Рішення

від 05.05.2020 по справі 504/1063/18

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1063/18

Номер провадження 2/504/393/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2020смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Жовтан П.В.,

за участю секретаря судових засідань - Сокурцової Т.О.,

представників позивача Блізінського М.П. , ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників відповідача - Мирковіча В.Ю. , ОСОБА_5 ,

представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Одеській області - Новіткевича С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору СТ Пограничник , про визнання незаконним та скасування розпорядження та наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору СТ Пограничник , про визнання незаконним та скасування розпорядження та наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтовано тим, що з 1992 року ОСОБА_6 є членом Садівничого товариства Пограничник та в її користуванні перебуває земельна ділянка АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 06 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), що підтверджується витягом з протоколу №3 загальних зборів СТ Пограничник від 23.06.2008р., архівним витягом з рішення виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів від 17.12.1992р. №108, довідкою №569 від 14.01.2012р., виданою СТ Пограничник , членською книжкою садовода НОМЕР_1 .

Бажаючи скористатись своїм правом на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, згідно вимог ст.118 ЗК України, позивач звернулася до Відділу Держгеокадастру у Лиманському районі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області за отриманням відповідних графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Однак їй було відмовлено в наданні відповідних графічних матеріалів, оскільки межі земельної ділянки співпадають з межами іншої земельної ділянки, на яку було видане розпорядження Комінтернівською РДА Одеської області від 21.12.2011р. №2026/А-2011, згідно з яким було надано дозвіл на розробку землевпорядної документації іншій особі, а саме ОСОБА_3 . В результаті перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що право власності на земельну ділянку, якою користується позивач, вже зареєстроване за ОСОБА_3 , який на день звернення до Комінтернівської РДА не був користувачем спірної земельної ділянки, а тому не мав правових підстав для приватизації даної земельної ділянки.

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 12.06.2015р. №15-205/214-15-СГ було затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку у власність ОСОБА_3 для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Земельна ділянка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 41375565, що видано 28.07.2015р. Реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області, кадастровий номер 5122786400:01:001:3031, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690601751227, за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, СТ Пограничник існує з 1992 року відповідно до рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №108 від 17.12.1992р. Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2008р., за СТ Пограничник було визнане право користування земельною ділянкою загальною площею 13,7 га., розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району Одеської області на схилах Великого Аджаликського лиману. На підставі розпорядження №560/А від 04.04.2009р. Комінтернівської РДА, СТ Пограничник було дозволено розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства за вказаною адресою. Згідно рішення Фонтанської сільської ради №176-VІ від 25.08.2011р. було затверджено містобудівне обґрунтування розміщення СТ Пограничник . Отже, на думку позивача, СТ Пограничник в особі його членів фактично використовує земельну ділянку загальною площею 13,7 га. на території Фонтанської сільської ради (за межами населених пунктів) без документів, що посвідчують права на неї і таке використання не може вважатися самовільним зайняттям цієї ділянки.

Під час розгляду Комінтернівською РДА в Одеській області клопотання ОСОБА_3 від 15.12.2011р., щодо передачі земельної ділянки для садівництва безоплатно у власність із земель запасу державної власності, не було перевірено факт перебування вказаної земельної ділянки у користуванні інших осіб, що призвело до порушення прав позивача.

