Рішення

від 07.05.2020 по справі 913/102/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

07 травня 2020 року Справа № 913/102/20

м. Харків Провадження № 3/913/102/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом

Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім" , м. Сєвєродонецьк Луганської області

2. ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 13 554 грн. 07 коп.

без повідомлення (виклику) сторін

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.10.2018 № б/н в розмірі 13 554 грн. 07 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 13 423 грн. 43 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, в сумі 17 грн. 13 коп., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 61 грн. 78 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в сумі 51 грн. 73 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім" умов кредитного договору від 22.10.2018 № б/н стосовно своєчасного повернення отриманих коштів, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором поруки від 19.10.2018 № POR1539949520892, який укладено між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

Позивачем одночасно з подачею позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.02.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

Вказана ухвала одержана позивачем 26.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

05.03.2020, тобто в межах встановленого судом строку на усунення недоліків, від позивача надійшла заява від 02.03.2020 № 20200226/2456 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/102/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України строк відповідачі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).

Статтею 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням І відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім" (ідентифікаційний код 39660403) є: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 1.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону була направлена копія ухвали про відкриття провадження у цій справі з метою повідомлення І відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву, яка отримана І відповідачем 12.03.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

За приписами ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно наданої позивачем до позовної заяви копії паспорта місцем проживання ІІ відповідача - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що ІІ відповідачем у справі є фізична особа, судом 25.02.2020 було направлено запит до Відділу адміністративних послуг Сєвєродонецької міської ради для отримання інформації щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Відділу адміністративних послуг Сєвєродонецької міської ради від 27.02.2020 № 2487 за відомостями відділу адміністративних послуг Сєвєродонецької міської ради місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Копія ухвали суду від 10.03.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом на зазначену адресу з метою повідомлення ІІ відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

До суду повернулось поштове відправлення, адресоване ІІ відповідачеві, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.03.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки ІІ відповідачеві та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відповідно до частин 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Луганської області про відкриття провадження у справі від 10.03.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

За висновком суду ІІ відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд цієї справи та останнім були створені достатні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, ІІ відповідач - ОСОБА_1 є засновником та керівником І відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім", яке одержало ухвалу суду від 10.03.2020. Проте, ІІ відповідач своїм безумовним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідачів про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та про їх право подати, зокрема, відзив на позовну заяву, а тому справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

22.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім" (далі за текстом - Клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (аркуші справи 19-20), за умовами якої відповідач приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Умови), що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" (далі за текстом - Банк) www.privatbank.ua.

Згідно п. 1 зазначеної заяви істотними умовами кредитного договору є: вид кредиту: строковий (п. 1), розмір кредиту - 225000 грн. (п. 1.2); строк кредиту - 12 місяців з дати видачі коштів (п. 1.3); проценти (комісія) за користування кредитом - 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту (п. 1.4); порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.5); у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, Клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4, сплатити Банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (п. 1.6).

Матеріалами справи підтверджено, що заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" підписано із використанням електронного цифрового підпису І відповідача, на який видано сертифікат АЦСК ПАТ КБ "Приватбанк", зі строком дії до 12.10.2019.

До матеріалів справи позивач додав примірник Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", зокрема, розділ 3.2.8 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ" (затверджений на засіданні Правління АТ КБ "Приватбанк" від 09.02.2017, протокол № 10) (аркуші справи 21-26).

За умовами п. 3.2.8.1 Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Відповідно до п. 3.2.8.3 Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (п. 3.2.8.3.1).

В пункті 3.2.8.3.2 Умов сторони визначили, що за користування Послугою Клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 3.2.8.6.2).

Умовами п. 3.2.8.3.3 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2 (п. 3.2.8.9.1 Умов).

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.2 Умов).

Згідно п. 3.2.8.9.3 Умов сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві.

Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання Клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (п. 3.2.8.9.7 Умов).

У разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, п. 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.8.10.1 Умов).

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.2.8.10.3 Умов).

Згідно п. 3.2.8.11 Умов договір є чинним з моменту підписання Клієнтом заяви про приєднання та перерахування Банком кредитних коштів на рахунок Клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19.10.2018 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" - позивачем у справі, кредитором за договором, та ОСОБА_1 - ІІ відповідачем у справі, поручителем за договором, укладено договір поруки № POR1539949520892, який з боку поручителя підписаний шляхом накладення 22.10.2018 електронного цифрового підпису (аркуші справи 32-33).

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім", ЄДРПОУ 39660403 (далі - Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1), по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з Угодою 1 - 1,8% відсотка від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з п.п. 3.2.8.5.3 Угоди 1 - 4,0% відсотки від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні (п.п. 1.1.1 договору поруки).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються Поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання Поручителя банкрутом.

За умовами п. 1.5 договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п.п. 2.1.2 п. 2.1 договору поруки).

Згідно п. 3.1 договору поруки у випадку невиконання Поручителем зобов`язань Боржника за Угодою 1, згідно вимоги Кредитора, зазначеної в п.п. 2.1.2 п. 2.1 цього договору, Поручитель сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки. Сплата пені не звільняє Поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

22.10.2018 на виконання кредитного договору на поточний рахунок І відповідача перераховано грошові кошти в сумі 225 000 грн. 00 коп., що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією виписки по особовому рахунку І відповідача (аркуш справи 29).

За умовами заяви про приєднання сторони визначили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, а саме: щомісячно рівними частинами в сумі 18 750 грн. 00 коп. (сума кредиту) та в сумі 4 050 грн. 00 коп. (сума процентів), починаючи з 22.10.2018 по 22.10.2019 (дата видачі кредиту - 22.10.2018).

