Рішення

від 30.04.2020 по справі 908/491/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/45/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2020 Справа № 908/491/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сиротенко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікотрейдсервіс" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Івана Богуна, б. 6-Б)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-ЛТД" (69035, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, б. 11)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача :не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

26.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікотрейдсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-ЛТД" про стягнення заборгованості за Договором позики №1206 від 12.06.2019 у розмірі 250000,00 грн, 3% річних у розмірі 4808,22 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 1485,43 грн.

26.02.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/491/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/491/20, присвоєно справі номер провадження №35/45/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 31.03.2020.

Ухвалою суду від 31.03.2020 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження до 30.04.2020.

В судове засідання представники сторін не з`явилися.

23.04.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. В заяві зазначено про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором позики №1206 від 12.06.2019 щодо повернення горошових коштів у сумі 250 000,00 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано за 3% річних період з 25.11.2019 по 13.02.2020 включно, інфляційні втрати в сумі 1 485,43 грн за період липень 2019 року - січень 2020 року.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду не виконані, відзив на позов не надано.

Ухвала суду від 02.03.2020 отримана відповідачем 11.03.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку з неявкою представників сторін запис розгляду справи технічними засобами не здійснювався.

В судому засіданні 30.04.2020 судом прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

12.06.2019 між ТОВ Нікотрейдсервіс - позикодавець та ТОВ ЛАДА-ЛТД - позичальник укладено договір позики № 1206 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1., а саме 300 000 гривень, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений Договором строк.

За умовами п. 1.4. Договору, строк позики починається з моменту набрання чинності цим Договором і становить 10 календарних днів. Після закінчення строку, визначеного в п.4.1. Договору, Позичальник зобов`язується протягом 2-х календарних днів повернути Позикодавцеві позику (п.5.1.). Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця(п. 5.2.). Позика вважається повернутою Позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок (п.5.3.).

12.06.2019 згідно платіжного доручення № 1465 ТОВ НІКОТРЕИДСЕРВІС перерахувало ТОВ ЛАДА-ЛТД грошові кошти в сумі 300 000 грн.

Згідно умов договору ТОВ ЛАДА-ЛТД повинно було виконати обов`язок щодо повернення коштів до 25.06.2019 включно.

26.07.2019 згідно платіжного доручення № 380 ТОВ ЛАДА-ЛТД перерахувало ТОВ НІКОТРЕИДСЕРВІС грошові кошти в сумі 50 000 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) №1 від08.01.2020.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість не погашена.

Невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором позики стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором позики.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 250 000,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних період з 25.11.2019 по 13.02.2020 включно, інфляційні втрати в сумі 1 485,43 грн за період липень 2019 року - січень 2020 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунків інфляційних втрат та відсотків річних, судом встановлено, що вимога в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню - 1 661,91 грн, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється в повному обсязі - 1 485,43 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. При цьому відповідач правом участі у судовому засіданні та правом наданні відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання зобов`язань за договорами не надав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нікотрейдсервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Лада-ЛТД про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лада-ЛТД (69035, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, б. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 20470713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікотрейдсервіс (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Івана Богуна, б. 6-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 39993392) суму основного боргу в розмірі 250 000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), інфляційні втрати у сумі 1 485,43 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять гривень 43 коп.), 3% річних у сумі 1 661,91 грн (одна тисяча шістсот шістдесят одна гривня 91 коп.), судовий збір у розмірі 3 797,22 грн (три тисячі сімсот дев`яносто сім гривень 22 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.05.2020 року.

Суддя О.А. Топчій