Рішення

від 06.05.2020 по справі 922/694/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/694/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Борбунюка Олександра Володимировича (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллата" (61058, м. Харків, проспект Незалежності, 17, оф. 23; код ЄДРПОУ: 36223513) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2020 Фізична особа-підприємець Борбунюк Олександр Володимирович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Еллата", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 12 992,00 грн., пеню у розмірі 7 128,09 грн., судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором доручення №68 від 30 березня 2011 року на декларування товарів та іншого майна, що переміщується через митний кордон України, що проявляється у не своєчасній оплаті відповідачем рахунків №20 та №21 від 06 лютого 2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/694/20 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

30 березня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7875 від 30 березня 2020 року), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7 128,09 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн. Зазначає, що розмір нарахованої позивачем пені не відповідає чинному законодавству, а також позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

30 березня 2011 року між Фізичною особою-підприємцем Борбунюком Олександром Володимировичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еллата" (замовник) було укладено договір доручення №68 на декларування товарів та іншого майна, що переміщуються через митний кордон України (надалі - Договір) (а.с.45-47,т.1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, предметом цього договору є виконання виконавцем від імені і за рахунок замовника декларування в митних органах України товарів та іншого майна замовника, що переміщуються через державний кордон України, оформлення документів для виконання заходів нетарифного регулювання.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по декларуванню товарів замовника в митних установах і пунктах, згідно з законодавством та нормативними актами України.

Виконавцю надасться право подавати заяву про взяття на облік особи, яка здійснює операції з товарами, за формою, яка встановлена чинним законодавством, а також вчинення інших дій щодо внесення змін до облікових даних осіб, які здійснюють операції з товарами (п.1.3.Договору).

Виконавець надає митній установі, що приймає товари та інше майно до державного митного контролю, належним чином оформлену вантажну митну декларацію (п.2.1.1.Договору).

Послуги виконавця оплачуються на підставі рахунків на оплату протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Вартість послуг виконавця вказана на сайті www .brokеr.kharkov.com в розділі Митне оформлення вантажів (п.3.1.Договору).

У випадку надання виконавцем послуг в повному розмірі і неотримання у зазначені строки оплати від замовника за ці послуги, виконавець залишає за собою право вимагати від замовника негайної оплати, та має право притримати у себе усі оформлені документи в якості гарантії оплати. Усі витрати та ризики, що виникли в результаті настання цих обставин, покладаються на винну сторону - Замовника (п.3.2.Договору).

За прострочення оплати, необґрунтовану відмову або ухилення від оплати послуг, за виконані роботи замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми замовлення, що діяла в період затримки, за кожен день затримки (п.4.3.1.Договору).

У випадку несвоєчасної оплати замовником митних процедур, держмита, зборів, податку і т.п., що призвело до значного затягування часу для оформлення митного декларування замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки, від загальної суми замовлення за кожен день такої затримки (п.4.3.2.Договору).

Замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцю документально підтверджені матеріальні збитки (витрати) виконавця та/чи представників виконавця (працівників виконавця) у випадках:

- якщо замовник передав виконавцю інформацію та/чи документи, що необхідні для виконання митного оформлення, які в момент їх отримання чи після отримання будуть визнані недостовірними чи були надані несвоєчасно;

- якщо замовником було відправлено товар, заборонений до ввозу/вивезення, чи товар відносно якого існує спеціальний режим пропуску через митний кордон, без надання належним чином оформлених дозволів на ввезення/вивезення такого товару;

- невідповідності (недостовірності, неточності, неправдивості) фактичних даних (характеристик) товару даним (характеристикам), вказаних в наданих замовником документах.

Замовник несе повну майнову, немайнову, адміністративну, кримінальну та інші види юридичної відповідальності у наступних випадках:

- за достовірність (законність) документів, що надаються виконавцю для митного оформлення товару та інших предметів;

- за достовірність, точність, правдивість даних про товар, та іншої інформації, яка міститься в документах, які надаються виконавцю для митного оформлення товару та інших предметів;

- за невідповідність (недостовірність, неточність, неправдивість) фактичних характеристик товару та інших предметів, які переміщаються через митний кордон України, даним, які вказані у наданих замовником документах і надані для митного контролю (п.4.3.3.Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання однією із сторін своїх зобов`язань згідно даного договору, інша сторона мас право пред`являти претензію.

