Постанова

від 06.05.2020 по справі 910/15613/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2020 р. Справа№ 910/15613/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Попікової О.В.

при секретарі Островерхої В.Л.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 (повний текст складено 20.01.2020)

у справі № 910/15613/19 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"

до Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України

про стягнення 138 523 грн. 59 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - Інститут) про стягнення заборгованості за інженерно-технічне обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, обслуговування території та доріг, забезпечення внутрішнього об`єктового та пропускного режиму, екологіче обслуговування за період з січня по вересень 2019 рік на загальну суму 138 523 грн. 59 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Інститут порушив взяті на себе зобов`язання, не здійснив своєчасну оплату виставлених позивачем рахунків, що призвело до виникнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 позов Державного підприємство "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" до Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України про стягнення 138 523 грн. 59 коп. задоволено повністю. Стягнуто з Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України на користь Державного підприємство "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" 138 523 грн. 59 коп. відшкодування витрат і 2 077 грн. 85 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 по справі № 910/15613/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України у справі № 910/15613/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Згідно ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи (ч. 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 по справі № 910/15613/19. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

10.03.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем було подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/15613/19 залишити в силі.

13.03.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідачем було подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/15613/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці з 07.04.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/15613/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 прийнято апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/15613/19 до провадження вказаною колегією суддів.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, з наступних підстав.

20.02.2018 між Державним підприємством "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (позивач, балансоутримувач) та Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (відповідач, Інститут) був укладено договір №СВ-2018/ на відшкодування витрат з інженерно-технічного обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, з обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньо об`єктового та пропускного режиму, охорони навколишнього середовища (далі - Договір).

За умовами визначеними сторонами в п. 1 Договору балансоутримувач здійснює інженерно-технічне обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, з обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньо об`єктового та пропускного режиму, охорони навколишнього природного середовища Інституту (відділу № 57, який розміщений на площах балансоутримувача 2 924 кв.м. за адресою вул. Ракетна, 24).

В п. 2 Договору визначено, що Інститут зобов`язується відшкодувати витрати балансоутримувача на інженерно-технічне обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, з обслуговування території і внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньо об`єктового та пропускного режиму, охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 9.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.07.2018 № 1) відшкодування вартості витрат згідно рахунку на місяць складає: 12 826,26 грн.; ПДВ 20 %: 2 565,25 грн.; разом: 15 391 грн. 51 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спір виник у зв`язку тим, що договір припинив свою дію 31.12.2018, оскільки відповідач продовжує споживати послуги, які надаються позивачем, то Договір продовжив свою дію на 2019 рік, а тому з січня 2019 року по вересень 2019 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 138 523 грн. 59 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 138 523 грн. 59 коп. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

В п. 12.1 Договору сторонами визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів того, що між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до Договору про продовження строку його дії не подано та матеріали справи не містять.

Умовами договору не передбачено автоматична його пролонгація по закінченню його дії у разі відсутності у сторін заперечень продовжувати договірні відносини.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем договору на відшкодування витрат з інженерно-технічного обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, обслуговування території та доріг, забезпечення внутрішнього об`єктового та пропускного режиму, екологічного обслуговування за період з січня по вересень 2019 рік.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутні договірні правовідносини щодо відшкодування відповідачем витрат позивача (балансоутримувача) на інженерно-технічне обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, з обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньо об`єктового та пропускного режиму, екологічного обслуговування за період з січня по вересень 2019 рік, оскільки договір № СВ-2018/ від 20.02.2018 припинив свою дію 31.12.2018 та не був пролонгований, договором не передбачено його автоматичної пролонгації на наступний рік, жодних аналогічних договорів укладено між позивачем та відповідачем не було.

Оскільки строк дії Договору закінчився 31.12.2018, то у позивача та відповідача припинилися зобов`язання, які виникли на підставі цього Договору, зокрема, і обов`язок відповідача здійснювати відшкодування позивачу вартості послуг з інженерно-технічного обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, з обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньо об`єктового та пропускного режиму, екологічного обслуговування за період з січня по вересень 2019 рік.

На думку колегії суддів, виставлення позивачем відповідачу в 2019 році рахунків до сплати та актів наданих послуг, які не підписані з боку відповідача з посиланням на Договір №СВ-2018/ від 20.02.2018, що втратив чинність 31.12.2018, є неправомірним та таким, що суперечить положенням ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України.

Також слід зазначити, що до предмету доказування у справі про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, є також факт надання таких послуг.

Передання і прийняття послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності документального підтвердження фактичного надання позивачем відповідачу послуг з інженерно-технічного обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, з обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньо об`єктового та пропускного режиму, екологічного обслуговування за період з січня по вересень 2019 рік, докази чого відсутні.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України не передбачено укладання договору в односторонньому порядку без волевиявлення другої сторони, яка є обов`язковою відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем не надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження фактичного надання відповідачу послуг з інженерно-технічного обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, з обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньо об`єктового та пропускного режиму, екологічного обслуговування за період з січня по вересень 2019 рік та відповідно не доведено наявності заборгованості.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 138 523 грн. 59 коп за послуги з інженерно-технічного обслуговування мереж електрозабезпечення та телефонного зв`язку, теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, з обслуговування території та внутрішніх доріг, забезпечення внутрішньо об`єктового та пропускного режиму, екологічного обслуговування за період з січня по вересень 2019 рік , що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до ч.4 ст.170, ч.1 ст.256, ч.1 ст.266, ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає без розгляду подані відповідачем додаткові пояснення до апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення з доданими до нього доказами, які не були подані відповідачем суду першої інстанції, тоді як докази не можливості їх подання до місцевого господарського суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього, відповідачем не надано суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено суду належними доказами обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Вищевикладене свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до пунктів 2,3 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/15613/19 підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України враховуючи задоволення апеляційної скарги Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, з Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" підлягають стягненню на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи на суму 3 116 грн. 77 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/15613/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Державному підприємству "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" відмовити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємство "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (03028, м. Київ, вул. Ракетна, 24, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02137660) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженко), 11, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05416923) 3 116 (три тисячі сто шістнадцять) грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/15613/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

О.В. Попікова