Рішення

від 16.07.2007 по справі 4/131-07-3543

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/131-07-3543

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2007 р.Справа  № 4/131-07-3543

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

до відповідача: Приватне підприємство –фірма „Велика черешня

Про зобов‘язання припинити дії, що порушують законні інтереси

                                                                                Суддя  Літвінов С. В.

Представники:

Від позивача: Чайковський Ю.В. за довіреністю

Від відповідача: не з”явився

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (далі –ВАТ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПП фірма „Велика черешня” про зобов‘язання відповідача припинити дії, що порушують законні інтереси ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” щодо дотримання Правил охорони електричних мереж шляхом винесення об‘єкта –бару „Велика черешня”, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 13 за межі охоронної зони електричних мереж.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з"явився тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом

ВСТАНОВЛЕНО:

Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” є єдиним постачальником електроенергії за регульованим тарифом на території м. Одеси та Одеської області. Відповідно до п.23 Правил охорони електричних мереж (далі –Правила), затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209, контроль за виконанням Правил здійснюється енергопідприємствами, тобто у м. Одесі здіснення такого контролю покладено на позивача.

В своїй позовній заяві ВАТ зазначає, що розміщення нежилої будівлі кафе-бару, що належить відповідачу на праві власності, не було узгоджено з ВАТ „Одесаобленерго”, що суперечить діючому законодавству України, а саме п.9 Правил, згідно з яким, у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється:

- будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд;

- здійснення усіх видів гірничих, вантажно-розвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур;

- проїзд в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі машин, механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4,5 метра;

- виконання земляних робіт на глибині понад 0,3 метра, а на орних землях - на глибині понад 0,45 метра, а також розрівнювання ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі);

- риболовля, збирання рослин, влаштування водопою, заготівля льоду (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі).

Крім того, як вважає позивач, вказана будівля бару „Велика черешня” знаходиться у безпосередній близькості до устаткування повітряних ліній, що унеможливлює під‘їзд до опор та проводів, негативно впливає на їх стан й підвищує ймовірність аварійних випадків на об‘єктах електромереж, що є порушенням п.22 Правил, відповідно до якого, працівникам енергопідприємств, у віданні яких перебувають електромережі, надається право безперешкодного доступу в установленому порядку до об'єктів електричних мереж, розташованих на територіях інших підприємств, для їх ремонту, технічного обслуговування та оперативних перемикань.

Зазначене вище, на погляд позивача, є порушенням його законних прав та інтересів.

Також позивач вважає, що доказом такого порушення є акт-заборона щодо розташування нежилої будівлі кафе-бару у охоронній зоні електричних мереж повітряної лінії, складений представником ВАТ 11.12.2006р., який було отримано відповідачем, що підтверджується доданою до позовної заяви розпискою.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач, закінчивши будівництво кафе-бару, пред‘явив її державній технічній комісії, яка в результаті проведеного огляду прийняла рішення про готовність кафе-бару (торгівельного павільйону капітального типу), що розташована за адресою:  м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 13  до вводу в експлуатацію. Це рішення було викладене в Акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об‘єкту до експлуатації від 26.01.98р.

На підставі розпорядження виконкому Таїровської селищної ради № 392 від 27.11.02р., відповідачу видано Свідоцтво про право власності від 02.01.2003р. на нежилу будівлю торгівельного павільйону та кафе-бару, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 13. А 24.06. 1999 року між відповідачем та Таїровською селищною Радою Овідіопольського району Одеської області був укладений договір оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що розміщення нежилої будівлі кафе-бару, що належить відповідачу на праві власності, в порушення п.9 Правил, не було узгоджено з ВАТ „Одесаобленерго”, оскільки наданими відповідачем доказами підтверджується інше.

Також судом не беруться до уваги посилання ВАТ на те, що вказана будівля кафе-бару знаходиться у безпосередній близькості до устаткування повітряних ліній, що унеможливлює під‘їзд до опор та проводів, негативно впливає на їх стан, підвищує ймовірність аварійних випадків на об‘єктах електромереж, і тим самим, порушує права позивача, надані йому п.22 Правил, оскільки доказів цього, всупереч приписів ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем надано не було.

Стосовно акту-заборони, складеного представником ВАТ 11.12.2006р., який було вручено відповідачу, суд вважає, що ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” перевищило свої повноваження, оскільки не мало права складати такий акт у зв‘язку з наступним.

Додатком №4 до Умов проведення робіт у межах охоронних зон електричних мереж, які (умови) в свою чергу є додатком до Правил, затверджено форму атку-заборони, які складаються енергопідприємствами. Відповідно до зазначеного додатку, цим актом забороняється виконання будівельно-монтажних і земельних робіт на ділянці лінії електропередачі. Доказів того, що відповідач на момент складання акту-заборони виконував будівельно-монтажні і земельні роботи позивачем надано не було.

Відповідно до п.2 ст. 112 Земельного кодексу України правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України, але Правила охорони електричних мереж, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209 не є законодавчим актом України.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності за статтею 317 ЦК України передбачає право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При чому, стаття 319 ЦК України закріплює право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Тобто використання відповідачем нежилої будівлі кафе-бару та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 13, що є власністю відповідача, у своїй підприємницькій діяльності є належним здійсненням повноважень власника, що також зазначено у ст.320 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наведеного, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

    Рішення набирає сили в порядку статті 85 Господарського процесуального

                                                      кодексу  України.

         Суддя