Рішення

від 28.04.2020 по справі 679/19/20

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/117/2020

Справа № 679/19/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Стасюка Р.М.

секретаря судового засідання Федорчук Л.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізяслав Біо про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ

10.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізяслав Біо , про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову вказує, що 25.07.2018 Відповідач прийняв його на роботу на посаду виконавчого директора, а 09.12.2019 Позивача звільнено із вказаної роботи за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. За період роботи Позивача з 25.07.2018 по 09.12.2019 Відповідач не виплатив йому заробітну плату, а також не видав довідку про нараховану і невиплачену заробітну плату, у зв`язку з чим, за твердженням Позивача, у Відповідача перед ним виникла заборгованість із виплати заробітної плати за період з 25.07.2018 по 09.12.2019 в сумі 266789,60 гривень, яку Позивач просить суд стягнути з Відповідача.

Водночас, Позивач зазначає про те, що внаслідок порушення Відповідачем законних прав та інтересів Позивача через невиплату йому заробітної плати за вказаний період Відповідачем було порушено конституційного право Позивача на оплату праці, що призвело до порушення звичного для Позивача укладу життя, завдало йому моральних страждань і переживань, які виразилися у втратах немайнового характеру через неотримання коштів на проживання на протязі періоду часу тривалістю півтора роки, що зумовило зміну способу життя Позивача, необхідність докладання ним додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, а також необхідність звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Враховуючи наведене, а також характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких Позивач зазнав, характер немайнових втрат, тяжкість і тривалість вимушених змін у його житті, Позивач просить стягнути на його користь із Відповідача компенсацію моральної шкоди у сумі 40000,00 гривень.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.03.2020.

Судові засідання неодноразово відкладались, останній раз на 28.04.2020. Відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб сайті суду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Подали клопотання про слухання справи у їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази суд встановив такі обставини справи та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

На підставі наказу Відповідача №1 від 24.07.2018 р. Позивача прийнято на роботу з 25.07.2018 на посаду виконавчого директора ТОВ Ізяслав Біо , а 09.12.2019 на підставі наказу Відповідача №3 Позивача звільнено із вказаної посади за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України, про що у дослідженій судом копії трудової книжки серії НОМЕР_1 містяться відповідні записи 17 та 18.

З наведеного суд установив, що починаючи з 25.07.2018 Позивач перебував у трудових відносинах із Відповідачем і такі трудові відносини припинились 09.12.2019 року у зв`язку зі звільненням Позивача з роботи за угодою сторін на підставі п.1ст.36 КЗпП України.

У своїй позовній заяві Позивач стверджує, що за час його роботи з 25.07.2018 по 09.12.2019 Відповідач не виплатив Позивачу заробітну плату.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 статті 21 Закону України Про оплату праці визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною 1 статті 2 КЗпП України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підтвердження факту наявності заборгованості по заробітній платі Позивачем надано суду довідку ПФУ від 23.12.2019 про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

Згідно з пунктом 10 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.98 N 794, (далі - Положення), роботодавці зобов`язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку, зокрема, від роботодавців. На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи, зокрема містить відомості про суму заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно) (п.п. 13, 16 Положення).

Зі змісту дослідженої судом довідки ПФУ від 23.12.2019 р. про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) судом встановлено, що Відповідач нараховував Позивачу заробітну плату за 7 днів липня 2018 року у сумі 3670,00 гривень, за серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2018 року, а також лютий 2019 року - по 16150,00 гривень щомісячно, за березень 2019 року - 4173,00 гривень, а за січень 2019 року та починаючи з квітня 2019 року по дату звільнення 09.12.2019 Відповідач не подавав до ПФУ відомостей про нарахування Позивачу заробітної плати.

Оцінюючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що зазначеною довідкою ПФУ від 23.12.2019 р. про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) підтверджується факт здійснення нарахування Відповідачем заробітної плати Позивачу за 7 днів липня 2018 року 3670,00 гривень, за серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2018 року, а також лютий 2019 року - по 16150,00 гривень щомісячно, за березень 2019 року - 4173,00 гривень, оскільки відповідно до Положення така інформаційна довідка формується на підставі інформації, поданої самим роботодавцем.

Водночас зі змісту цієї довідки вбачається, що за березень 2019 року Відповідач нарахував Позивачу заробітну плату 4173,00 гривень, а за січень 2019 року та починаючи з квітня 2019 року по дату звільнення 09.12.2019 року Відповідач не подавав до ПФУ відомостей про нарахування Позивачу заробітної плати.

Статтею 103 КЗпП України та статтею 29 Закону України Про оплату праці передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Відповідно до статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

При цьому, матеріали справи не містять і Відповідачем для суду не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували наявність передбачених законом обставин і підстав для зміни діючих умов оплати праці Позивача в бік погіршення у січні, березні 2019 року, а також з квітня 2019 року по дату звільнення 09.12.2019 року.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що у січні, березні 2019 року, а також з квітня 2019 року по дату звільнення 09.12.2019 року, Відповідач повинен був нараховувати Позивачу заробітну плату, виходячи із попередньо встановлених при прийняті на роботу умов оплати праці, тобто у розмірі по 16150,00 гривень за місяці січень, березень, квітень-листопад 2019 року, а також у сумі 4719,15 гривень за 9 днів грудня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами норм ст. ст. 95, 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 21, 30 Закону України Про оплату праці відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець. Аналогічний висновок щодо вказаного питання міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №911/4610/15.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять і Відповідачем для суду не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт виплати Відповідачем для Позивача заробітної плати за період його роботи з 25.07.2018 по 09.12.2019, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення такої заборгованості підлягають задоволенню і з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період його роботи з 25.07.2018 року по 09.12.2019 року у сумі 266789,60 гривень, з яких: за 7 днів липня 2018 року - 3670,45 гривень, за серпень 2018 року - 16150,00 гривень, за вересень 2018 року - 16150,00 гривень, за жовтень 2018 року - 16150,00 гривень, за листопад 2018 року - 16150,00 гривень, за грудень 2018 року - 16150,00 гривень, за січень 2019 року - 16150,00 гривень, за лютий 2019 року - 16150,00 гривень, за березень 2019 року - 16150,00 гривень, за квітень 2019 року - 16150,00 гривень, за травень 2019 року - 16150,00 гривень, за червень 2019 року - 16150,00 гривень, за липень 2019 року - 16150,00 гривень, за серпень 2019 року - 16150,00 гривень, за вересень 2019 року - 16150,00 гривень, за жовтень 2019 року - 16150,00 гривень, за листопад 2019 року - 16150,00 гривень, за 9 днів грудня 2019 року - 4719,15 гривень.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із Відповідача на користь Позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд зауважує, що в результаті невиплати Відповідачем для Позивача заробітної плати за період з 25.07.2018 по 09.12.2019 Позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило Позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 20000,00 грн.

Суд вважає, що в даній справі моральна шкода в розмірі 20000,00 грн., разом з розміром заборгованості по заробітній платі в сумі 266789,60 грн. є достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.

Окрім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, ТОВ Ізяслав Біо , в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову, предметом якого є стягнення заробітної плати.

Крім того, згідно квитанцій від 23 січня 2020 року за №МР_АВ010173SON_12071778, позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. за позовні вимоги стосовно стягнення моральної шкоди. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, із відповідача ТОВ Ізяслав Біо , на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути 420,40 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.115, 116, 237-1 КЗпП України, ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізяслав Біо про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю Ізяслав Біо на користь ОСОБА_1 266789 (двісті шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 копійок - заборгованості із виплати заробітної плати за період з 25.07.2018 року; 20000,00 (двадцять тисяч) гривень компенсації моральної шкоди та 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, а всього 287210 (двісті вісімдесят сім тисяч двісті десять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ізяслав Біо у дохід держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІI Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на період дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 28.04.2020

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ізяслав Біо , адреса місця реєстрації: вул.Калинівська, буд.43, с.Клубівка Ізяславський район, Хмельницька область, 30350, код ЄДРПОУ 41696528.

Суддя Р.М. Стасюк