Рішення

від 07.05.2020 по справі 910/1806/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

07.05.2020Справа № 910/1806/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/1806/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 7-В, оф. 109; ідентифікаційний код 38303794)

до акціонерного товариства Завод Маяк (04073, м. Київ, просп. С. Бандери, буд. 8; ідентифікаційний код 14307423)

про стягнення 12 932,16 грн.,

без виклику представників учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.02.2020 товариство з обмеженою відповідальністю ІЕС (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства Завод Маяк (далі - Завод) 12 932,16 грн., з яких: 10 255,76 грн. основного боргу; 2 392,82 грн. пені; 223,00 грн. 3 % річних та 60,58 грн. витрат від інфляції.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовує неналежним виконанням Заводом зобов`язань за договором поставки від 28.11.2018 № 211 (далі - Договір) щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/1806/20; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.02.2020 позивач подав суду оригінали документів, доданих до позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду.

Листом від 02.03.2020 суд, оглянувши оригінали та встановивши їх відповідність копіям документів доданих до позовної заяви, повернув їх позивачу.

21.02.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнав вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 10 255,76 грн. та просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % від визначеної до стягнення суми, посилаючись на скрутне фінансово-економічне становище.

02.03.2020 та 10.03.2020 позивач подав суду відповіді на відзив, в яких заперечив проти доводів відповідача та просив суд повністю задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.11.2018 Товариством (постачальник) та Заводом (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується постачати товар, а покупець зобов`язується приймати товар та сплатити за нього грошові коши на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- перехід права власності на товар відбувається в момент поставки (передачі) відповідної партії товару. Датою поставки товару вважається дата приймання товару, вказана у видатковій накладній (пункт 3.4 Договору);

- покупець здійснює 100 % передоплату вартості обладнання та матеріалів згідно з додатком № 1 до Договору, відповідно до рахунку-фактури постачальника (пункт 4.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (пункт 9.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

За приписом статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 10 255,76 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.05.2019 № 23.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками без зауважень.

У свою чергу, Завод умови Договору не виконав і за отриманий товар грошові кошти Товариству не перерахував.

Обставини, які є предметом доказування у даній справі є такими: укладення Договору; передача товару; неоплата товару відповідачем.

Докази, якими позивач підтверджує наявність обставин, які є предметом доказування: Договір; видаткова накладна.

Отже, поданими позивачем доказами підтверджуються обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, відповідач не спростував доводів позивача.

20.11.2019 Завод надіслав Товариству лист № 1252/100 щодо розгляду претензії від 24.05.2019 № 339, в якому визнав заборгованість, повідомив про арешт коштів запевнив про вжиття всіх заходів спрямованих на погашення заборгованості

У відзиві Завод визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості 10 255,76 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 10 255,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення пеню у сумі 2 392,82 грн.; втрати від інфляції - 60,58 грн. та 3 % річних - 223 грн. (період з 14.05.2019 по 03.02.2020).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 20 % вартості товару, за який прострочено оплату.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні.

Так, пеня за розрахунком суду складає 1 754,44 грн., 3 % річних - 224,14 грн. та втрати від інфляції - 81,21 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 1 754,44 грн. пені, втрати від інфляції - 60,58 грн. та 3 % річних - 223 грн., враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в сторону збільшення.

Що ж до клопотання Заводу про зменшення штрафних санкцій до 90 % від заявленою суми, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вказані приписи суд може зменшити лише штрафні санкції, тобто пеню, штраф, а не 3 % річних і втрати від інфляції.

В підтвердження скрутного фінансово-економічного становища Заводом подані документи, що свідчать про наявність кримінального провадження та зведеного виконавчого провадження.

Проте, жодного документального підтвердження того, що майновий стан Заводу не дозволяє сплатити пеню у сумі 1 754,44 грн. суду не подано.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Що ж до витрат на професійну правничу допомогу, то слід вказати, що Товариство просило суд покласти на Завод відшкодування 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої і третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суду подано як доказ понесення витрат на професійну правничу допомогу копію платіжного доручення від 3.12.2019 № 1061 на суму17 500 грн. з призначенням платежу за надання юридичних послуг зг. рах. 9 від 25.11.2019р.

Разом з тим, суду не подано доказів того, що особа, яка отримала грошові кошти від позивача є адвокатом, укладала відповідний правочин з Товариством, готувала позов чи інші документи у даній справі, тощо.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 7-В, оф. 109; ідентифікаційний код 38303794) до акціонерного товариства Завод Маяк (04073, м. Київ, просп. С. Бандери, буд. 8; ідентифікаційний код 14307423) про стягнення 12 932,16 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства Завод Маяк (04073, м. Київ, просп. С. Бандери, буд. 8; ідентифікаційний код 14307423) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 7-В, оф. 109; ідентифікаційний код 38303794): 10 255 (десять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 76 коп. заборгованості; 1 754 (одну тисячу сімсот п`ятдесят чотири) грн. 44 коп. пені; 60 (шістдесят) грн. 58 коп. втрат від інфляції; 223 (двісті двадцять три) грн. 3 % річних і 1 998 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 24 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.05.2020.

Суддя І.Д. Курдельчук