Постанова

від 24.07.2007 по справі 7/152а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/152а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24.07.07 р.                                                                             Справа № 7/152а

Суддя господарського суду Донецької області Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання Косицькій В.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу, де

позивач: Закрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Вуглегірська” м. Вуглегірськ Донецької області

відповідач: Єнакіївська об'єднана Державна податкова інспекція у Донецькій області

предмет спору: скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2007 р. №0000071510/2, №0000061510/2, №00051510/2, №00041510/2, №000351510/2, №0000021510/2, №000011510/2.

За участю:

представника позивача: Борисова М.А. – довіреність №4 від 01.04.2006 р.;

представника відповідача: Плітан А.О. – довіреність №22681/п/ від 24.07.2007 р.

Суть справи:

Закрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Вуглегірська” м. Вуглегірськ звернулось з адміністративним позовом до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000071510/1, № 0000061510/1, № 00051510/1, № 00041510/1, 000351510/1, № 0000021510/1, № 000011510/1 від 12.02.2007 р.

Заявою №8/05 від 08.05.2007 р., позивач змінив позовні вимоги, просив скасувати повністю податкові повідомлення – рішення від 26.04.2007 р. №0000071510/2, №0000061510/2, №00051510/2, №00041510/2, №000351510/2, №0000021510/2, №000011510/2.

В обґрунтування своїх вимог, закрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Вуглегірська” м. Вуглегірськ (далі позивач) посилається на неправомірність нарахування штрафних санкцій податковим органом, оскільки вважає, що на момент винесення оскаржуваних в позовній заяві повідомлень – рішень про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасно сплачений збір за забруднення природного навколишнього середовища, спливли строки давності для такого стягнення, визначені ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон №2181).

Єнакіївська ОДПІ (далі відповідач) позов заперечила, посилаючись на  наступне: ст.15 Закону №2181 встановлює строк позовної давності тільки для самостійного визначення суми податкового зобов'язання податковим органом. Випадки самостійного визначення податковим органом податкового зобов'язання визначені у п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону. Застосування ж штрафної санкції відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 не підпадає під жодний з цих випадків,  тому не може вважатися податковим зобов'язанням визначеним податковим органом самостійно

Провадження у справі зупинялося за клопотанням позивача у зв'язку у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, які мають значення для вирішення справи.

Судом були досліджені документи, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, копії яких долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив.

Єнакіївською ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ Центральної збагачувальної фабрики „Вуглегірська”, в ході якої були встановлені порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, а саме несвоєчасна сплата суми узгоджених податкових зобов'язань по збору за забруднення навколишнього природного середовища. Внаслідок перевірки, податковим органом був складений акт №2706/861/15-114-8/00176532 від 25.12.2006 р., в якому відображені зазначені порушення.

На підставі вказаного акту, були прийняті податкові повідомлення – рішення від 17.01.2007 р. №0000071510/0, №0000061510/0, №00051510/0, №00041510/0, 00031510/0, 0000021510/0, №000011510/0, які оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги, в порядку адміністративного оскарження, були прийняті наступні податкові повідомлення – рішення від 12.02.2007 р. № 0000071510/1, № 0000061510/1, № 00051510/1, № 00041510/1, 000351510/1, № 0000021510/1, № 000011510/1, та, які були перелічені в позовній заяві.

Надалі, податковим органом були прийняті податкові повідомлення – рішення від 26.04.2007 р.: №0000071510/2 – про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 2 706, 73 грн.; №0000061510/2 – про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 4 009, 13 грн., №00051510/2 – про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 16 775, 01 грн., №00041510/2 – про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 25 204, 56 грн., №000351510/2 – про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 3 832, 82 грн., №0000021510/2 – про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 4 677, 46 грн., №000011510/2 – про нарахування штрафних санкцій у розмірі 20% у сумі 1 051, 45 грн.

Позивач вважає перелічені податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті необґрунтовано та незаконно, у зв'язку з чим просить їх скасувати.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з огляду на наступне.

Штрафні санкції за податковими повідомленнями – рішеннями від 26.04.207 р.  були визначені позивачу за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, який виник по деклараціям та розрахункам за 2001 - 2002 р.р. за порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 та на підставі п.17.1.7 ст.17 цього ж закону.

Відповідно до п.4 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” (далі Постанова) та ст. 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, позивачем самостійно на підставі затверджених лімітів обчислені суми збору, справленого за викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення і розміщення відходів, виходячи з фактичних обсягів викидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2 вказаної Постанови.

Остаточні річні розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2001 р. від 23.01.2002 р. та за 2002 р. від 24.01.2003 р. були подані позивачем у терміни, встановлені ч.2 п.9 Постанови.

Відповідно до п.10 Постанови, збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Позивач повинен був сплатити збір за забруднення навколишнього природного середовища на підставі податкових декларацій за 2001 – 2002 р.р. та остаточних розрахунків за 2001 р. від 23.01.2002 р., за 2002 р. від 24.01.2003 р.