06 лютого 2019 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме:

- рахунок на оплату №20 від 06 лютого 2019 року на суму 9 624,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 604,00 грн. за послуги митного брокера - митне оформлення ВМД №006662 від 06 лютого 2019 року;

- рахунок на оплату №21 від 06 лютого 2019 року на суму 11 892,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 982,00 грн. за послуги митного брокера - митне оформлення ВМД №006661 від 06 лютого 2019 року (а.с.48-49,т.1).

Згідно виписки по рахунку № UA НОМЕР_3 з 02.02.2019 по 18.02.2020 відповідачем було перераховано грошові кошти на загальну суму 8 524,00 грн., а саме:

- 12.04.2019 сума в розмірі 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 500,00 ГРН. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 10.06.2019 сума в розмірі 1000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 166,67 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 11.06.2019 сума в розмірі 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 83,33 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 10.07.2019 сума в розмірі 1200,00 грн. у т.ч. ПДВ - 200,00 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 15.10.2019 сума в розмірі 800,00 грн. у т.ч. ПДВ - 133,33 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 24.10.2019 сума в розмірі 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 83,33 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 11.11.2019 сума в розмірі 300,00 грн. у т.ч. ПДВ - 50,00 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 13.11.2019 сума в розмірі 224,00 грн. у т.ч. ПДВ - 37,33 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 27.12.2019 сума в розмірі 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 83,33 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019";

- 14.01.2020 сума в розмірі 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 83,33 грн. з призначенням платежу: "сплата за послуги митного брокера за митне оформлення ВМД №006662 від 06.02.2019 р. згідно рахунку №20 від 06.02.2019" (а.с.50-51,т.1).

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків за 2019 рік, підписаного та засвідченого печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 516,00 грн. (а.с.44,т.1).

Як зазначає позивач, станом на 12 лютого 2020 року заборгованість відповідача за надані послуги згідно договору доручення №68 на декларування товарів та іншого майна, що переміщуються через митний кордон України від 30.03.2011 року складає 12 992,00 грн., з урахуванням сум, що були внесені після складання Акту звірки взаєморозрахунків за 2019 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався з претензією до відповідача, в якій просив останнього негайно сплатити заборгованість за надані послуги згідно договору доручення №68 на декларування товарів та іншого майна, що переміщуються через митний кордон України від 30.03.2011 (а.с.31-43,т.1).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що спір, який виник між сторонами стосується саме переліку та розміру наданих позивачем митно-брокерських послуг.

Отже, за своєю правовою природою договору доручення №68 на декларування товарів та іншого майна, що переміщуються через митний кордон України від 30.03.2011 є договором про надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 906 ЦК України).

У пункті 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідач у відзиві зазначив, що позов частково не підлягає задоволенню та проти задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості не заперечував.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 12 992,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 128,09 грн.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачена пунктом 4.3.1 доручення №68 на декларування товарів та іншого майна, що переміщуються через митний кордон України від 30.03.2011.

Суд, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено за період з 13.02.2019 по 19.02.2020, що значно перевищує максимальний період часу, за який може бути нараховано пеню.

Разом з тим, пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем було подано 05 березня 2020 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо стягнення пені в даному випадку сплив 13 лютого 2020 року, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пеню у розмірі 7 128,09 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до статті 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1 357,31 грн. підлягають стягненню з відповідача, а у розмірі 744,69 грн. - покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллата" (61058, м. Харків, проспект Незалежності, 17, оф. 23; код ЄДРПОУ: 36223513) на користь Фізичної особи-підприємця Борбунюка Олександра Володимировича (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 12 992 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 357 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) грн. 31 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 7 128,09 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень та п.4 Прикінцевих положень ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "06" травня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко