Рішення

від 27.04.2020 по справі 445/4/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№445/4/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 445/4/20 за позовом ОСОБА_1 до Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати незаконним рішення Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області № 705 від 08.10.2019 року та скасувати його;

- зобов`язати Білокамінську сільську раду Золочівського району Львівської області погодити акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням Білокамінської сільської ради Золочівського районну Львівської області № 705 від 08 жовтня 2019 року позивачу було відмовлено у погодженні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Підставою відмови послужило те, що кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 83 Земельного кодексу України, а також відповідно до клопотання Золочівської районної державної адміністрації про врахування наявності дороги при розробленні проекту, звернення жителів села Говореччина про необхідність дороги загального користування, яка з`єднує Верхню і Нижню Гавареччину та надання їм безперешкодного руху транспорту і пішоходів на дорозі, що розділяє земельну ділянку ОСОБА_1 .

Позивач вважає безпідставною відмову відповідача, оскільки відповідач не вказує, які саме вимоги чинного законодавства порушені і в чому полягає невідповідність проекту землеустрою вказаній вище нормі Земельного кодексу України.

Окрім того, як на підставу у відмові погодження Акту встановлення та узгодження

меж спірної земельної ділянки, відповідач покликається на те, що при розробленні проекту землеустрою не враховано наявність дороги загального користування, яка нібито проходить через зазначену земельну ділянку. Позивач зазначає, що це твердження не відповідає дійсності. Вказана дорога не відображена, як дорога ні на картах відповідної місцевості, ні в інших документах.

Про відсутність дороги також стверджується керівництвом Золочівського

лісгоспу на плані виносу меж ділянки в натуру (на місцевість). В пояснювальній записці Львівського обласного проектно - виробничого архітектурно-планувального бюро зазначається, що земельна ділянка, що пропонується для відведення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства не розташована на землях природно-заповідного фонду та не відноситься до природоохоронного і історико-культурного призначення, до особливо цінних земель, до водних об`єктів, їх водоохоронних зон та прибережних смуг, заплав та басейнів малих річок, а також не зазначено про те, що через спірну земельну ділянку проходить дорога загального користування . На Абрисі встановлення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) теж не зазначено будь-якої дороги.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим що рішення 28-ї сесії 7-го скликання Білокамінської сільської ради № 705 від 08.10.2019 року Про відмову у погодженні акту встановлення та узгодження земельної ділянки гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 було прийнято відповідно до п. а ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України: До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо) та взявши до уваги неодноразові звернення жителів с. Гавареччина в сільську раду та через гарячу лінію області , листа Золочівської РДА від 02.09.2019 р. № 1770/3-2 про не надання дозволу на приватизацію дороги, яка проходить через земельну ділянку позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи заяви, звернення на гарячу лінію області жителів с.

Гавареччина та листа Золочівської РДА, сесія сільської ради прийняла рішення про відмову у погодженні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1, у

якому не відображена спірна дорога.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 28.02.2020 року відкрито спрощене провадження адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлені наступні обставини:

09.10.2015 року 28-ою сесією шостого скликання Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області прийнято Рішення № 624 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в селі Гавареччина , та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_1 , за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

20.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до сільського голови Білокамінської сільської ради із заявою про погодження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 для забезпечення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

08.10.2019 року 28-ою сесією сьомого скликання Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області прийнято Рішення № 705 Про відмову у погодженні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 яким вирішено відмовити ОСОБА_1 у погодженні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Підставою відмови послужило те, що кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 83 Земельного кодексу України, а також відповідно до клопотання Золочівської районної державної адміністрації про врахування наявності дороги при розробленні проекту, звернення жителів села Говореччина про необхідність дороги загального користування, яка з`єднує Верхню і Нижню Гавареччину та надання їм безперешкодного руху транспорту і пішоходів на дорозі, що розділяє земельну ділянку ОСОБА_1 .

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не згідна із спірним рішенням відповідача, яким їй відмовлено у погодженні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст 118 Земельного Кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

3. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

4. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

5. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

7. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

8. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

9. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

10. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст. 186 1 цього ж Кодексу, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Стаття 19 Конституції України (частина 2) встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що Білокамінська сільська рада, в даному випадку, має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.