За таких обставин, земельна ділянка, на яку було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 , перебуває на території СТ Пограничник та може бути передана у власність лише його членам, тому розпорядження Комінтернівської РДА про надання громадянину ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради є незаконним. Тому позивач просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради від 21.12.2011р. №2026/А-2011; визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 12.06.2015р. №15-205/214-15-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності видане на ім`я ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку, а також встановити порядок виконання рішення суду після набрання законної сили таким чином, що рішення є підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Представник Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Унгурян І.С. надала до суду відзив, в якому зазначила, що РДА заперечує проти задоволення позовної заяви в повному обсязі. Відзив вмотивовано тим, що користування спірною земельною ділянкою повинно здійснюватись на підставі відповідного рішення уповноваженого органу, згідно законодавства, яке діяло на певну дату. ОСОБА_6 у своєму позові посилається на рішення виконкому Фонтанської сільської ради від 1992 року №108 О выделении земельных участков для индивидуального садоводства, дачного строительства , як на підставу отримання земельної ділянки садівничим товариством Пограничник у користування, та таке посилання є хибним, суперечить законодавству. При уважному вивченні даного рішення, вбачається, що згідно п.1 рішення земельні ділянки видано за переліком громадянам-членам садово-огороднього товариства Пограничник по 600 кв.м., який є додатком до рішення, а не садовому товариству Пограничник . СТ Пограничник є новоствореною організацією, реєстрацію якої здійснено 05.05.2008р. та присвоєно ідентифікаційний код 35845741, які дещо схожі у назві. По-друге, земельні ділянки видано громадянам і мови про виділення 13,7 га., а ні садово-огородньому товариству Пограничник , а ні садовому товариству Пограничник не йшлося. По-третє, у разі якщо брати до уваги рішення виконкому Фонтанської сільської ради від 1992р. №108, то до нього додано перелік громадян, яким надано земельні ділянки. Дане рішення не скасоване в цій частині, отже стає питання про правомірність видачі садовим товариством земельних ділянок іншим громадянам, в тому числі позивачу, яка відсутня у переліку (додатку до рішення). Тобто, садове товариство за відсутністю повноважень перерозподілило земельні ділянки за власним бажанням. По-четверте, оригіналу рішення виконкому Фонтанської сільської ради від 1992 року №108 до суду не надано. Оскільки документи, що свідчать про набуття права власності або користування відсутні, ОСОБА_6 нічого не набувала, а СТ Пограничник нічого не надано.

Так, ЗК УРСР 1990 року закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право кооперативів громадян Української РСР на отримання земельних ділянок для ведення колективного садівництва. Відповідно до ст.22 ЗК УРСР 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа,що посвідчує це правою. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Так, СТ Пограничник за відсутності жодного із зазначених вище документів не мало і не має права використовувати, розпоряджатись земельною ділянкою.

Земельна ділянка площею 0,06 га. на території Фонтанської сільської ради, щодо якої прийнято розпорядження РДА від 21.12.2011р. №2026/А-2011, на час його видання знаходилась за межами населеного пункту у землях запасу сільськогосподарського призначення державної власності, право власності, або право користування на яку за СТ Пограничник не оформлено, рішення про передачу її у власність або користування не приймалося. Відповідно до п. в ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться в разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. За результатом розгляду поданого в порядку ст.118 ЗК клопотання ОСОБА_3 , підстави для відмови в його задоволенні відсутні. У зв`язку із чим із земель запасу державної власності за межами населеного пункту РДА було видане відповідне розпорядження.

Позивачем не надано копії документів, що посвідчують право на землю, а посилання на копії сумнівних довідок та рішень СТ Пограничник є таким, що порушує приписи нормативних актів. Таким чином, лише держава, в особі уповноважених органів, у разі дотримання вимог законодавства заявникам може виділяти земельні ділянки у власність. Отримання погодження від будь-кого не потребується, якщо на землю не оформлено право оренди або право постійного користування. Розпорядження Комінтернівської РДА винесено у 2011 році на таких самих підставах, за результатом звернення ОСОБА_3 для реалізації наданого йому права на землю. І на теперішній час це право намагається обмежити ОСОБА_6 . На підставі цього, у зв`язку з відсутністю рішень про передачу/надання земельної ділянки СТ Пограничник та ОСОБА_6 в оренду, постійне користування, власність, які б свідчили про прийняття органом виконавчої влади та місцевого самоврядування вольового рішення в частині розпорядження землею, просили відмовити у задоволенні позову.

На відзив Лиманської РДА позивач надав відповідь, з якої вбачається, що посилання РДА на те, що СТ Пограничник є новоствореною організацією, земельні ділянки виділено громадянам, а ні товариству, вона вважає хибними оскільки, СТ Пограничник було створене 17.12.1992р.у відповідності на підставі типового Статуту, Протоколу Загальних Зборів СТ Пограничник №1 та зареєстроване Фонтанською сільською радою. Підставою для об`єднання громадян в СТ Пограничник було рішення виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів №108 від 1992р. Вже 05.05.2008р. СТ Пограничник пройшло процедуру перереєстрації та було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Відповідно був затверджений Статут у новій редакції. Таким чином, СТ Пограничник не є новою організацією. Крім того, позивач зазначає, що СТ Пограничник не набувало право власності на виділену у 1992 році земельну ділянку на підставі рішення суду і навіть ніколи не зверталось до суду за встановленням вказаного факту. Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2008р., яким визнано за СТ Пограничник право користування земельною ділянкою загальною площею 13,7 га, стосувалося питання правомірності користування земельною ділянкою і аж ніяк не визнання права власності. Отже, позивач вважає, що СТ Пограничник фактично використовує земельну ділянку загальною площею 13, 7 га. на території Фонтанської сільської ради (за межами населених пунктів) без документів, що посвідчують права на неї, і таке використання не може вважатися самовільним зайняттям цієї ділянки.

Відповідач ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало до суду відзив, згідно якого вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, при цьому зазначили, що згідно ч.9 ст.118 ЗК України, ГУ розглянуло заяву ОСОБА_3 про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення садівництва загальною площею 0, 0600 га із земель сільськогосподарського призначення на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) від 20.01.2015р. З урахуванням викладеного та керуючись нормами закону, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , ГУ було прийнято наказ від 12.06.2015р. №15-205/214-15-СГ Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність . ГУ наголошує на тому, що при прийняті наказу діяло в межах визначених законодавством повноважень та керувалось виключно нормами чинного земельного законодавства. Підстав для відмови у затвердженні зазначеного проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки не було. Вважають, що додані до позовної заяви матеріали містять дуже суперечливі відомості. Відповідно до Витягу з протоколу №3 загальних зборів СТ Пограничник від 23.06.2008р. за членом СТ Пограничник ОСОБА_6 було затверджено (що нормами земельного законодавства взагалі не передбачено) земельну ділянку загальною площею 0,06 га., яка знаходиться по АДРЕСА_1 , проте рішення загальних зборів про прийняття ОСОБА_6 в члени СТ Пограничник відсутнє.

Відповідно до довідки СТ Пограничник від 14.01.2012р. №569, виданої ОСОБА_6 земельна ділянка АДРЕСА_1, загальною площею 0, 06 га. в СТ Пограничник СМ Вапнярський на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області одержана нею в користування згідно рішення №108 Фонтанського виконкому від 17.1.1992р. та перереєстровано рішенням загальних зборів СТ Пограничник від 23.06.2008р. протокол №3. Крім того, в довідці було зазначено, що земельна ділянка знаходиться у користуванні з 1992 року без зазначення у кого саме та на яких підставах. Також, повноваження щодо розпорядження землями державної та комунальної власності за межами населених пунктів, в рамках діючого на той час законодавства, були покладені на відповідні органи виконавчої влади, а не на загальні збори членів СТ Пограничник . При цьому, звернули увагу суду на те, що членська книжка серії НОМЕР_2 СТ Пограничник на ім`я ОСОБА_6 видана 07.04.2013р., проте, як зазначає позивач вона є членом СТ з 1992 року, але до суду не були надані документи, які підтверджують факт набуття позивачем членства в СТ з 1992 р. Окремо зазначили, що вступ до СТ та отримання членської книжки садовода не є посвідченням права на земельну ділянку. Записи про реєстрацію правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку за ОСОБА_6 не значаться.

