Постанова

від 06.07.2007 по справі 15/139-07-3355а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/139-07-3355А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "06" липня 2007 р. Справа  № 15/139-07-3355А

  13 год. 02 хв.                                                                                  м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі

головуючого судді -                   Петрова В.С.

при секретарі                              Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:           

        від позивача –      Левченко А.Г., Назаренко Д.Б.;

        від відповідача –  Жирноклеєва М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алді” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Алді” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0001682350/0 від 09.10.2006 р., № 0001682350/1 від 23.11.2006 р., № 0001682350/2 від 23.01.2007 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 155 807,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 73 702,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з відсутністю порушень, за які позивачу було донараховано суму вказаного податку.  При цьому позивач вказує на правомірність нарахування амортизації на основні фонди, передані у спільну діяльність, та правомірність віднесення до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів, переданих як внесок до сумісної діяльності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 квітня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/139-07-3355А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 травня 2007 р. у справі № 15/139-07-3355А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 63-67), посилаючись при цьому на порушення позивачем п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у зв'язку включенням до складу валових витрат витрат у розмірі 11 435,00 грн., пов'язаних з поліпшенням основних фондів, переданих як внесок до сумісної діяльності.       

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 30 серпня 2006 р. по 26 вересня 2006 р. на підставі направлення № 01-045/751 від 29.08.2006 р. відповідно до ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Іллічівську була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового та валютного законодавства Договору № 97-0 про сумісну діяльність між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Алді” за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2006 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2610/23-204-375663737 від 29.09.2006 р., на підставі якого 09.10.2006 р. ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001682350/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 155 807 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 73 702 грн.,  всього на суму 229 509 грн., за порушення вимог п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ТОВ „Алді” звернулось зі скаргою від 27.10.2006 р. до ДПІ у м. Іллічівську. Так, рішенням Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про результати розгляду скарги від 16.11.2006 р. № 19555/10-007 податкове повідомлення-рішення від 09.10.2006 р. № 0001682350/0 залишено без змін, а скарга позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення про результати розгляду скарги ДПІ у м. Іллічівську винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2006 р. № 0001682350/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 229 509 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, за результатами розгляду повторної скарги позивача ДПІ у м. Іллічівську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2006 р. № 0001682350/2.  

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення № 0001682350/0 від 09.10.2006 р., № 0001682350/1 від 23.11.2006 р., № 0001682350/2 від 23.01.2007 р. прийняті Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську з порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Алді” укладено договір про спільну діяльність № 97-0 від 17 квітня 2002 року, відповідно до п. 1.1 якого сторони договору здійснюють спільну діяльність зі створення та експлуатації Комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з порту автотранспортом.

Згідно п. 1.4, п. 1.2 вказаного договору метою спільної діяльності є запровадження вдосконалених технологічних схем пропуску вантажів та автотранспорту через кордон України, створення необхідних умов та забезпечення ефективного прискореного виконання процедур з митного контролю оформлення вантажів та транспортних засобів. Реконструкція та створення Комплексу здійснюється на території складу № 27 порту, загальною площею 2,2 га, у тому числі 5760 кв.м критої складської площі.

Як зазначає позивач у позові та не оспорюється відповідачем, Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” було передано у сумісну діяльність основні засоби загальною вартістю –4 191 664,00 грн. (приміщення складу № 27), що складає 55,1% від загального внеску, згідно додаткової угоди № 4 від 03.11.2003 р.; а ТОВ „Алді” передало у сумісну діяльність згідно вказаної додаткової угоди основні засоби та матеріальні цінності на суму 56 373,47 грн., витрати на реконструкцію складу порту № 27 3327098,32 грн. та грошові кошти у сумі 27 332,55 грн., що у грошовому вигляді склало 3 410 804,34 грн. та становить 44,9% від загального внеску. При цьому позивач також зазначає, що в результаті діяльності сторін було побудовано новий об'єкт –адміністративно-складський комплекс первинною вартістю, яка складається з вартості внеску порту та ТОВ „Алді” у відповідності з додатковими угодами.

Відповідно до п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом. Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 того ж Закону облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Так, згідно договору № 97-0 від 17.04.2002 року уповноваженим на ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності є позивач.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідачем визначено в якості платника податку „Договір № 97-0 про спільну діяльність між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Алді”.  

Проте, відповідно до п. 1. ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платники    податків –юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи. Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 р. № 755, відокремлений підрозділ юридичної особи –філія, іншій підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною    особою, або представництво, що  здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза межами її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм Закону, основною та спільною ознакою понять „філія”, „відокремлений підрозділ”, „представництво” –є розташування поза місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Приймаючи до уваги, що Договір спільної діяльності, по-перше, не є юридичною особою, по-друге, не є філією, представництвом, відокремленим підрозділом (так як спільна діяльність здійснюється за місцезнаходженням ДП „Іллічівський морський торговельний порт”), з урахуванням ст. 626 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договір –це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір № 97-0 про спільну діяльність, укладений між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Алді” не може виступати платником податку.

Щодо порушень, на які посилається відповідач, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 155 807 грн. , у т.ч. за  2003 рік –34 000 грн., за 2004 рік –56 200 грн., за 2005 рік –50 700 грн., за 2006 рік –14 907 грн.     

