Ухвала

від 06.05.2020 по справі 908/1116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/70/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.05.2020 Справа № 908/1116/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши заяву від 21.04.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" про забезпечення позову у справі № 908/1116/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна", ідентифікаційний код юридичної особи 35679295 (04201, м. Київ, вул. Полярна, 17-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжглавпостач , ідентифікаційний код юридичної особи 43026378 (69009, м. Запоріжжя, вул. Ринкова, буд. 2)

про стягнення 186025 грн 49 коп.

Без виклику учасників справи.

УСТАНОВИВ:

04.05.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжглавпостач 186025 грн 49 коп., з яких: 170547 грн основного боргу за договором № 27/09/19 на закупівлю від 27.09.2019, 13810 грн 59 коп. пені, 169,86 грн інфляційних втрат, 1498 грн 04 коп. 3% річних за прострочення оплати за поставлений товар.

04.05.2020 позивачем подано заяву про забезпечення позову у справі № 908/1116/20.

За результатами автоматизованого розподілу позовної заяви та заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1116/20 та визначено позов та заяву до розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою суду від 06.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1116/20. Присвоєно справі номер провадження 34/70/20. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У заяві позивач просить суд забезпечити позов у даній справі шляхом шляхом накладення арешту у розмірі ціни позову 186 025,49 грн. (170 547,00 грн. (сума боргу) + 13 810,59 грн. (неустойка) + 169,86 грн. (інфляційне збільшення) + 1 498,04 грн. (три проценти річних)) на кошти ТОВ ЗАПОРІЖГЛАВПОСТАЧ , що знаходяться на усіх банківських рахунках останнього, у тому числі, але не виключно на відомому заявникові поточному рахунку ТОВ ЗАПОРІЖГЛАВПОСТАЧ № НОМЕР_1 , відкритому в АТ Укрсиббанк , код банку (МФО) 351005.

Заяву про забезпечення позову подано на підставі ст.ст. 136-139 Господарського процесуального кодексу України, підписано уповноваженою особою. За подання заяви сплачено судовий збір.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України), закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Таким чином, заявник (позивач) має довести (додати до заяви відповідні докази) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставою для вжиття заходів для забезпечення має бути обґрунтоване, документально підтверджене припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою застосування заходів забезпечення позову є створення умов для подальшого виконання рішення суду, а тому при обранні заходів забезпечення позову слід враховувати зміст позовних вимог.

Позивачу потрібно переконати суд у тому, що його доводи про вжиття заходів забезпечення позову та обраний ним спосіб такого забезпечення є необхідними, розумними, обґрунтованими, адекватними і пропорційними.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, заявник, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України повинен довести наявність підстав для застосування відповідного заходу забезпечення позову.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що, відповідач уникає яких-небудь контактів з позивачем і своїми діями підтверджує власну відмову, небажання розраховуватись за поставлений товар. У встановлені договором строки відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за договором і навіть частково не оплатив отриманий товар за договором.

В обґрунтування поважності причин звернення позивача з цієї заявою та існуючої необхідності накладення арешту на майно відповідача позивач зазначає, що метою звернення до суду з позовом є відновлення порушених прав позивача. При цьому, враховуючи суть заявлених в позові вимог, а саме: стягнення грошових коштів з відповідача, можливість відновлення порушених прав залежить від можливості стягнення з відповідача коштів у заявленому в позові обсязі. Тобто, фактичного виконання рішення, що буде ухвалене в цій справі. Звертає увагу суду на значимість фактичного виконання рішення не тільки для відновлення порушених прав осіб, але й для здійснення правосуддя взагалі. Посилаючись на судову практику, позивач зауважує, що сама по собі фіксація в судовому рішенні факту порушення права не відновлює його. У спорах майнового характеру перешкодою відновлення порушених прав кредитора може стати відсутність у боржника майна, за рахунок якого може бути здійснене погашення стягнутих за судовим рішенням сум, і на стадії примусового виконання судового рішення органи державної виконавчої служби є безсилі та вимушені повертати його без виконання. Непоодинокими є випадки навмисної передачі боржником права власності на належне йому майно іншим особам або обтяження майна правами третіх осіб з метою уникнення здійснення розрахунків з кредитором за рахунок такого майна. Такі заходи вживаються боржником відразу після отримання ним відомостей про звернення кредитора до суду або хоча б про існування таких намірів кредитора. Отже, вжиття судом заходів по забезпеченню позову є необхідною гарантією справедливого судового захисту. Вказує, що у відповідача змінився директор і цей директор є директором кількох підприємств, відносно яких, як боржників є судові рішення та не виконані судові накази. Вважає, що є підстави стверджувати, що відповідач в особі своїх керівників, зловживаючи довірою своїх контрагентів, неодноразово заволодіває чужим майном без мети подальшого розрахунку за таке майно. Посилається на те, що згідно з відомостями з відкритих реєстрів у відповідача відсутнє зареєстроване нерухоме/рухоме майно. Відповідно до договору у відповідача наявний поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ УКРСИББАНК , МФО 351005. У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого нерухомого/рухомого майна, наявністю заборгованості, сумнівної репутації його директора, наявності інших судових та виконавчих проваджень, єдиним реальним способом виконання рішення суду у цій справі є накладення арешту на відкритий та будь-які інші банківські рахунки відповідача в межах суми заборгованості 186 025,49 грн, що дорівнює розміру позовних вимог. Відсутність арешту рахунку за ухвалою суду про забезпечення позову надасть відповідачу можливість безперешкодно направляти наявні на рахунку кошти на власні цілі або інтереси третіх осіб. Накладення арешту на рахунок не може призвести до порушення прав інших осіб, оскільки відповідач є єдиним його власником. Вважає, що накладення арешту на Рахунок не тільки допустимим, але й необхідним заходом.

Як вже зазначалось, заявником обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання та інше. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Зазначені заявником обставини є припущеннями позивача та не свідчать про неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Будь-яких належних доказів до заяви на її обґрунтування позивачем не додано.

Заявником документально не підтверджено вжиття відповідачем на даний час будь-яких дій щодо списання грошових коштів з рахунків, що йому належать або реалізацію рухомого та нерухомого майна з метою виведення всіх наявних активів для подальшого не виконання зобов`язань.

Посилання заявника щодо того, що ОСОБА_1 є також директором у інших підприємствах, так само як і директором відповідача, судом до уваги не приймається, оскільки згідно Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Посилання на інші судові справи про стягнення з відповідача коштів та наявність не виконаних судових наказів, та потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у даній справі без наведення відповідного обґрунтування та подання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти останнього.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.

В разі задоволення позову виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що всупереч положенням ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 908/1116/20.

Примірники даної ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом десяти днів.

Ухвалу підписано 06.05.2020.

Суддя А.О. Науменко