На відзив ГУ Держгеокадастру в Одеській області позивач надав відповідь, з якої вбачається, що позивач не погоджується із твердженнями, зазначеними у відзиві. Зокрема, підставою для об`єднання громадян в СТ Пограничник було рішення виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів №108. Відповідно до цього рішення виконкомом Фонтанської сільської ради народних депутатів було також розглянуто заяви громадян про виділення їм земельних ділянок під садівниче та дачне будівництво і було прийнято рішення щодо виділення земельних ділянок згідно доданого списку громадян, в тому числі ОСОБА_6 , про що свідчить архівний витяг з рішення виконкому. Членська книжка, видана 07.04.2013р. ОСОБА_6 , підтверджує її членство в СТ Пограничник , тому вона має права і обов`язки садовода відповідно до статутних документів СТ Пограничник . Сама членська книжка видана на підставі проведеної інвентаризації з перереєстрацією членства громадян в СТ Пограничник замість книжки старого зразку. Права ж на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні позивача, виникли відповідно до рішення виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів №108 від 1992р., та затвердженого до нього списку громадян про виділення їм земельних ділянок під садівниче та дачне будівництво. Саме вищевказане рішення було підставою для створення СТ Пограничник , членом якого є позивач та подальшої реєстрації СТ Пограничник у 1992р. Фонтанською сільською радою. Пізніше, рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2008р. було визнано за СТ Пограничник право користування земельною ділянкою площею 13,7 га.

Відповідач ОСОБА_3 також надав до суду відзив, з якого вбачається, що позивачка намагається навіяти суду хибну думку про те, що в її користуванні нібито ще з 1992 року перебуває спірна земельна ділянка. ОСОБА_6 посилається на витяг з протоколу № 3 загальних зборів СТ Пограничник , який взагалі важко назвати документом, оскільки він датований лише 23.06.2008 р. не містить в собі ані печатки, ані штампу організації якою видавався, а також не містить жодного підпису з трьох зазначених в ньому осіб. Крім того, ОСОБА_6 посилається на архівний витяг з рішення виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів від 17.12.1992 року №108 як на доказ того, що спірна ділянка перебуває в її користуванні, що також не відповідає дійсності, оскільки це рішення ніяким чином не підтверджує володіння ОСОБА_6 спірною земельною ділянкою, має загальний та суто інформативний характер і не відноситься до якоїсь конкретної ділянки, а відноситься до всіх громадян України - членів садово-городницького товариства Пограничник та тих, які фігурують у відповідному списку, доданому до цього рішення, при цьому такий список (перелік громадян) позивач суду не надає. Крім того, ОСОБА_6 посилається на довідку СТ Пограничник за №569 від 14.01.2012р., як на беззаперечний доказ володіння земельною ділянкою з 1992 року, однак вказана довідка видана позивачці лише 14.01.2012р. Також, членська книжка садовода серії НОМЕР_3, на яку посилається позивачка, хоча і містить в собі інформацію про те, що рішенням виконкому Фонтанської сільської ради в 1992 році було засновано СТ Пограничник , але ж це не яким чином не підтверджує факту володіння позивачкою земельною ділянкою з 1992 року, оскільки видана ця книжка лише 07.04.2013 року. Також у відповідача виникають сумніви, щодо достовірності належності підпису у книжці голові правління СТ. Далі, щодо копії квитанцій про сплату ОСОБА_6 та ОСОБА_8 членських внесків на користь СТ Пограничник за період з 2008-2014р., цільове призначення усіх цих оплат не є сплатою земельного податку, зазначені в них суми явно завищені для такого податку, а жодна з квитанції не доводить того, що ці сплати мають відношення до спірної земельної ділянки. До того ж квитанції про оплату ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за вказаними в них цільовими призначеннями платежів - за встановлення огорожі та воріт в 2009р., про сплату за газ взагалі не мають ніякого відношення до голої та незабудованої ділянки. Майже в половині наданих квитанцій фігурує особа, яка взагалі ніякого відношення до справи не має - ОСОБА_8 . Особливу увагу відповідач звернув на те, що в розпорядженні позивача та її представника взагалі не могли бути такі документи, як: наказ ГУ Держгеокадастру від 12.06.2015р., архівна копія розпорядження Комінтернівської РДА від 21.12.2001р. про надання відповідачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, копія заяви відповідача на ім`я голови Комінтернівської РДА від 15.12.11р. щодо розгляду питання про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки, копія Містобудівного обґрунтування розміщення СТ Пограничник із зазначенням на плані ділянки АДРЕСА_1 , що була відведена ОСОБА_3 , оскільки данні, що в них містяться стосуються лише нього та установ, в які він звертався, а наявність їх у ОСОБА_6 порушує ЗУ Про захист персональних даних . Крім того, відповідач наголосив, що саме він сплачує земельний податок за спірну земельну ділянку, що підтверджується відповідними квитанціями з вказівкою вулиці, номеру земельної ділянки та безпосередньо підстави платежу. Тому за сукупністю вказаних обставин, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Так, ухвалою від 11.05.2018р. провадження у вказаній справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т.1 а.с.71)

Ухвалою суду від 08.11.2018р. задоволено клопотання представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Одеській області - Новіткевича С.М., залучено СТ Пограничник в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (т.1 а.с.162).

