Ухвала

від 21.04.2020 по справі 494/1175/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3879/20

Номер справи місцевого суду: 494/1175/18

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

21.04.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Березівської дитячо-юнацької спортивної школи, Березівської районної ради Одеської області, Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним наказу №36 від 30.05.2018 року, його скасування, визнання незаконним дій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до Березівської дитячо-юнацької спортивної школи, Березівської районної ради Одеської області, Відділу освіти Березівської РДА Одеської області про визнання незаконним наказу №36 від 30.05.2018 року, його скасування, визнання незаконним дій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, обґрунтовуючи це тим, що наказом Відділу освіти Березівської райдержадміністрації Одеської області № 178/1 К від 30.08.2013 року була призначена на посаду тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом з 01.09.2013 року. За період роботи добросовісно виконувала свої обов`язки, трудову дисципліну не порушувала. 30.05.2018 року директором Березівської дитячо-юнацької спортивної школи було видано наказ № 36, яким звільнено її з посади у зв`язку з закінченням трудового договору, згідно п.2 ст.36 КзПП України. Звільнення вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки наказ на звільнення повинен був видавати Відділ освіти, а не директор, в договірних відносинах з яким не перебувала. Крім того, вважає, що оскільки оспорюваним наказом її нібито було відправлено у відпустку з 01.06.2018 року, зазначене виключає її звільнення у цей період. У зв`язку з незаконним звільненням просить скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Незаконне звільнення, відмова у видачі копії наказу про звільнення завдало їй моральної шкоди, оскільки вона переживала і страждала, змушена була витрачати час та свою відпустку на звернення за одержанням наказу, при тому, що доглядає за хворою матір`ю. Моральну шкоду оцінює у 10 000 грн. Просила поновити їй строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом свого порушеного права. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ № 36 Березівської ДЮСШ від 30 травня 2018 року Про відпустки , Про звільнення з роботи у зв`язку з закінченням трудового договору , в частині звільнення ОСОБА_1 . Визнано дії директора Березівській ДЮСШ по виданню наказу № 36. від 30.05.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням трудового договору, згідно п.2 ст.36 КзПП України, незаконними. Поновлено ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом з 01.06.2018 року. Стягнуто з Березівської дитячо-юнацької спортивної школи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 року по день винесення рішення суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині відмови у задоволених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Тобто рішення суду переглядається лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди та про зобов`язання Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати і виплатити позивачці заробітну плату за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення суду не оскаржено і в апеляційному порядку не переглядається.

Будучи належним чином повідомленими сторони в судове засідання не з`явилися, заяви про відкладення розгляду справи не подали, що у розумінні ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку по суті поданої апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду у повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні моральної шкоди, суд першої інстанції в контексті встановлених у справі обставин і наведених позивачем обґрунтувань моральної шкоди, виходив з безпідставності зазначених вимог та їх недоведеності.

Проте повністю погодитися з таким висновком районного суду судова колегія не може.

Так з матеріалів справи вбачається, що:

-наказом Відділу освіти Березівської районної державної адміністрації Одеської області № 178/1 К від 30.08.2013 року ОСОБА_1 , вчитель фізичної культури Березівської ЗОШ 1-111 ступенів № 3, була призначена на посаду тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом з 01.09.2013 року.

-відповідно до наказу № 36 по Березівській ДЮСШ від 30 травня 2018 року Про відпустки , Про звільнення з роботи у зв`язку з закінченням трудового договору , згідно п.2 ст.36 КЗпП, звільнено з роботи тренерів-викладачів, працюючих в ДЮСШ за сумісництвом, у тому числі ОСОБА_1 , з 01.06.2018 року.

