Постанова

від 29.04.2020 по справі 521/2831/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/2831/20

Номер провадження 3/521/2061/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Граніна В.Л.,

при секретарі Шкребтієнко Г.М.,

за участю:

представника Одеської митниці Держмитслужби Євдокимова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу, що надійшла з Одеської митниці Держмитслужби за протоколом складеним відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого директором ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (02121, Україна, м. Київ, вул. Колекторна, 24/26, ЄДРПОУ 42785681), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №0084/50000/20 від 17.01.2020 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами у відношенні гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З зазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, що 12.03.2019 року між ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (ЄДРПОУ 42785681) в особі ОСОБА_1 та компанією TERTORO INC (CША) в особі ОСОБА_2 , було укладено контракт №TER-03/1 щодо поставки товару. В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту до м/п Одеса-центральний Одеської митниці ДФС з Туреччини на судні закордонного плавання MAIRA XL на умовах поставки CPT прибув контейнер TGHU8073335 з товаром плівка з ПВХ .

10 квітня 2019 року декларантом ТОВ ЛАККІ ГРУП гр. ОСОБА_3 , який діє на підставі брокерського договору від 02.04.2019 року №02-04/1, була підготовлена та подана до Одеської митниці ДФС митна декларація типу ЕК 10 АА , яка була прийнята органом доходів і зборів та зареєстрована за номером №UA500010/2019/008707.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення декларантом до м/п Одеса-центральний Одеської митниці ДФС були надані: контракт №TER-03/1 від 12.03.2019 року, коносамент №19/03/300/00525-0000743 від 31.03.2019 року, інвойс №3335 від 31.03.2019 року, пакувальний лист до інвойсу від 31.03.2019 року, наряд №2574 від 03.04.2019 року та інші товаросупровідні і комерційні документи.

Відповідно граф МД №UA500010/2019/008707 було заявлено товар плівка ПВХ одношарова, без осноси, яка містіть за масою не менш як 6% пластифікаторів, в рулонах, завтовшки не більш як 1 мм розміром 1,2х50м - 7550 рулонів. Торгівельна марка: DELUKS, ISTAMBUL. NAZAR. Виробник Ozplastik tekstil san.ve.tic.ltd.sti. , загальною вагою брутто 24540 кг (нетто 21595 кг), вартістю 28539 доларів США (відповідно інвойсу №3335 від 31.03.2019 року). Митна вартість товару за МД №UA500010/2019/008707 склала 761 879,94 грн.

Продавцем товару є компанія TERTORO INC (CША), відправником товару є компанія Ozplastik tekstil san.ve.tic.ltd.sti. (Туреччина), а покупцем та одержувачем є ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (02121, Україна, м. Київ, вул. Колекторна, 24/26, ЄДРПОУ 42785681).

Разом з тим, з метою з`ясування питання про автентичність поданих органам доходів та зборів України документів на зазначені товари через Департамент протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС було направлено запит від 19.08.2017 року №9354/5/99-99-20-02-01-16 до митних органів Туреччини.

В ході опрацювання інформації, яка надана у експортних документах митними органами Туреччини (експортна декларація №19343100ЕХ075220 від 27.03.2019 року, інвойс №333660 від 22.03.2019 року) було встановлено, що дійсно в 27.03.2019 року компанія Ozplastik tekstil san.ve.tic.ltd.sti. (Туреччина) здійснила відправлення контейнера TGHU8073335 з товаром плівка з ПВХ до України, але на адресу компанії Бона Домус (65005 Україна, м. Одеса, вул. Бугаївська, 41).

Так, відповідно наданим до Одеської митниці ДФС документам та згідно МД №UA500010/2019/008707 від 10.04.2019 року фактурна вартість товарів складала - 761 879,94 грн. Згідно отриманої відповіді митних органів Туреччини встановлено, що фактично вартість товарів згідно експортній митній декларації №19343100ЕХ075220 від 27.03.2019 року з зазначенням інвойсів складала 34 971,50 доларів США (933 602,59 грн., згідно курсу НБУ на момент митного оформлення).

За результатами опрацювання інформації наданої Генеральним директоратом Туреччини стосовно законності ввезення на митну території України товарів на адресу української компанії ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (код ЄДРПОУ 42785681) встановлено, що відомості, зазначені у наданих до Одеської митниці ДФС товаросупровідних документах та митній декларації, не відповідають даним зазначеним в експортних митних документаціях при вивезенні товарів з Туреччини та є недостовірними стосовно отримувача товару, умов поставки та вартості товарів.