Ухвалою суду від 10.04.2019р. задоволено клопотання представника відповідача Мирковіча В.Ю. про забезпечення доказів, вирішено витребувати від керівництва СТ Пограничник письмову відповідь про те, чи проведені до земельної ділянки АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1 ), яка розташована в СТ Пограничник Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області будь-які комунікаційні мережі, у тому разі газо-, електро-, та водопостачання, чи огороджена ця ділянка парканом, з встановленням воріт чи хвіртки (ухвала проігнорована, витребувана інформація не надана) (т.1 а.с.213).

18.02.2019р. представник відповідача - адвокат Мирковіч В.Ю. надав заяву про приєднання до матеріалів справи розрахунків оплати за надання правової допомоги ОСОБА_3 (т.1 а.с.193-204).

Ухвалою суду від 02.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.13)

16.03.2020р. представник позивача - адвокат Блізінський М.П. надав клопотання щодо не співмірності витрат на правничу допомогу.

Представники позивача ОСОБА_6 - Блізінський М.П. , ОСОБА_2 в судових засіданнях підтримали позов в повному обсязі та просили його задовольнити. В подальшому представник позивача - адвокат Блізінський М.П. надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_3 та його представники - Мирковіч В.Ю. , ОСОБА_5 , в судових засіданнях заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. В подальшому надали заяву про розгляд справи без їх участі, просять ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову та стягнути із позивача витрати за надання професійної правничої допомоги.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Одеській області - Новіткевич С.М., в судових засіданнях заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, в подальшому в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення якого був сповіщений своєчасно під власноручну розписку.

Представник відповідача Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, в судові засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення яких був сповіщений своєчасно, належним чином, що підтверджено розписками про отримання судових повісток. Тому суд вважає, можливим розглянути справу за відсутності представника Лиманської РДА Одеської області, керуючись доводами, викладеними у їх відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору СТ Пограничник , в судові засідання не з`явився, судом постійно направлялися судові документи, повідомлення на адресу СТ, однак до суду повернулися конверти з відміткою Укрпошти - за закінченням встановленого терміну зберігання , тому з врахуванням думки сторін, приймаючи до уваги, що було здійснено усі заходи для повідомлення третьої особи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника СТ Пограничник .

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 15.12.2011р. ОСОБА_3 звернувся до Комінтернівської РДА Одеської області із заявою в порядку ст.ст.22, 116, 118, 121 ЗК України, в якій просив розглянути питання щодо передачі йому безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0, 06 га для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області (т.1 а.с.30).

Розпорядженням Комінтернівської РДА №2026/А-2011 від 21.12.2011р. ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області (т.1 а.с.29).

Вказані обставини не оспорюються сторонами по справі та визнані ними, тому приймаються судом. Проте, суд погоджується із доводами відповідача ОСОБА_3 про те, що вказані документи апріорі не могли бути в розпорядженні позивача та її представника, оскільки дійсно стосуються лише нього та установ, до яких він звертався.

Наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 12.06.2015р. №15-205/214-15-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту). Надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку загальною площею 0,0600 га., кадастровий номер 5122786400:01:001:3031, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі 0,0600 га пасовищ, для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення) на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (т.1 а.с.104).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухома йно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №113003628, вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:01:001:3031, площею 0,06 га. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 41375565, виданого 28.07.2015р. Реєстраційної служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області належить ОСОБА_3 (т.1 а.с.27-28).

ОСОБА_3 сплачує земельний податок на вказану земельну ділянку, що підтверджено копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, виданих Фонтанською сільською радою (т.1 а.с.152).