Фактично такий збір був сплачений в наступній послідовності:

-          18.04.2003 р. сплачено часткову суму 5257,27 грн. від квартальних нарахувань по розрахунку у сумі 72615,77 грн. за 3 квартал 2001 р.;

-          01.09.2003 р. сплачені часткова сума 5413,45 грн. від квартальних нарахувань по розрахунку у сумі 72615,77 грн. за 3 квартал 2001 р., суми 33550,01 грн. по розрахунку за 4 квартал 2001 р. та 50409,12 грн. по розрахунку за 1 квартал 2002 р.;

-          28.11.2003 р. сплачені суми 9334,91 грн. по розрахунку за 2 квартал 2002 р., 7665,63 грн. по розрахунку за 3 квартал 2002 р., 8018,26 грн. по розрахунку за 4 квартал 2002 р.

Відповідач  вважає, сплата позивачем проведена з порушенням граничних строків встановлених Законом №2181. Проте, порядок розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища та стягнення (сплати) цього збору визначався в періоді, що перевірявся згідно Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим Постановою КМУ №303 від 01.03.1999 р. із змінами та доповненнями (далі Порядок).

Відповідно  до п.9, 10 Порядку, платник збору повинен подати розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, в органи державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів за останнім календарним днем звітного року. Сплата такого збору повинна бути проведена протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Отже, помилковою є думка відповідача, що граничні  строки сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлені Законом №2181.

При проведенні перевірки, податковим органом не узято до уваги, що порушення законодавства про навколишнє природне середовище регулюється ст.68  Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, у тому числі в частині відповідальності за порушення строків   внесення  зборів   за   використання природних  ресурсів та  забруднення  навколишнього природного середовища, а саме ч.1 та п.и) ч.2 цього Закону. Оспорювані податкові повідомлення – рішення були прийняті на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181, з якого вбачається, що ним передбачені штрафні санкції за несплату узгодженого податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом. Отже, однією з умов застосування санкцій передбачених цією нормою є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених саме Законом  №2181.

Оскільки граничні строки для сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища регулюються не Законом №2181, це унеможливлює застосування до позивача штрафних санкцій передбачених п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181, у зв'язку з чим оспорювані рішення відповідачем прийняті неправомірно.

Крім того, слід узяти до уваги посилання позивача на пропуск відповідачем строків для застосування санкцій, передбачених Законом №2181.

Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону №2181 штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового  зобов'язання  (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Відповідно  п. п. 17.1.7, п.17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання  протягом граничних строків, визначених цим  Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у встановлених розмірах.

Пунктом 17.3 ст. 17 Закону №2181 визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій,  передбачених ст. 17 цього Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Тому при визначенні та сплаті           (стягненні) штрафних санкцій по ст. 17 Закону №2181 повинні застосовуватися ті ж самі процедури, які встановлені для визначення, сплати (стягнення) податкового зобов'язання, у тому числі правила ст.15 цього Закону.

З системного аналізу норм Закону №2181 слідує, що п.п.15.1.1 ст.15 Закону обмежується 1095 днями право податкового органу самостійного визначення зобов'язання як по сплаті (стягненню) податків так і по штрафних санкціях, у тому числі й тих, що передбачені ст.17 цього Закону. За таких умов, відповідач безпідставно при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 26.04.2007 р. №0000071510/2, №0000061510/2, №00051510/2, №00041510/2, №000351510/2, №0000021510/2, №000011510/2 не врахував вимоги ст.15 Закону №2181, у зв'язку з чим, такими рішеннями застосовані штрафні санкції з пропуском встановленого строку.

Таким чином, позовні вимоги ЗАТ Центральної збагачувальної фабрики „Вуглегірська” м. Вуглегірськ до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції підлягають задоволенню, а податкові повідомлення – рішення від 26.04.2007 р. №0000071510/2, №0000061510/2, №00051510/2, №00041510/2, №000351510/2, №0000021510/2, №000011510/2 – скасуванню.

За приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись, п.п. 4, 9, 10 п.4 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”, ст.ст.44, 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”,  ст.ст.15, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ст.ст.87, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

                                                                ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити позовні вимоги ЗАТ Центральної збагачувальної фабрики „Вуглегірська” м. Вуглегірськ до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2007 р. №0000071510/2, №0000061510/2, №00051510/2, №00041510/2, №000351510/2, №0000021510/2, №000011510/2.

Скасувати податкові повідомлення – рішення від 26.04.2007 р. р. №0000071510/2, №0000061510/2, №00051510/2, №00041510/2, №000351510/2, №0000021510/2, №000011510/2.

Стягнути на користь ЗАТ Центральної збагачувальної фабрики „Вуглегірська” м. Вуглегірськ (вул. Тімірязєва, б.20, м. Вуглегірськ, Донецька область, 86481; р/р 2600610775; банк одержувача: ДОД АППБ “Аваль”; МФО 335076, ЗКПО 00176532, ІПН 001765305117, св-цтво ПДВ 06134408) з Державного Бюджету України витрати на сплату судового збору у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

В засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови викладено 30.07.2007 р.

Суддя