Одержувачем вказаного товару є ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (код ЄДРПОУ 42785681) в особі директора гр. ОСОБА_1 , який як керівник підприємства: організує, визначає, формулює, планує, здійснює і координує діяльність підприємства та в розумінні п.43 ст. 4 МК України є посадовою особою цього підприємства.

Таким чином, на думку митного органу, керівником ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (код ЄДРПОУ 42785681) гр. ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів на суму 933 602,59 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товарів, документи, які містять неправдиві відомості щодо одержувача товару, вартості товарів та умов поставки, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

На підставі вказаних обставин у відношенні гр. ОСОБА_1 було складено протокол про ПМП №0084/50000/20 за ст. 472 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав, однак його представник надав до суду пояснення, відповідно до яких просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти стягнення відповідно до санкції статті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані докази, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у порушені митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.03.2019 року між ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (ЄДРПОУ 42785681) в особі ОСОБА_1 та компанією TERTORO INC (CША) в особі ОСОБА_2 , було укладено контракт №TER-03/1 щодо поставки товару. В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту до м/п Одеса-центральний Одеської митниці ДФС з Туреччини на судні закордонного плавання MAIRA XL на умовах поставки CPT прибув контейнер TGHU8073335 з товаром плівка з ПВХ .

10 квітня 2019 року декларантом ТОВ ЛАККІ ГРУП гр. ОСОБА_3 , який діє на підставі брокерського договору від 02.04.2019 року №02-04/1, була підготовлена та подана до Одеської митниці ДФС митна декларація типу ЕК 10 АА , яка була прийнята органом доходів і зборів та зареєстрована за номером №UA500010/2019/008707.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення декларантом до м/п Одеса-центральний Одеської митниці ДФС були надані: контракт №TER-03/1 від 12.03.2019 року, коносамент №19/03/300/00525-0000743 від 31.03.2019 року, інвойс №3335 від 31.03.2019 року, пакувальний лист до інвойсу від 31.03.2019 року, наряд №2574 від 03.04.2019 року та інші товаросупровідні і комерційні документи.

Відповідно граф МД №UA500010/2019/008707 було заявлено товар плівка ПВХ одношарова, без осноси, яка містіть за масою не менш як 6% пластифікаторів, в рулонах, завтовшки не більш як 1 мм розміром 1,2х50м - 7550 рулонів. Торгівельна марка: DELUKS, ISTAMBUL. NAZAR. Виробник Ozplastik tekstil san.ve.tic.ltd.sti. , загальною вагою брутто 24540 кг (нетто 21595 кг), вартістю 28539 доларів США (відповідно інвойсу №3335 від 31.03.2019 року). Митна вартість товару за МД №UA500010/2019/008707 склала 761 879,94 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складання протоколу послужила інформація від Генерального директората з питань міжнародних угод та ЄС Міністерства торгівлі Республіки Туреччини №29980007-724.01.03/UA-47394028-49051946 із наданням експортних документів, які були підставою для відправки товарів з Туреччини на Україну. Відповідно наданих даних, митницею було зроблено висновок, що відомості, зазначені у наданих до Одеської митниці ДФС товаросупровідних документах та митній декларації, не відповідають даним зазначеним в експортних митних документаціях при вивезенні товарів з Туреччини та є недостовірними стосовно отримувача товару, умов поставки та вартості товарів.

Судом встановлено, що 12.03.2019 року між ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (ЄДРПОУ 42785681), в особі ОСОБА_1 , та компанією TERTORO INC (CША), в особі ОСОБА_2 , було укладено контракт №TER-03/1 щодо поставки товару. В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту до м/п Одеса-центральний Одеської митниці ДФС з Туреччини на судні закордонного плавання MAIRA XL на умовах поставки CPT прибув контейнер TGHU8073335 з товаром плівка з ПВХ .

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення декларантом до м/п Одеса-центральний Одеської митниці ДФС були надані: контракт №TER-03/1 від 12.03.2019 року, коносамент №19/03/300/00525-0000743 від 31.03.2019 року, інвойс №3335 від 31.03.2019 року, пакувальний лист до інвойсу від 31.03.2019 року, наряд №2574 від 03.04.2019 року та інші товаросупровідні і комерційні документи, які були отримані від продавця товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 МК України та п. 2.1 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 року №631, для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару (інвойс), та у випадках, встановлених Митним кодексом України також декларацію митної вартості.

Згідно зі ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товару, яка базується на ціні, що фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 2 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частинами 2 та 3 статті 189 ГК України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях, а у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися у іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За умовами контракту №TER-03/1 від 12.03.2019 року, який був укладений між компанією TERTORO, INC (продавець) (США) та ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ (покупець), продавець зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, у відповідності з рахунками - фактурами. На підставі даного контракту сторонами було визначено вартість товару у розмірі 28 539 доларів США, яка була сплачена на рахунок компанії TERTORO, INC (США). Вказана вартість товару була зазначена в інвойсі, який був поданий до митного оформлення. Отже, у ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ були лише договірні відношення з продавцем товару - компанією TERTORO, INC (США).