Так, в п. 3.1.2 (1) акту перевірки від 29.09.2006 р. відповідачем зазначено, що в порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат у зв'язку з проведенням спільної діяльності в 2003 р., 2004 р., 2005 р., та 1 кв. 2006 р. було зайво включено суму амортизаційних відрахувань, нараховану на передане як внесок до сумісної діяльності майно у розмірі 589 294 грн., а саме: 4 кв. 2003 року –113,3 тис. грн., 1 кв. 2004 р. –58,7 тис. грн., 2 кв. 2004 р. –56,9 тис. грн., 3 кв. 2004 р. –55,3 тис. грн., 4 кв. 2004 р. - 53,9 тис. грн., 1 кв. 2005 р. –52,4 тис.грн., 2 кв. 2005 р. –51,3 тис. грн., 3 кв. 2005 р. –50,2 тис. грн., 4 кв. 2005 р. –49,1 тис. грн., 1 кв. 2006 р. –48 194 грн.            

При цьому відповідач вказує, що на підставі п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Таким чином, на думку відповідача, право на нарахування сум амортизаційних відрахувань основних фондів та зменшення на її величину оподаткованого прибутку є правомірним при наявності двох обставин:

- платник податку поніс витрати на придбання, або виготовлення основних засобів;

- використання платником податків основних засобів для власних виробничих потреб.

Відтак, відповідач вважає, що витрати на придбання основних засобів, які були передані в сумісну діяльність, здійснив кожен із учасників сумісної діяльності поза рамками сумісної діяльності, що є частиною власної господарської сумісної діяльності.

Проте, на думку суду, вказані висновки|виведення|, викладені відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованими з наступних підстав.

Підпунктом 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Чинним законодавством передбачено окремий вид договірних зобов'язань –договір про спільну діяльність, згідно якого сторони договору зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, яка не суперечить закону.

Згідно ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, сторони договору про спільну діяльність законодавчо не обмежені у визначенні правового статусу майна, переданого в спільну діяльність, утримання даного майна, його експлуатації.

Відповідно до ст. 1137 Цивільного кодексу України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними.

Згідно п. 4.10 договору  № 97-0 про спільну діяльність від 17.04.2002 р. розрахунок| амортизаційних відрахувань на майно|, передане| у|в,біля| сумісну діяльність, здійснюється стороною, яка веде загальні справи, згідно з діючими нормативами відрахувань, виходячи| з вартості зазначеної у|в,біля| балансі власника| майна,| окремо| по кожній із сторін. Амортизаційні відрахування відносяться ТОВ „Алді” на валові витрати| спільної  діяльності.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що у податковому обліку спільної діяльності позивачем правомірно включено до Звіту вказані витрати у рядку 04.10. „суми амортизаційних відрахувань”.

До того ж згідно п. 13 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2004 р. за № 571, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2004 р. за № 1389/9988, у разі коли основні фонди платника податку –учасника спільної діяльності використовуються як у власній господарській діяльності, так і у спільній діяльності; частина амортизаційних відрахувань за цими основними фондами враховується у звіті та додатку до нього в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду за цими фондами, як сума доходів, отриманих від спільної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів та валових доходів, отриманих цим платником від власної господарської діяльності.

Таким чином, якщо основні фонди платника податку не використовуються у власній господарській діяльності, амортизаційні відрахування за цими фондами враховуються у звіті та додатку у загальній сумі нарахованих амортизаційних відрахувань.

Також в п. 3.1.2 (2) акту перевірки від 29.09.2006 р. відповідач посилається на те, що в порушення п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат у зв'язку з проведенням спільної діяльності в 1  кварталі 2006 року було зайво включено суму витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, переданих як внесок до спільної діяльності у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, у розмірі 11 435 грн. При цьому відповідач вказує, що витрати на придбання основних фондів, переданих у спільну  діяльність, були здійснені ДП „ІМТП” поза рамками сумісної діяльності. Однак, на думку суду, зазначені висновки відповідача є необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п. 4.11 договору № 97-0 про спільну діяльність від 17.04.2002 р. ремонт, інше поліпшення майна, переданого у спільну діяльність, здійснюються сторонами, виходячи з графіків капітального і планово-попереджувального ремонтів майна порту і ТОВ „Алді”, затверджених відповідними службами сторін. Витрати на ремонт, поліпшення і модернізацію майна, переданого сторонами в спільну діяльність, у частині, віднесеній відповідно до діючих вимог податкового обліку на валові витрати, здійснюються за рахунок засобів спільної діяльності.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Таким чином, враховуючи, що передача основних фондів в спільну діяльність у відповідності з п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” прирівнюється до придбання, на думку суду, позивачем правильно розраховано залишкову вартість основних фондів на початок року та не перевищено 10% ліміт на витрати, пов'язані з поточним ремонтом основних фондів. Так, відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону амортизації підлягають витрати на придбання (виготовлення) основних фондів, тому у відповідності з вищенаведеними положеннями п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, в сумі 11 435 грн. правомірно віднесені до складу валових витрат у спільній діяльності.

Отже, у зв'язку з відсутністю порушень позивачем вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідачем, на думку суду, неправомірно визначено позивачу суму податку на прибуток в розмірі 229 509 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного та оцінюючи надані сторонам докази, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають  задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Алді” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0001682350/0 від 09.10.2006 р., № 0001682350/1 від 23.11.2006 р., № 0001682350/2 від 23.01.2007 р. визнати протиправними та скасувати.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 26.07.2007 р.

                       Суддя