Рішення

від 28.04.2020 по справі 902/92/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2020 р. Cправа № 902/92/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (вул. Клінічна, буд.25, м. Київ, 03110)

до : Приватного підприємства "Божедар-Агро" (вул. Зої Космодем`янської, буд.6, с. Конева, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24042)

про стягнення 558765,97 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" подано позов до Приватного підприємства "Божедар-Агро" про стягнення 558765,97 грн заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений з відповідачем Договір №2-1302/пр327 від 13.02.2019 (далі - Договір), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (Продавець, позивач) зобов`язалося в строки, визначені договором, передати у власність (поставити) Приватному підприємству "Божедар-Агро" (Покупець, відповідач) насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин (Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар та оплатити його вартість.

Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" виконало свої зобов`язання щодо поставки Товару, однак відповідачем не виконано умови вказаного Договору в частині оплати поставленого Товару у повному обсязі у визначений строк.

Внаслідок порушення відповідачем зобов`язання, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "Божедар-Агро" 558765,97 грн, з яких 225320 грн - основного боргу, 173072,21 грн - пені, 45064 грн - штрафу, 16010,08 грн - інфляційних втрат, 99299, 68 грн - відсотків річних.

Ухвалою суду від 10.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/92/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.03.2020.

За результатами проведеного судового засідання 03.03.2020 за участю представника позивача суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2020, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

31.03.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням в Україні карантину. При цьому 01.04.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника останнього з аналогічних підстав.

У судове засідання 01.04.2020 учасники справи не з`явилися, останні про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Так, судом відкрито судове засідання для розгляду справи по суті та у зв`язку з неявкою учасників справи, враховуючи подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення реалізації принципів рівності перед законом і судом та змагальності учасників процесу, суд дійшов висновку про відкладення слухання справи в межах розгляду справи по суті на іншу дату згідно із приписами ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України.

Таким чином, ухвалою суду від 01.04.2020 розгляд справи по суті відкладено на 28.04.2020.

27.04.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення строку карантину, враховуючи продовження карантинних заходів по 11.05.2020 та відсутність транспортного міжміського сполучення.

28.04.2020 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника останнього, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" просить позов задовольнити повністю з мотивів, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 28.04.2020 представники сторін не з`явилися. Останні про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення відповідної ухвали суду, які наявні у матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про його відхилення, враховуючи таке.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зокрема, за приписами п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки .

Крім того, суд зазначає, що неявка представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи. При цьому у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої явки у судове засідання представника Приватного підприємства "Божедар-Агро". Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, щодо виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; обов`язку подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло .

Слід зазначити, що встановлений судом строк на подання відзиву закінчився ще до введення карантинних заходів на території України, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020. При цьому клопотання щодо необхідності продовження такого строку від відповідача не надходило.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

13.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (Продавець, позивач) та Приватним підприємством "Божедар-Агро" (Покупець, відповідач) укладено Договір №2-1302/пр327 від 13.02.2019 (Договір), відповідно до п.1.1. якого позивач зобов`язався в строки, визначені договором, передати у власність (поставити) відповідачу насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин (Товар), а останній зобов`язався прийняти Товар та оплатити його вартість.

Найменування Товару визначається в Додатках до цього Договору, які складають його невід`ємну частину (п.1.2. Договору).

Згідно з п.2.3. Договору у випадку розбіжності даних у Додатках до цього Договору та у видаткових накладних щодо кількості та асортименту Товару перевагу має видаткова накладна.

Відповідно до умов п.п. 6.1, 6.2. Договору загальна вартість Товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в Додатках до цього Договору. Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в Додатках до цього Договору. Насіння поставляється партіями (п.7.1. Договору).

Пунктом 11.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором cторона, яка допустила прострочку, сплачує другій cтороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

У разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф в розмірі 20% (двадцять відсотків) від загальної вартості неоплаченого Товару (п.11.4 Договору).

Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить 3 (три) роки (п.11.7 Договору).

Згідно з п.10.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками cторін. Строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) місяців, але, у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Відповідно з Додатком №1 від 13.02.2019 до Договору сторони узгодили поставку Товару на загальну суму 325320 грн шляхом здійснення 100% оплати загальної вартості до 13.02.2019.

Окрім того, згідно з Додатком №2 від 09.04.2019 до Договору сторони обумовили поставку Товару на загальну суму 511 856,04 грн шляхом здійснення 100% оплати загальної вартості в строк до 09.04.2019.

