Ухвала

від 30.04.2020 по справі 398/1947/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 398/1947/19

провадження № 61-4368ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, розміщену на сайті Олександрійської міської ради Кіровоградської області ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту: Одним з порушників чинного законодавства, який веде свій бізнес на території Олександрії, але не сплачує податок на землю за ведення підприємницької діяльності, є ОСОБА_1. У 2007 році п`ятеро членів цієї сім`ї у землевпорядній організації замовили технічну документацію права власності на земельні ділянки у садівничо-городньому товаристві Івушка для ведення садівництва. Така документація землевпорядною організацією була розроблена з порушенням пункту 4 статті 35 Земельного кодексу України, а саме: землі загального користування: проходи, проїзди, які можуть передаватися у власність лише садівницькому товариству, були розділені між ОСОБА_1 . Відповідно до матеріалів технічної документації, земельні ділянки були передані у власність ОСОБА_1 рішенням міської ради від 27 травня 2008 року № 711 Про передачу у власність земельних ділянок громадянам міста у садівничо-городніх товариствах . Фактично землевпорядна організація разом з ОСОБА_1 ввели міську раду в оману, і землі загального користування садово-городнього товариства у незаконний спосіб були приватизовані. Крім того, ОСОБА_1 самозахватом захоплена частина землі, яка веде до пляжу, та територія біля самої водойми орієнтовною площею 0,20 га. Це земельна ділянка колишнього вуглерозрізу Байдаківський , віднесена до земель промисловості. Тобто, відповідно до законодавства, вона не може бути надана ні під які потреби, крім промисловості. Під час неодноразових обстежень контролюючими службами виявлено, що і земельні ділянки, виділені для ведення садівництва, і землі самозахвату використовуються ОСОБА_1 для підприємницької діяльності з надання послуг громадського харчування, торгівлі, в тому числі, алкогольними напоями. Тобто, фактично дана земельна ділянка незаконно використовується для розміщення інфраструктури зони відпочинку, а саме: волейбольна площадка, пронумеровані столи зі стільцями під парасольками, спортивні знаряддя, облаштований пляж з лодками та плаваючою платформою, мангали, майданчик-площадка для паркування автомобілів, барна вітрина. Стягується вхідна плата за відвідування пляжної зони, яка фактично є землями загального користування ОК СГТ Івушка і доступ до якої, відповідно до Земельного кодексу України, не може бути ніким обмежений. Тобто, грубо порушено цільове призначення земельних ділянок… Ведучи бізнес, родина ОСОБА_1 не сплачувала жодної копійки до міського бюджету за користування землею для ведення підприємницької діяльності, чим за три роки нанесла збитки територіальній громаді у розмірі 943 000,00 грн. Крім того, у 2016 та 2017 роках офіційно він нібито не мав жодного найманого працівника, при цьому вів тіньовий бізнес. Під час обстеження підприємця робочою групою 11 травня 2018 року були виявлені порушення трудового законодавства: три наймані особи працювали без належного оформлення трудових відносин. Вже 14 травня три особи були офіційно працевлаштовані. Протягом 2016-2018 років з метою збільшення надходжень до міського бюджету контролюючими органами було здійснено ряд обстежень Зеленої садиби. В результаті маємо таку динаміку: за 2016 рік сплачено податків 4,000 грн; за 2017 рік - 18,000 грн; за перший квартал 2018 року - 7,000 грн та зареєстровано три найманих працівника .

Зобов`язано Олександрійську міську раду Кіровоградської області спростувати вказану інформацію шляхом розміщення на сайті Олександрійської міської ради Кіровоградської області в розділі Новини резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком Спростування протягом десяти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи зміст інформації, яку було поширено Олександрійською міською радою Кіровоградської області на своєму офіційному сайті в рубриці Новини під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійшли висновку, що висловлювання про ОСОБА_1 як засновника та керівника садівничо-городнього товариства Івушка про те, що він використовує без належного оформлення найману працю, не сплачує податки, самовільно використовує земельну ділянку, використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, тощо, являє собою фактичне обвинувачення цієї особи у вчиненні кримінального (адміністративного) правопорушення, що можна перевірити на істинність і спростувати, тому воно не є оціночним судженням, а є саме недостовірною інформацією, що порочить честь і гідність цієї особи. В свою чергу відповідачем не надано доказів, на підставі яких можна зробити висновок, що поширена ним інформація є достовірною.

У березні 2020 року Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою , у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року касаційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області залишено без руху і встановлено строк для усунення наявних у ній недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження.

Вимоги ухвали заявником виконані - недоліки, зазначені в ухвалі, усунуто.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У відповідності до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у даній справі є захист честі, гідності та ділової репутації.

Ця справа не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України .

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню,однак такі є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Олександрійська міська рада Кіровоградської області у касаційній скарзі вказує, що дана справа має для неї виняткове значення, однак ці доводи не містять правових підстав для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з діями позивача або з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Посилання Олександрійської міської ради Кіровоградської області на те, що справа становить значний суспільний інтерес, не обґрунтовані належним чином та не підтверджені відповідними доказами.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки зазначена касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Олександрійської міської ради Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про захист честі, гідності та ділової репутації.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов