Рішення

від 05.05.2020 по справі 910/1280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2020Справа № 910/1280/20 Господарський суд міста Києва в складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМПЕКС (04128, м. Київ, вул. 4-а Садова буд. 21 , код ЄДРПОУ 40100480)

до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива 36, код ЄДРПОУ 39627921)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Антимонопольний комітет України (03680, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 0032767)

про стягнення 5 000,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМПЕКС до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва про стягнення грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1280/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі Антимонопольний комітет України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; запропонувано позивачу подати до суду завірену належним чином копію договору про надання правничої допомоги № 11/01 від 01.11.2019.

12.02.2020 позивач, на виконання вимоги ухвали Господарського суду міста Києві від 05.02.2020, через відділ діловодства суду подав належним чином завірену копію договору про надання правничої допомоги № 11/01 від 01 листопада 2019.

13.02.2020 відповідач засобами поштового зв`язку подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявленого позову, посилаючись на те, звернення позивача зі скаргою до Антимонопольного комітету України, є його правом, а не обов`язком, тому заявлені позивачем витрати не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України, так як понесені саме з метою реалізації свого права на оскарження процедури державної закупівлі, а не у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача по відношенню до позивача, наявність якої останній не повідомив. Також відповідач зазначає, що позивач не міг бути примушений до подання скарги на дії відповідача та сплати відповідного платежу.

21.02.2020 через відділ діловодства суду третьою особою подані пояснення по справі, в яких зазначає, що внесення плати за подання скарги до органу оскарження є однією з вимог Закону України Про публічні закупівлі та згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 23.03.2016 така плата становить 5 000, 00 грн у разі оскарження процедури закупівлі товарів та послуг.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IХ від 30.03.2020 розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Також, у зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 31.03.2020 року до 04.05.2020 року включно у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 05.05.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва через електронну систему PROZORRO опубліковано оголошення за № UA-2019-11-22-000256-c про проведення процедури відкритих торгів закупівлі код згідно з ДК 021:2015:90920000-2 - Послуги із санітарно-гігієнічної обробки приміщень (послуги дератизації та дезінсекції) а також опубліковано тендерну документацію для загального доступу на сайті PROZORRO.

Тендерні пропозиції для участі у процедурі закупівлі були подані наступними учасниками: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія БЕЛЛ-УКРАЇНА , Товариство з обмеженою відповідальністю ЕМПЕКС та Товариство з обмеженою відповідальністю УКРБІОЕКОЛОГІЯ .

Системою PROZORRO було проведено аукціон (оцінку), за результатами якого найбільш економічно вигідною автоматично було визнано пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІОЕКОЛОГІЯ (протокол розгляду ендерних пропозицій № 119 від 11.12.2019).

Повідомлення про намір укласти договір з Товаристом з обмеженою відповідальністю УКРБІОЕКОЛОГІЯ оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу 11.12.2019.

Не погодившись з вказаними рішеннями тендерного комітету відповідача позивач 21.12.2019 звернувся зі скаргою до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель в яких просив скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача, зазначене у протоколі розгляду тендерних пропозицій № 119 від 11.12.2019 та всі наступні рішення, включаючи рішення про визначення переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІОЕКОЛОГІЯ .

Звертаючись із вказаною скаргою на неправомірне рішення відповідача, позивач сплатив 5 000, 00 грн за подання скарги, що підтверджується платіжним дорученням № 1971 від 17.12.2019, копія якого долучена до матеріалів справи.

Рішенням № 794-р/пк-пз від 15 січня 2020 року Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель зобов`язала Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМПЕКС та рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІОЕКОЛОГІЯ переможцем процедури закупівлі ДК 021:2015:90920000-2 - Послуги із санітарно-гігієнічної обробки приміщень (послуги дератизації та дезінсекції) , оголошення про проведення якої оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2019-11-22-000256-c.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За змістом ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди збитки, заподіяні особі внаслідок порушення її цивільного права підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Обов`язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв`язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв`язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.12.2010 у справі №06/113-38, від 04.07.2011 у справі №51/250.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Закон України Про публічні закупівлі (надалі також Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 12 Закону передбачено, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом використання електронної системи закупівель.

Статтею 20 Закону визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Відповідно до частини 1 ст. 18 закону України Про публічні закупівлі скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу. До скарги додаються документи та матеріали в електронній формі (у тому числі у вигляді pdf формату файла), що підтверджують порушення процедури закупівлі або неправомірність рішень, дій або бездіяльності замовника, та документ про здійснення оплати за подання скарги до органу оскарження. Відразу після внесення до реєстру скарг скарга з супровідними документами та її реєстраційна картка автоматично надсилаються органу оскарження та замовнику. За подання скарги до органу оскарження справляється плата. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016р. №291 встановлено, що за подання скарги до органу оскарження відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" справляється плата у разі оскарження процедури закупівлі товарів або послуг в розмірі 5 000 грн 00 коп.

Як було вказано вище, на підставі платіжного доручення № 1971 від 17.12.2019 позивачем понесено витрати на загальну суму 5 000,00 грн. за подання скарги у відповідності до ст. 18 Закону України Про публічні закупівлі .

Матеріалами справи підтверджується винесення Постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель рішення за скаргою позивача, відповідно до яких відповідача зобов`язано вчинити відповідні дії, як-то: скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМПЕКС та рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБІОЕКОЛОГІЯ переможцем процедури закупівлі ДК 021:2015:90920000-2 - Послуги із санітарно-гігієнічної обробки приміщень (послуги дератизації та дезінсекції) , оголошення про проведення якої оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2019-11-22-000256-c.

Вказаним рішенням встановлено порушення відповідачем законодавства у сфері публічних закупівель та зобов`язано відповідача усунути дані порушення.

Водночас, названі вище рішення Колегії не мають для суду преюдиційного характеру в розумінні ст. 75 ГПК України, проте приймаються судом як належні докази для з`ясування дійсних обставин справи.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Поряд з викладеним, суд зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України жодного елементу складу цивільного правопорушення, вчиненого відповідачем, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, а саме позивачем не доведено порушення з боку відповідача права на розгляд його тендерних пропозицій, протиправності прийнятих ним рішень про відхилення тендерних пропозицій, не надано жодних доказів, які свідчать про наявність безпосереднього причинного зв`язку між діями замовника та понесеними витратами.

При розгляді даного спору, суд виходить з того, що здійснення позивачем оплати за подання скарг до органу оскарження передбачено ч. 1 ст. 18 Закону, розмір плати за подання скарги - 5 000,00 гривень встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016р. №291.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону орган оскарження залишає скаргу без розгляду в разі, якщо суб`єктом оскарження не внесено плату, передбачену частиною першою цієї статті.

Таким чином, внесення оплати в розмірі 5 000 грн 00 коп. є обов`язковим (нормативно визначеним) платежем для прийняття до розгляду Колегією скарг і не є збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, що за висновками суду, в будь-якому разі виключає задоволення вимог позивача у цій частині.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Також судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМПЕКС відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕМПЕКС (04128, м. Київ, вул. 4-а Садова буд. 21 , код ЄДРПОУ 40100480)

Відповідач - Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива 36, код ЄДРПОУ 39627921)

Третя особа - Антимонопольний комітет України (03680, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 0032767)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.05.2020

Суддя І.О. Андреїшина