При цьому, суд зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. було подано до Білокамінської сільської ради належним чином оформлену заяву про погодження меж земельної ділянки для ведення особистого господарства на АДРЕСА_1 з доданими до неї графічними матеріалами та розробленим проектом землеустрою Львівськоим обласним проектно - виробничим архітектурно-планувальним бюро.

Спірним Рішенням Білокамінської сільської ради №705 від 08.10.2019 року їй відмовлено в погодженні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки.

Як встановлено судом, дане рішення прийнято з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач, кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 83 Земельного кодексу України, а також відповідно до клопотання Золочівської районної державної адміністрації про врахування наявності дороги при розробленні проекту, звернення жителів села Говореччина про необхідність дороги загального користування, яка з`єднує Верхню і Нижню Гавареччину та надання їм безперешкодного руху транспорту і пішоходів на дорозі, що розділяє земельну ділянку ОСОБА_1 .

Відповідачем як на підставу відмови в позову посилається на звернення жителів с. Гавареччина в сільську раду та через гарячу лінію області , листа Золочівської РДА від 02.09.2019 р. № 1770/3-2 про не надання дозволу на приватизацію дороги, яка проходить через земельну ділянку позивача ОСОБА_1 .

При цьому, пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно пояснювальної записки Львівського обласного проектно - виробничого архітектурно-планувального бюро зазначається, що земельна ділянка що пропонується для відведення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства не розташована на землях природно-заповідного фонду та не відноситься до природоохоронного і історико-культурного призначення, до особливо цінних земель, до водних об`єктів, їх водоохоронних зон та прибережних смуг, заплав та басейнів малих річок. Земельна ділянка не відноситься до земель зарезервованих для заповідання. Межі земельної ділянки визначені безпосереднім обстеженням на місцевості в присутності замовника та погодженні з суміжними землекористувачами, що відображено в акті встановлення меж земельної ділянку.

Згідно плану відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та плану виносу меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) не зазначено будь-якої дороги.

На запитання суду в судовому засіданні про невідповідність положень проекту землеустрою вказаної земельної ділянки - документації із землеустрою або містобудівній документації, представник відповідача лише вказав, що зазначена земельна ділянка належить до земель загального користування.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель згідно якого до земель загального користування за рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування може бути віднесено землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

Поряд з цим, згідно частини четвертої 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках для водних об`єктів;

є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності;

Земельна ділянка, на яку претендує позивач, розташована в межах населеного пункту Гавареччина, відноситься до Білокамінської сільської ради, у користуванні третіх осіб чи у власності не перебуває, будь-які відомості про обмеження у використанні зазначеної земельної ділянки до Державного земельного кадастру не внесені.

Отже, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, заборон не встановлено.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що відповідач протиправно відмовив позивачу у погодження меж земельної ділянки для ведення особистого господарства на АДРЕСА_1 , з тих підстав що земельна ділянка на яку претендує позивач, не відповідає вимогам ст. 83 Земельного кодексу України та звернення жителів села Гавареччина про необхідність дороги загального користування.

Враховуючи, що позивачем було подано до Білокамінської сільської ради належним чином оформлену заяву про погодження меж земельної ділянки для ведення особистого господарства на АДРЕСА_1 з доданими до неї графічними матеріалами, сільська рада, відмовляючи у погодженні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , посилаючись на те що кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, діяла всупереч наданим Земельним кодексом України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні повноваженням.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області № 705 від 08.10.2019 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області погодити акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим в ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень, в даному випадку, органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

Частиною 4 ст.245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання погодити акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 слід відмовити із зобов`язанням Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2019 року про погодження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведені вище висновки суду позовні вимоги підлягають задоволенню частково, вийшовши при цьому за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаний обов`язок не виконано, доказів на правомірність поведінки, яка є предметом оскарження, не надано.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області (81710, Львівська область, Золочівський район, с. Білий Камінь, вул. Шашкевича, 14) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області №705 від 08 жовтня 2019 року.

Зобов`язати Білокамінську сільську раду Золочівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2019 року про погодження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області (ЄДРПОУ 04374453, Львівська область, Золочівський район, с. Білий Камінь, вул. Шашкевича, 1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 1536,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 04.05.2020 року.

Суддя Гавдик З.В.