Слід зазначити, що вартість товару визначається його власником (продавцем), а не його відправником. Відтак, дані щодо вартості товару отримані від митних органів Туреччини, суперечать укладеному контракту, оскільки в ньому зазначені інші суб`єкти господарювання, не сторона зовнішньоекономічного контракту - компанія Бона Домус (65005 Україна, м. Одеса, вул. Бугаївська, 41).

Таким чином, на підставі контракту, та враховуючи вимоги МК України, щодо відсутності обмежень та наявності можливості застосування визначення митної вартості за першим методом, декларантом було визначено митну вартість саме за першим основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Тобто, митну вартість товару визначено саме ту, яка зазначена в інвойсі і такий метод визначення митної вартості узгоджується з приписами, передбаченими Митним кодексом України.

Як вказано в поясненнях гр. ОСОБА_1 - ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ не веде жодних господарських відносин а ні з компанією Ozplastik tekstil san.ve.tic.ltd.sti (Туреччина), а ні з компанією Бона Домус (65005, Україна, м. Одеса, вул. Бугаївська, 41). А митним органом не було надано жодних належних і допустимих доказів протилежного, саме, що товар продавався однією з вищезазначених компаній і що ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ здійснювало оплату за отриманий товар вказаним підприємствам. Також, митницею не було надано жодних контрактів, укладених між відправником товару та покупцем.

Разом з тим, в матеріалах справи немає жодних доказів щодо фіктивності або недійсності контракту №TER-03/1 від 12.03.2019 року, тобто, не спростовано його легітимність. Тому, жоден з документів, що подавалися митному органу при митному оформлені товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися.

Також, суд враховує, що на момент декларування товарів їх кількість та найменування відповідали зазначеним в товаросупровідних документах, зокрема, в інвойсі та пакувальному листі, оскільки на момент огляду вантажу та декларування товару законність наданих документів, які стали підставою для митного оформлення, перевірялися митним органом та не викликали жодних сумнівів, фактично встановивши автентичність наявного та заявленого товару, який був випущений у вільний обіг після закінчення митного оформлення.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що твердження митниці стосовно того, що ТОВ СПРЕД ФЬЮРІ відомості, зазначені у наданих до Одеської митниці ДФС товаросупровідних документах та митній декларації, не відповідають даним зазначеним в експортних митних документаціях при вивезенні товарів з Туреччини та є недостовірними стосовно отримувача товару, умов поставки та вартості товарів, ґрунтуються лише на припущеннях, так як наявні в матеріалах справи докази підтверджують той факт, що зовнішньоекономічна операція здійснювалась за реальними документами, що містять правдиві відомості в рамках закону.

Крім цього, суд звертає увагу, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил послужила відповідь від Генерального директората з питань міжнародних угод та ЄС Міністерства торгівлі Республіки Туреччини №29980007-724.01.03/UA-47394028-49051946 із наданням експортних документів, які були підставою для відправки товарів з Туреччини на Україну. Однак, даний лист разом з додатками належним чином не перекладено на українську мову, що підтверджує напис на самому листі про неофіційний переклад , а також надані копії не завірені у встановленому законом порядку.

Тому, у суду виникають сумніви стосовно належності та допустимості вказаного доказу, а також інформації зазначеної в даному листі, оскільки на основі таких даних неможливо встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази по справі мають бути належними та допустимими. Належний доказом - це доказ, зміст якого відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв`язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Враховуючи, що саме зазначений лист став підставою для складання протоколу та, фактично, є єдиним доказом вини особи, а джерело походження інформації вказаної в ньому не встановлено, суд вважає, що він не відповідає критеріям допустимості доказів, а тому виникають сумніви щодо його об`єктивності.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадова особа, яка здійснює провадження оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі Тейксейра де Кастор проти Португалії від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Європейський суд уже визнавав кримінально - правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (див. рішення по справах Надточій проти України та Гурепка проти України ).

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У рішенні по справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) суд визначив, що …адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень .

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вини гр. ОСОБА_1 , що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 483 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 Митного Кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, визначеної ст. 62 Конституції України, яка полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), суд вважає, що митним органом не було надано достовірних доказів на підтвердження вини особи та її винність матеріалами справи не доведена, а тому це є підставою для закриття провадження по справі, через відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 483, 527, 528, 529 МК України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Головуючий