Встановивши вказані обставини, а також, що умови праці позивача носили постійний характер і з нею укладено безстроковий трудовий договір, суд дійшов висновку, що позивач не може бути звільнена з роботи з підстав, передбачених статтею 36 КЗпП, а процедура розірвання безстрокового трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, яка передбачена статтею 40 КЗпП України, відповідачем не була дотримана, суд першої інстанції дійшов до висновку про скасування наказу про звільнення позивача у зв`язку з закінченням трудового договору, про поновлення позивача на посаді тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом з 01.06.2018 року та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 року по день винесення рішення суду.

Крім того, судова колегія встановила, що на час відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.09.2019 року внесений запис про припинення Березівської ДЮСШ, як юридичної особи, без правонаступників. Тобто має місце так звана повна ліквідація юридичної особи.

Дані обставини також підтверджені витребуваними апеляційним судом завіреними копіями документів з реєстраційної справи Березівської ДЮСШ, яка зберігається в архіві Березівської районної ради.

З досліджених документів (копії статуту з урахуванням змін від 22.04.2013 року, що діяли на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) Березівська ДЮСШ будучи районним комунальним закладом, що створений Березівською райрадою Одеської області, мала статус юридичної особи і могла бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському суді.

Рішенням Березівської районної ради Одеської області № 244-УІІ від 13.07.2018 року припинено юридичну особу - районний заклад Березівська дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації з 01.08.2018 року з подальшою процедурою припинення юридичної особи в органах державної реєстрації.

06.09.2019 року державним реєстратором вчинено запис № 15291110006000541 про припинення державної реєстрації юридичної особи - районного комунального закладу Березівська Дитячо-юнацька спортивна школа .

Відмовляючи у задоволенні моральної шкоди, суд першої інстанції в контексті встановлених у справі обставин і наведених позивачем обґрунтувань моральної шкоди, виходив з безпідставності зазначених таких вимог та з їх недоведеності.

Судова колегія виходить з такого.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким чином, законом передбачено стягнення з власника моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав:

-призвели до моральних страждань;

-призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків;

-вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тягар доведення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя покладається на позивача.

Порушення роботодавцем трудових прав працівника передбачають наявність в таких діях чи бездіяльності форми вини.

Як вже зазначалося порушення трудових прав позивача полягало у її незаконному звільненні з роботи на підставі наказу виданого керівником Березівської районної державної адміністрації Одеської області, яка відповідно до діючого на той час статуту мала статус юридичної особи і могла виступати позивачем та відповідачем в судах.

При цьому будь-якої причетності Березівської районної ради Одеської області, Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області у звільненні позивача з посади тренера-викладача Березівської ДЮСШ при розгляді даної цивільної справи, судом не встановлено.

При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновком районного суду про відмову у стягненні на користь позивача моральної шкоди з Березівської райради Одеської області та з Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області.

Що стосується відмови у вимогах про стягнення моральної шкоди з Березівської дитячо- юнацької спортивної школи, то судова колегія виходить з такого.

Як вже зазначалося, Березівська дитячо-юнацька спортивна школи, де працювала позивач, мала статус юридичної особи з правом виступати позивачем та відповідачем в судах, і що права позивача були порушені саме даним закладом, як роботодавцем.

Позивач в обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди вказувала, що внаслідок незаконного звільнення та порушення її трудових прав вона зазнала моральних страждань у вигляді переживань та нервування. Частину свого часу вона вимушена була витрачати на отримання копії наказу про звільнення з метою подальшого відновлення своїх прав в судовому порядку.

Судова колегія вбачає, що моральні (душевні) страждання пов`язуються із вчиненням неправомірних дій щодо фізичної особи, порушенням трудових прав (незаконне звільнення, притягнення до виконання небезпечних робіт).

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справах Півень проти України і Жовнер проти України від 29 червня 2004 року було визначено, що моральна шкода може також полягати у глибокому почутті несправедливості, яке викликане тим, що протягом досить тривалого часу всупереч остаточному і такому, що дає право на примусове виконання, судовому рішенню, потерпілий не отримав захисту своїх прав.

Незаконність звільнення позивача з посади тренера-викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки, де вона пропрацювала близько 5 років, дійсно могла призвести та, як вбачається з наведених позивачем обґрунтувань, призвела до моральних страждань відчуття позивачем несправедливості в контексті її незаконного звільнення, що встановлено рішенням суду.

Наведеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, а акцентував увагу на розмірі моральної шкоди, який був заявлений позивачем до стягнення, вважаючи його надмірним та недоведеним на заявлену суму у зв`язку з відсутністю розрахунку (калькуляції) такої суми.

При таких обставинах рішення суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди у повному обсязі, не можна вважати законним.

Неможливість залишення рішення суду першої інстанції без змін, як такого, що ухвалено у відповідності із законом, має наслідком його зміну або скасування в цій частині шляхом ухвалення нового судового рішення.

Разом з тим, судова колегія враховує, що на час апеляційного розгляду справи Березівська дитячо-юнацька спортивна школа ліквідована без правонаступників (повна ліквідація), про що 06.09.2018 року державним реєстратором вчинено запис № 15291110006000541 про припинення державної реєстрації юридичної особи - районного комунального закладу Березівська Дитячо-юнацька спортивна школа .

При цьому судова колегія звертає увагу, що припинення юридичної особи шляхом ліквідації (дата запису про припинення юридичної особи 06.09.2019 року) відбулося вже після ухвалення оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди та до відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 ..

Оскільки юридична особа, яка припинена, у справі є відповідачем, то спірні правовідносини у цій справі допускають правонаступництво.

Разом з тим, з досліджених у справі доказів вбачається відсутність правонаступника в юридичної особи, яка припинилася та те, що правонаступництво до припинення районного комунального закладу Березівська Дитячо-юнацька спортивна школа шляхом ліквідації, не відбулося.

Згідно з ч.І ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У відповідності до ч.3 статті 377 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц (провадження № 14-442цс18) зазначено, що: у жовтні 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло повідомлення арбітражного керуючого Іванюка О.М. про припинення з 27 березня 2017 року ПП Базальт . До повідомлення додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з яким ПП Базальт , ідентифікаційний код юридичної особи - 30993635, місцезнаходження: вул. Перемоги, 18, м. Сміла, Черкаська область, 20700, припинено 27 березня 2017 року, номер запису - 10241170024000615; відомості про правонаступників відсутні.

Висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 72 900 грн, зважаючи, що її розмір майже в десять разів перевищує обумовлену договором вартість майна (7 500 грн), не можна вважати законним і обґрунтованим, тобто таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи. У справі, що розглядається, наявні відомості про припинення позивача - ПП Базальт . Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості застосувати частину третю статті 414 ЦПК України, адже рішення судів не є законними й обґрунтованими, тому на підставі частини першої цієї статті робить висновок про закриття провадження у справі, оскільки припинено юридичну особу - ПП Базальт , яка є позивачем у справі, і яке не має правонаступників. У зв`язку з цим касаційна скарга задовольняється частково .

Приймаючи до уваги встановлені у справі обставини та наведені у цій постанові обґрунтування щодо незаконності рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди на користь позивача, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у справі від 12 грудня 2018 року № 703/1181/16-ц, судова колегія доходить висновку про закриття провадження у справі, оскільки припинено юридичну особу - районний комунальний заклад Березівська Дитячо-юнацька спортивна школа , який є відповідачем у справі, і який не має правонаступників, а також з огляду на відсутність відомостей та доказів проте, що відбулось правонаступництво до припинення районного комунального закладу Березівська Дитячо-юнацька спортивна школа шляхом його ліквідації .

У зв`язку з цим апеляційна скарга задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, ч.1 ст. 377, ч.1 п.7 ст.255 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Березівської дитячо-юнацької спортивної школи на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Березівської дитячо-юнацької спортивної школи про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. - закрити.

Продовжити розгляд апеляційної скарги на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання Відділу освіти, молоді та спорту Березівської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати і виплатити позивачці заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 04.05.2020 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Князюк

С.О. Погорєлова