Рішення

від 04.05.2020 по справі 400/768/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 р. справа № 400/768/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Березанської селищнної ради Березанського району Миколаївської області, вул. Центральна, 86,Березанка,Березанський район, Миколаївська область,57400 про:визнання незаконним та скасування рішення від 15.11.2019 р. № 72, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області (далі-відповідач), в якому просив визнати протиправним рішення відповідача про відмову позивачу у наданні земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставну відмову відповідача, що містилася в рішенні №72 від 15.11.2019 р., оскільки така відмова порушує його право на отримання земельної ділянки в оренду та протирічить нормам Земельного кодексу України.

Ухвалою від 18.02.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого він заперечує позивні вимоги, спірне рішення вважає правомірним, оскільки у позивача вже перебуває у власності земельна ділянка для ведення фермерського господарства, тобто позивач вже використав право на отримання земельної ділянки безкоштовно для ведення фермерського господарства, а додаткове отримання земельної ділянки можливе лише на конкурсних засадах через участь у торгах.

Відповідач надав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що відповідач у спірному рішенні протиправно зазначив про відсутність у позивача нормативно грошової оцінки, адже вона зроблена ще у 2016 році.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач 03.10.2019 р. звернувся до відповідача із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4820980600:02:000:0332 розміром 90,9695 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах території Василівської сільської ради Берзанського району Миколаївської області.

15.11.2019 р. рішенням 26 сесії 7 скликання Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області №72 позивачу було відмовлено у наданні земельної ділянки в оренду. Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до ст.. 134 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки підлягає продажу окремими лотами на конкурентних засадах, а також у заявника відсутній витяг нормативної гроової оцінки земельної ілянки станом на 2019 рік.

Не погоджуючись з вищевикладеним позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

Пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Абзацом "а" ч. 1ст. 121 Земельного кодексу України, встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України, зазначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Серед іншого, земельні торги не проводяться у разі надання земельних ділянок громадянам для веденн фермерського господарства у розмірі земельної частки, визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної ради, де знаходиться фермерське господарство.

Згідно з положеннями ч 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Водночас, особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені Законом України "Про фермерське господарство". Зазначений Закон має спеціальний порівняно із Земельним кодексом України статус, тобто, під час розгляду компетентними органами питання про передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства повинен мати пріоритетне значення.

Так, Закон України "Про фермерське господарство" визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Частиною 1, 2 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фермерське господарство" відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 7 цього Закону, надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

При цьому, згідно з приписами статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги стосовно реалізації права на отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, що у свою чергу зумовлює і виникнення додаткової підстави щодо відмови у задоволенні заяви про отримання у власність або користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зокрема у зв`язку з тим, що особа вже реалізувала своє право на отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення про відмову в наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно зі статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 31.05.2016 року по справі № 21-445а16 та від 16.03.2016 року по справі № 21-6440а15.

З урахуванням того, що позивач звернувшись до відповідача клопотання, в якому просив передати земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства, є власником земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 10,0152 га, відповідач правомірно відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання позивача.

Наявність у власності вищевказаної земельної ділянки позивач підтвердив у позовній заяві та доданими до неї документами.

Суд погоджується з позицією відповідача, що позивач вже використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, при цьому, позивач, який є керівником фермерського господарства Массандра має право на отримання додатково земельної ділянки для ведення фермерського господарства, як юридична особа (ФГ Массандра ) на конкурентних засадах.

Враховуючи вищевикладене , суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області (вул. Центральна, 86, Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, ідентифікаційний код 04376624) про визнання незаконним та скасування рішення від 15.11.2019 р. № 72, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич