Ухвала

від 05.05.2020 по справі 922/1222/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"05" травня 2020 р.Справа № 922/1222/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши подання державного виконавця Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глухарєва С.А. (вх. № 10191) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа по справі

за позовом Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 36, кім. 514) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад -Сервіс" (61072, м. Харків, проспект Науки (проспект Леніна), буд. 27-Б, кім. 607) про стягнення 884485,40 грн. без участі державного виконавця

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 до господарського суду Харківської області надійшло подання державного виконавця Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глухарєва С.А. (вх. № 10191) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа по справі № 922/1222/14, в якому державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс", код ЄДРПОУ 33412701, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього наказом (дублікат) № 922/1222/14 виданого 19.06.2019 про стягнення боргу 884485,40 грн. та судового збору 17689,74 грн., всього 902175,11 грн.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 для розгляду подання визначено суддю Суслову В.В.

З урахуванням того, що ч. 2 ст. 377 ГПК України передбачено негайний розгляд подання та необхідність повідомлення державного виконавця про дату розгляду подання, з огляду на практику Європейського суду з прав людини та положення Конвенції, та те, що подання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України має бути розглянуте не пізніше наступного дня після його надходження до суду, ухвалою суду від 05.05.2020 подання державного виконавця було прийнято судом та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.05.2020 о 12:50.

Державний виконавець про дату, час та місце розгляду подання повідомлявся шляхом направлення телефонограми, відповідно до ч. 6 ст. 120 ГПК України. Проте, за наявними телефонними номерами телефонограму передати виявилось неможливим, оскільки на дзвінки ніхто не відповів.

Розглянувши подання державного виконавця щодо встановлення тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, суд встановив наступне.

На виконанні Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження № 59552523 з виконання наказу (дублікату) № 922/1222/14, виданого 19.06.2019 про стягнення боргу у розмірі 884485,40 грн. та судового збору у розмірі 17689,71 грн., всього 902175,11 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс" (код ЄДРПОУ 33412701).

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцем 15.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Однак, як вказує державний виконавець, рішення суду боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду. Згідно інформації наданої на запити держаного виконавця майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Державною прикордонною службою України на запит державного виконавця листом від 05.09.2019 повідомлено про те, що керівник ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинав кордон України.

Викладені обставини стали підставою для звернення державного виконавця до господарського суду з поданням щодо встановлення тимчасового обмеження керівника боржника ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс" ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання боржником зобов`язань за наказом у справі № 922/1222/14.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. ч. 1-3 ст. 93 ЦК України).

Згідно із ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язанням усім належним їй майном.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником у виконавчому провадженні ВП №59552523 є юридична особа ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс", а не керівник цього підприємства, щодо якого подано подання.

У поданні державний виконавець просить обмежити у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи ОСОБА_1 до виконання боржником - юридичною особою виконавчих документів, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Однак, у зазначеній статті визначено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він (громадянин) ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язань.

Водночас, рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2014 у справі №922/1222/14 обов`язок сплатити борг покладено на юридичну особу - ТОВ "СТБ "Фасад-Сервіс", а не на громадянина - керівника юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з наведеного, задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Нормами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" від 01.02.2013 однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що положеннями процесуального законодавства передбачено право суду постановити ухвалу про тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що положеннями ГПК України не передбачено право суду обмежувати у праві виїзду керівника боржника.

Господарський суд зазначає, що право виконавця звернутись до суду із заявою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника встановлено ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, господарський суд зауважує, що правила, визначені ГПК України, є спеціальними нормами по відношенню до правил, закріплених у Законі України "Про виконавче провадження". Таким чином, при вирішенні заяв про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, підлягають застосуванню процесуальна норма, яка є спеціальною та має для господарського суду переважне значення. При цьому, приписами ст. 337 ГПК України не передбачені повноваження суду у встановленні обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.

Позиція господарського суду щодо необхідності застосування саме норм ГПК України у випадку їх розбіжності із нормами Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі, підтверджується правовою позицію Великої Палати Верхового Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18.

Отже, відповідно приписів ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: коли ця особа є боржником; у випадку невиконаним нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення. І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на те, що фізична особа ОСОБА_1 не є боржником за наказом господарського суду Харківської області у справі №922/1222/14 та державним виконавцем не надано доказів про те, що ОСОБА_1 , як фізична особа може відповідати належним йому майном за зобов`язаннями юридичної особи - ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс", тому, згідно положень ст. 337 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для задоволення подання державного виконавця за викладених в ньому обставин та доводів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 232-235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глухарєва С.А. (вх. № 10191) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Ухвала підписана 05.05.2020.

Суддя В.В. Суслова