Вирок

від 06.05.2020 по справі 612/480/19

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

612/480/19

1-кп/612/6/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року смт Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов`язаного, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 1) 25.09.2014 Лозівським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 2) 06.11.2014 Лозівським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років; 3) 02.02.2015 Первомайським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, звільнений 25.07.2017 Жовтневською ВК Харківської області (№ 17), на підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17.07.2017, згідно ст. 81 КК України умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік 6 місяців 29 днів; 4) 27.06.2019 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці; 5) 06.02.2020 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці, -

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 в серпні 2017 року, точної дати під час проведення досудового розслідування не встановлено, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи всупереч вимогам статей 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей 60, 61 Земельного Кодексу України, в порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», та у порушення ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів 25 метрів. За відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, в прибережній захисній смузі, на відстані 15,91 м від дзеркала водойми, на земельній ділянці, що знаходиться з права від земельної ділянки водного фонду кадастровий номер 6320684000:01:000:0229, площею 1,4 га на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, яка з 10.12.2012 перебуває на підставі розпорядження Близнюківської РДА Харківської області № 1201 в оренді у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 побудував одноповерхову споруду, загальною площею 0,0027 га, чим порушив вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм та ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 , вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, розкаявся у скоєному, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких йому пред`явлено обвинувачення. Пояснив про обставини справи, як викладено вище у вироку.

Прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, судом, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події злочину, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину.

Вина обвинуваченого у скоєнні вищезазначеного злочину доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує щире каяття, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відсутні.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, злочин, вчинений ОСОБА_4 , відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він неодноразово судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебував на обліку у лікаря нарколога з 2005 по 2011 рік, зі слів з 2004 року хворіє на закриту форму туберкульозу, на військовому обліку у Лозівському ОМК не перебуває, має позитивну характеристику, неодружений, не працює.

Згідно висновку досудової доповіді Лозівського міськрайонного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 22.07.2019, ймовірність вчинення повторного злочину ОСОБА_4 є високою, загальний рівень небезпеки для суспільства середній.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також висновок органу пробації.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України.

При цьому суд, керуючись ч. 4 ст. 70 КК України, дійшов висновку, що остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, застосувавши принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді 2 років 5 місяців позбавлення волі за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.02.2020, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі.

На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також є достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

У даному кримінальному провадженні запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Обвинувачений ОСОБА_4 засуджений вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.02.2020, відбуває покарання з 05.02.2020.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_4 суд також не вбачає.

Цивільний позов не пред`являвся. Арешт на майно не накладався.

Речові докази за цим кримінальним провадженням відсутні.

Процесуальні витрати за цим кримінальним провадженням відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання у виді 2 років 5 місяців позбавлення волі за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.02.2020, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі і остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді 3 (ТРЬОХ) років 5 (П`ЯТИ) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 06.05.2020, зарахувавши у строк відбуття остаточно призначеного покарання, покарання, відбуте за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.02.2020, з 05 лютого 2020 року по 05травня 2020року включно.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1