення MRN 19DE875211283565Е9 зазначено вантажівка з причепом. Розбіжність полягає в тому, що згідно рахунку-фактури та акту огляду різниця пробігу 1161 км вказує, що автомобіль Mercedes-Benz GLK220 CDI рухався своїм ходом. Це суперечить даним митної декларації MRN 19DE875211283565Е9, згідно яких транспортний засіб знаходився на причепі вантажного автомобіля, а отже рухався не самостійно. Використовуючи програму SONY МАР, було розраховано, що відстань від міста Furth до міста Mostiska становить 1122 км. Згідно ДКД - EE№TJA408010.2019.21240 транспортний засіб перетинав кордон своїм ходом.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність розбіжності у поданих декларантом до митного оформлення документах є однією з підстав, визначених частиною третьої статті 53 МК України, для органу доходів і зборів вимагати від декларанта додаткових документів.

Натомість, надаючи оцінку таким діям відповідача, суд вважає їх безпідставними, оскільки свідоцтво про реєстрацію автомобіля на власника транспортного засобу не є тим документом, який підтверджує саме заявлену декларантом митну вартість товару відповідно до правил ч.2 ст.53 МК України.

До такого ж висновку колегія суддів приходить і в частині розбіжності щодо різниці в пробігу та висновку митного органу, що транспортний засіб перетинав кордон своїм ходом, оскільки, суд наголошує, що таких застережень приписи ч.2 ст.53 МК України також не містять.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копію митної декларації країни відправлення і виписку з бухгалтерської документації, виписку з бухгалтерської документації.

Однак, колегія суддів вважає помилковими вказані вимоги відповідача, оскільки висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, також не є тими обов`язковими документами, які в розумінні ч.2 ст.53 МК України підтверджують саме заявлену митну вартість товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийшовши до висновку про наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, та вказавши на документи, які потрібно додатково подати на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, відповідач не зазначив обставини, які ці документи повинні підтвердити.

В ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи (згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями) є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце, на думку митного органу, в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару (полягали у невідповідності у товаро-супровідних документах щодо власника транспортного засобу ( ОСОБА_4 ) та продавця (Schaab Automobile)), а також невідповідність даним щодо пробігу згідно рахунку-фактури та акту огляду різниця пробігу з даними митної декларації MRN 19DE875211283565Е9).

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Отже, основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

З урахуванням наведених висновків колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2019/000013/2 від 19.08.2019 року, а відтак і прийняту на його підставі картку відмови в прийнятті митної декларації №UА408010/2019/00673 від 19.08.2019 року, у зв`язку з чим прийшов до вірного висновку про її скасування.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта - Буковинської митниці Держмитслужби щодо розміщення позивачем оголошення про продаж задекларованого автомобіля за вартість вищу від заявленої в декларації, оскільки, такі не можуть обґрунтовувати правомірність чи неправомірність прийнятих щодо позивача рішень.

Даючи оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь коштів на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вказує на слідуюче.

Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, передумовою для можливості стягнення із суб`єкта владних повноважень матеріальної чи моральної шкоди (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога).

Так, судом встановлено, що відповідачем необґрунтовано прийнято щодо відповідача рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2019/000013/2 від 19.08.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації №UА408010/2019/00673, у зв`язку з чим такі визнані судом протиправними. На підставі зазначених рішень позивач поніс додаткові витрати на доплату митних платежів за ввезений ним автомобіль.

Разом з тим, суд звертає увагу, що скасування оскаржуваних рішень є підставою для повернення таких коштів як надміру сплачених, що в даному випадку є, на думку суду, ефективним способом порушеного права позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховним Судом від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, яка, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом апеляційної інстанції.

За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнення моральної шкоди.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Таким чином, позивачем в апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовано підстав для стягнення моральної шкоди, не надано жодних доказів заподіяння їй або членам її сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів вказує на те, що позивач жодним чином не обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди.

Разом з тим, саме по собі таке твердження позивача не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 52272 грн., оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Буковинської митниці Держмитслужби моральної шкоди в сумі 52272 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли своїх підтверджень під час апеляційного розгляду справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції немає.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.