Разом із тим, позивач ОСОБА_6 стверджує, що з 1992 року вона є членом Садівничого товариства Пограничник та в її користуванні перебуває земельна ділянка АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 06 га за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) і бажаючи скористуватися своїм правом на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, згідно вимог ст.118 ЗК України, позивач звернулася до Відділу Держгеокадастру у Лиманському районі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській областіза отриманням відповідних графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

З відповіді Відділу у Лиманському району ГУ Держгеокадастру в Одеській області №97-15-0.220-3315/170-17 вбачається, що згідно наданого ОСОБА_6 графічного матеріалу межі земельної ділянки співпадають з межами іншої земельної ділянки, на яку, відповідно до розпорядження Комінтернівської РДА Комінтернівського району Одеської області від 21.12.2011р №2026/А-2011 надано дозвіл на розробку землевпорядної документації іншій особі, і рекомендовано уточнити місце розташування земельної ділянки (т.1 а.с.69).

Згідно копії рішення №108 виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №108 від 17.12.1992р. Про виділення земельних ділянок для індивідуального садівництва та дачного будівництва , що розглянувши заяви громадян України садово-городницького товариства Пограничник про виділення ним земельних ділянок, вирішено виділити земельні ділянки по 600 кв. метрів під садівництво та дачне будівництво на землях садово-городницького товариства Пограничник згідно списку, що додається. Однак такий список, в додатку до рішення не долучено (т.1 а.с.14).

Надалі, в ході підготовчого судового засідання представником позивача надано копію архівного витягу з вищевказаного рішення Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №108 від 17.12.1992р., в якому під номером 84 списку вказано особу ОСОБА_9 (російською) (т.1 а.с. 150).

Таким чином, достеменно встановити, що дане рішення стосується саме позивача ОСОБА_6 , неможливо. Одночасно, суд погоджується зі твердженнями відповідача ОСОБА_3 про те, що вказаний архівний витяг з рішення не підтверджує володіння ОСОБА_6 саме спірною земельною ділянкою, оскільки має суто інформативний характер і не відноситься до якоїсь конкретної ділянки, а також зважає на пояснення представника відповідача Лиманської РДА Одеської області, викладені у відзиві про те, що рішення Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №108 від 17.12.1992р. стосується членів садово-огороднього товариства Пограничник , а не садовому товариству Пограничник , що є різними організаціями. При цьому, твердження позивача, про те, що СТ Пограничник було створено 17.12.1992р., а в подальшому пройшло процедуру перереєстрації і не є новоствореною організацією (з посиланням на Статут, протоколи та рішення загальних зборів) суд відхиляє з причин відсутності, підтверджуючих документів.

Дослідивши копію витягу з протоколу №3 загальних зборів СТ Пограничник від 23.06.2008р. (т.1 а.с.15), згідно якого вирішено затвердити земельну ділянку загальною площею 0, 06 га за членом СТ Пограничник за ОСОБА_6 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 , суд вважає його недопустимим доказом, оскільки нормами земельного законодавства поняття затверджено земельну ділянку взагалі не передбачено, крім того, відповідно до п.12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України (в ред. станом на 23.06.2008р.) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах неселенних пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Отже повноваження щодо розпорядження землями державної та комунальної власності за межами населених пунктів аж ніяк не могли бути покладені на загальні збори садового товариства.

Вкрай сумнівним є і те, що при зверненні до суду із позовом позивач надала копію витягу з протоколу №3 загальних зборів СТ Пограничник від 23.06.2008р. (т.1 а.с.15) в якому були відсутні підписи будь-яких осіб, а після усунення недоліків позовної заяви позивачем було надано аналогічний витяг, проте в ньому вже міститься підпис голови СТ Пограничник ОСОБА_10 . (т.1 а.с.58)

Довідку СТ Пограничник №569 від 14.01.2012р. про те, що спірна земельна ділянка одержана позивачем у користування згідно рішення №108 Фонтанського виконкому від 17.12.1992р. та перереєстрована рішенням загальних зборів від 23.06.2008р., суд також розцінює критично, оскільки інформація, викладена в ній базується на доказах, які визнані судом недопустимими та які описані вище (т.1 а.с.59).