15.02.2019 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої погодили з 21.04.2019 до дати повного розрахунку за поставлений Товар нарахування річних в розмірі 21%.

Факт поставки Товару позивачем відповідачу на загальну суму 837176,04 грн згідно з Додатками до Договору підтверджується:

- видатковою накладною №Н-ВХ-1704 - 020 від 17.04.2019 на суму 511856,04 грн та довіреністю №5 від 09.04.2019;

- видатковою накладною №Н-БК-0705 - 006 від 07.05.2019 на суму 325320 грн та довіреністю №7 від 06.05.2019.

Разом з тим відповідач за поставлений Товар розрахувався частково в сумі 611856,04 грн (18.02.2019 на суму 100000 грн та 05.11.2019 на суму 511856,04 грн), що підтверджується витягами з банківських виписок по рахунку позивача ( а.с. 22-23, т.1).

Таким чином, несплаченим залишається основний борг в сумі 225320 грн, внаслідок чого позивач звернувся із даним позовом до суду. При цьому останнім нараховано до стягнення з відповідача 173072,21 грн - пені, 45064 грн - штрафу, 16010,08 грн - інфляційних втрат, 99299, 68 грн - відсотків річних, враховуючи прострочення виконання зобов`язання за Договором.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір №2-1302/пр327 від 13.02.2019.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем Товару на суму 225320 грн, відтак позов в частині стягнення 225320 грн суми основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми боргу позивачем заявлено до стягнення 173072,21 грн - пені, 45064 грн - штрафу, 16010,08 грн - інфляційних втрат, 99299, 68 грн - відсотків річних за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Додатковою угодою №1 від 15.02.2019 до Договору сторони погодили з 21.04.2019 до дати повного розрахунку за поставлений Товар нарахування річних в розмірі 21%.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 11.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язань за Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

У разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф в розмірі 20% (двадцять відсотків) від загальної вартості неоплаченого Товару (п.11.4. Договору).

Крім того, сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить 3 (три) роки (п.11.7. Договору).

Детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені та відсотків річних, суд встановив наявність помилок при зазначенні періодів нарахування останніх.

Зокрема, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано приписи ст.253 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Окрім того, при здійсненні нарахувань відсотків річних з 21.04.2019 позивачем безпідставно застосовано відсоткову ставку 21,5 %, оскільки Додатковою угодою №1 від 15.02.2019 сторонами погоджено застосування відсотків річних в розмірі 21%.

Суд, визначивши правильні періоди нарахування та здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок відсотків річних, інфляційних втрат та пені, дійшов висновку щодо нарахування інфляційних втрат не перевищують розрахунок суду, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі в заявленій позивачем сумі 16010,08 грн. При цьому нарахування відсотків річних є обґрунтованим в сумі 96963,13 грн, а пені - в сумі 172260,15 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних та пені підлягають задоволенню у встановлених судом сумах (96963,13 грн - відсотків річних, 172260,15 грн - пені), решта заявлених до стягнення 2336,55 грн - відсотків річних та 812,06 грн - пені підлягають відмові у задоволенні, оскільки заявлені безпідставно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, здійсненим відповідно до п. 11.4 Договору, отже позовні вимоги в частині стягнення 45064 грн - штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача, в т.ч. доказів погашення наявної заборгованості.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з наведених вище мотивів.

В силу приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 8334,26 грн, а витрати в сумі 47,23 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Божедар-Агро" (вул. Зої Космодем`янської, буд.6, с. Конева, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24042; ідентифікаційний код 34406751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (вул. Предславинська, буд. 34-Б, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 30674952) 225320 грн - основного боргу, 172260,15 грн - пені, 45064 грн - штрафу, 16010,08 грн - інфляційних втрат, 96963,13 грн - відсотків річних та 8334,26 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2336,55 грн відсотків річних та 812,06 грн пені - відмовити, у зв`язку з чим витрати щодо сплати судового збору в сумі 47,23 грн залишити за позивачем.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними відповідно до Закону України від 30.03.2020 N 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 06 травня 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу - вул. Предславинська, буд. 34-Б, м. Київ, 03150; вул. Клінічна, буд.25, м. Київ, 03110;

4 - відповідачу - вул. Зої Космодем`янської, буд.6, с. Конева, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24042. .