Ухвала

від 28.04.2020 по справі 400/697/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/296/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2020 року. м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року, за яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чечеліївка Петрівського району Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, із неповною середньою освітою, безробітного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:

-25.12.2015року вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області за ч .2 ст . 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; на підставі ст .ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки;

-13.03.2018 року вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,

визнано винуватим та засуджено до покарання за: ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць, ст.198 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік; на підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць; на підставі положень ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2018р., і покарання за даним вироком остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим за вчинення: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у приміщення; заздалегідь не обіцяного придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

Приблизно о 21 годині 00 хвилин, 23 квітня 2016 року, ОСОБА_9 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження та який засуджений вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2017 року і зазначений вирок набрав законної сили 02.03.2017 року, із приміщення насосної станції Балахівської житлово-комунальної контори, яка розташована поза межами смт.Балахівка, а саме між смт.Балахівка та с.Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області, вчинив крадіжку майна, яке особисто належить начальнику Балахівської житлово-комунальної контори ОСОБА_10 , зокрема одну пару гумових чобіт 45 розміру, одну електричну плитку марки ''ЭПШ 1-0,8-220'', електричний камін марки ''Уголек М'', шість сталевих рожкових ключів, два сталевих лома, один чавунний колісник, одну чавуну плиту пічного опалення, дві сталеві струбцини, один сталевий зажим для труби, одну сталеву трубу, одну чавуну пательню, один металевий гайковий рожковий ключ, одну сокиру, три металевих судочка дві каструлі, виготовлених з нержавіючої сталі, одне відро з болтами, гайками, цвяхами та іншими дрібними металевими запчастинами. Викрадене майно ОСОБА_9 склав у лісосмузі неподалік насосної станції та пішов додому де зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_8 і запропонував йому продати вказане викрадене майно. ОСОБА_9 повідомив обвинуваченого, що майно викрадене. Обвинувачений погодився на дану пропозицію ОСОБА_9 24.04.2016 року в ранковий час доби обвинувачений разом із ОСОБА_9 , взявши із собою частину викраденого майна, а саме металевий зажим для труби, дві металеві струбцини, один колісник, частину плити пічного опалення, відро з болтами та гайками продали їх за 65 грн. гр. ОСОБА_11 . Останнього не повідомляли, що майно викрадене.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 , у період час з 27.12.2016р. по 04.01.2017р., з метою вчинення крадіжки чужого майна прибув до частково огородженої території Балахівської житлово-комунальної контори, що розташована по вул. Центральна б/н в смт.Балахівка, Петрівського району, Кіровоградської області. Реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення крадіжки чужого майна, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливим умислом, обвинувачений повторно проник до складського приміщення Балахівської житлово-комунальної контори, звідки таємно викрав чотири металевих автомобільних диска діаметром R-13 на три кріпильні отвори до автомобіля ''Таврія ЗАЗ 1105'', 1995 року випуску, який перебуває на балансі Балахівської житлово-комунальної контори, вартість яких складає 800 грн., що відповідно до висновку експерта №1809 від 14.06.2017р. З місця вчинення кримінального правопорушення обвинувачений зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними, протиправними діями обвинувачений спричинив Балахівській житлово-комунальній конторі, в особі представника начальника ОСОБА_10 , матеріальну шкоду на загальну суму 800 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати, призначити новий судовий розгляд,

В обґрунтування своїх вимог вказує. що вирок є несправедливим, оскільки призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку адвоката обвинуваченого, яка підтримала подану обвинуваченим апеляційну скаргу, за мотивів, викладених у ній, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема, вивчивши дані про особу обвинуваченого, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження, і в порядку апеляційного оскарження не заперечуються.

Кваліфікація дій обвинуваченого сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Відтак, колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у приміщення; заздалегідь не обіцяного придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України правильною.

Обвинувачений висловив позицію відносно необхідності призначення йому менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно доположень ст.65КК Українита постановиПленуму ВерховногоСуду України №7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання»,-особі,яка вчинилазлочин,має бутипризначене покарання,необхідне йдостатнє дляїї виправленнята попередженнянових злочинів;більш суворийвид покаранняз числапередбачених завчинений злочинпризначається лишеу разі,якщо меншсуворий видпокарання буденедостатній длявиправлення особита попередженнявчинення неюнових злочинів;у кожномуконкретному випадкусуди зобов`язанівраховувати ступіньтяжкості вчиненогозлочину,дані про особу винного, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Як убачаєтьсяз матеріалівкримінального провадження,при призначенніобвинуваченому ОСОБА_8 покарання,суд першоїінстанції дотримавсяпринципів призначенняпокарання,вимог закону,в томучислі,згідно ізвимогами ст.65КК України,врахував всіпередбачені даноюнормою законуУкраїни прокримінальну відповідальністьобставини.

Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив середньої тяжкості та тяжке кримінальні правопорушення, правопорушення корисливі та умисні; тяжких наслідків не настало.

ОСОБА_8 визнав повністю вину у вчиненні злочинів, щиро розкаявся.

При цьому, враховується також, що ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується негативно як безробітна особа, схильна до вчинення крадіжок, проживає без реєстрації, безробітний, на обліку у лікаря - нарколога та лікаряпсихіатра не перебуває, (аркуш провадження 100-102 том 3).

Обвинувачений раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення аналогічних умисних, корисливих злочинів проти власності, в тому числі й тяжких, нові кримінальні правопорушення вчинив під час іспитового строку.

Тобто, обвинувачений не виказує бажання стати на шлях виправлення.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, визнано щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, визнано рецидив злочинів.

Із врахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 покарання у межах санкцій частини статті та статті обвинувачення, за сукупністю злочинів, та на підставі положень ч. 4 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі. При цьому, за тяжкий злочин ОСОБА_8 призначено майже мінімальне у межах санкції частини статті покарання.

Беручи до уваги зазначені вище обставини, призначене ОСОБА_8 покарання не є надмірним, але є достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає принципам призначення покарання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого з приводу призначення судом першої інстанції занадто суворого покарання свого підтвердження не знайшли.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як законний.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала Кропивницькогоапеляційного судунабирає законноїсили негайнопісля їїпроголошення,та можебути оскарженау касаційномупорядку доВерховного Судупротягом трьохмісяців здня проголошеннясудом апеляційноїінстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4