Крім того, членська книжка садовода НОМЕР_1 видана ОСОБА_6 07.04.2013р. на підставі проведеної інвентаризації з перереєстрацією членства громадян в СТ Пограничник замість старого зразку, в жодному разі не є документом, що посвідчує право на спірну земельну ділянку (т.1 а.с.60-61).

Копії квитанцій до прибутково-касових ордерів, де платником зазначені ОСОБА_6 та невідома особа на ім`я ОСОБА_8 (яка взагалі не фігурує у вказаній справі), які позивач позиціонує як докази користування спірною земельною ділянкою, є неналежними та недопустимими доказами, оскільки жодна з квитанції не доводить того, що ці сплати мають якесь відношення до спірної земельної ділянки, тим більш містять незрозуміле цільове призначення (наприклад за встановлення огорожі та воріт про сплату за газ ).

Посилання позивача у позові на те, що Комінтернівська РДА чинила перешкоди СТ Пограничник в закінченні оформлення документів на землю в 2009-2012р. на підставі чинного законодавства, що підтверджено судовими рішеннями, перелік яких зазначено в позовній заяву, не можуть бути прийняті та оцінені судом, оскільки копії вказаних рішень не надані та яким чином ці обставини відносяться до предмета доказування також є незрозумілим.

В судовому засіданні також було досліджено рішення господарського районного суду Одеської області від 21.11.2008р. (т.2 а.с.8-10), яким визнано за Садівничим товариством Пограничник право користування земельною ділянкою площею 13, 7 га., розташованої між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району Одеської області на схилах Великого Аджаликського лиману, проте яким чином вказане рішення відноситься саме до спірної земельної ділянки (АДРЕСА_1) є незрозумілим.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.в ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

Згідно ч.1 ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частинами 6, 7, 9 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За нормами ст.ст.125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п.7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001р., громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Однак в супереч цьому ОСОБА_6 не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про набуття нею у власність або у користування спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст.22 ЗК Української РСР 1990р., право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

З описаних вище доказів та на підставі викладених норм права, суд приходить до висновку, що порядок безоплатної приватизації земельної ділянки був дотриманий як з боку ОСОБА_3 , так і з боку уповноважених органів, які діяли в межах визначених законодавством повноважень.

Разом із тим позивачем ОСОБА_6 до суду не надано достатніх доказів для підтвердження її права користування та самого користування спірною земельною ділянкою, всі твердження ґрунтуються на сумнівних за своїм змістом та характером документах, які визнані судом недопустимими, що описано вище.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши з наданих сторонами та досліджених і оцінених в порядку ст. 89 ЦПК України доказів фактичні обставини та беручи до уваги наведені норми права, враховуючи принцип змагальності сторін, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи . У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, 18.02.2019р. представник відповідача - адвокат Мирковіч В.Ю. надав розрахунки оплати за надання правової допомоги ОСОБА_3 (т.1 а.с.193-204). В свою чергу 16.03.2020р. представник позивача - адвокат Блізінський М.П. надав клопотання щодо не співмірності витрат на правничу допомогу.

Розглядаючи вказані матеріали, суд зазначає, що при поданні відзиву на позовну заяву (перша заява по суті спору), ОСОБА_3 взагалі не було вказано жодного розрахунку суми судових витрат. Так, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 р. у справі №904/4494/18, стороні було відмовлено у задоволенні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із неподанням відповідного розрахунку із першої заявою по суті спору.

Крім того, ЗУ Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , на який посилається представник відповідача - адвокат Мирковіч В.Ю., в обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, втратив чинність 15.12.2017р. і не може бути застосований судом.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволені заяви представника відповідача - адвоката Мирковіча В.Ю. про відшкодування витрат на правничу допомогу, як таку, що подана з пропущеним строком і не заснована на нормах діючого законодавства, з огляду на викладене суд вважає недоречним надавати оцінку іншим доводам представника позивача Блізінського М.П. стосовно не співмірності витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволенню не підлягає, судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 11, 12, 76-81, 89, 133, 134, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору СТ Пограничник , про визнання незаконним та скасування розпорядження та наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку - відмовити повністю.

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 та його представників про стягнення з ОСОБА_6 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Жовтан П. В.