Враховуючи умови пунктів 1.3, 1.5 заяви про приєднання остаточна дата повернення кредиту - 22.10.2019.

І відповідачем частково повернуті кредитні кошти на суму 211 576 грн. 57 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку товариства (аркуші справи 29-31).

У зв`язку з порушенням І відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредитної заборгованості 08.12.2019 позивачем на адресу І відповідача надіслано повідомлення від 28.11.2019 № ІGMDRKUB0A4U9 про наявність заборгованості, в якому, з-поміж іншого, зазначено, що у разі несплати заборгованості у строк до 24.12.2019 кредитний договір буде розірваний починаючи з 25.12.2019.

І відповідач своїх зобов`язань з повернення кредиту не виконав, відтак за ним обліковується заборгованість в розмірі 13 423 грн. 43 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку товариства (аркуші справи 29-31).

Станом на 27.12.2019 у І відповідача існує заборгованість в загальній сумі 13 554 грн. 07 коп., у тому числі:

- 13 423 грн. 43 коп. - заборгованість за кредитом;

- 17 грн. 13 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, за період з 23.10.2019;

- 61 грн. 78 коп. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії за період з 23.10.2019;

- 51 грн. 73 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 24.11.2018 по 27.12.2019.

Враховуючи наявність кредитної заборгованості, позивач звернувся з даним позовом до суду про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім" та фізичної особи ОСОБА_1 , як з поручителя, простроченої кредитної заборгованості, а також заборгованості за відсотками, комісією та пенею.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Внаслідок укладання кредитного договору, шляхом підписання відповідної заяви від 22.10.2018, між позивачем та І відповідачем виникли права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негатичне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", яка підписана І відповідачем - 22.10.2018, містить умови щодо виду, розміру кредиту та строку, розміру процентів (комісія) за користування кредитом, розміру процентів за користування кредитом у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом.

Перерахування позивачем кредитних коштів в сумі 225 000 грн. 00 коп. на рахунок І відповідача підтверджується копією виписки по рахунку.

Порушення І відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів підтверджується копіями виписок по рахунку, на яких обліковується прострочена заборгованість за кредитом в сумі 13 423 грн. 43 коп., та з яких вбачається відсутність погашень на даний час.

Крім того, приймаючи до уваги ч. 1 ст. 651 ЦК України заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 22.10.2018 є розірваною з 25.12.2019.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів, що свідчать про належне виконання позивачем зобов`язань за договором, отримання І відповідачем кредитних коштів, що останнім не спростовано, а також відсутність доказів погашення останнім суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 13 423 грн. 43 коп. обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За умовами п. 1.4 та п. 1.6 заяви про приєднання передбачено, що за користування кредитом сплачуються проценти (комісія) в розмірі 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту та проценти за порушення строку погашення заборгованості за кредитом в розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок відсотків (комісії) за користування кредитом та процентів за порушення строку погашення заборгованості, суд приходить до висновку, що він зроблений вірно, не суперечить умовам договору.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання І відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, в сумі 17 грн. 13 коп. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 61 грн. 78 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 51 грн. 73 коп., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено господарським судом, позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтовані умовами п. 1.6 заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", яким встановлено, що І відповідачем сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг.

Разом з тим підписана І відповідачем заява про приєднання не визначає розміру пені, а лише містить норму про сплату неустойки в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов.

Позивач надав до справи Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", затверджений на засіданні Правління АТ КБ "Приватбанк" від 09.02.2017, протокол № 10, у п. 3.2.8.10.1 яких встановлено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, п. 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови І відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також те, що вказані документи на момент отримання І відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме такі умови щодо сплати неустойки, оскільки підпису позичальника на вищевказаних документах, наданих позивачем не вбачається.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.

Отже, наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", затверджений на засіданні Правління АТ КБ "Приватбанк" від 09.02.2017, протокол № 10, який не містить підпису І відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.10.2018 шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", в якій не зазначено до яких саме Умов приєднався І відповідач (оскільки останні протягом певного часу могли змінюватися).

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що є обов`язковим при застосуванні судами норм чинного законодавства щодо стягнення штрафної відповідальності, яка настає тільки у випадку письмової домовленості сторін щодо її застосування.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем.

Більш того, позивач надав до суду Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" станом на 09.02.2017, однак час виникнення спірних правовідносин - 22.10.2018, тобто кредитор надав до позовної заяви Витяг з Умов у редакції, що виникла раніше, ніж момент укладання кредитного договору, і могла бути найбільш сприятлива для можливості задоволення позову судом.

При цьому, на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України судом враховуються висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, від 17.07.2019 у справі № 175/4576/14-ц, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18, від 12.03.2020 у справі № 916/548/19.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

02.12.2015 Кабінет Міністрів України розпорядженням № 1275-р затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з вказаним розпорядженням до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відноситься м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 51 грн. 73 коп. є необґрунтованими, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Щодо вимог позивача до ІІ відповідача про солідарне стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки стороною основного зобов`язання є юридична особа, а фізична особа (ІІ відповідач) є поручителем у даному зобов`язані, слід зазначити, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення підсудності господарському суду щодо розгляду відповідної справи.

За таких обставин, даний спір підлягає розгляду в господарському суді.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Великої Палати у постановах від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц та від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 554 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та ІІ книги 5 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, в також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто угоди.

Враховуючи характер договору поруки від 19.10.2018 № POR1539949520892, судом встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім", ЄДРПОУ 39660403 зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг.

Виходячи з системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, за яким надається послуга з кредиту. Лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Позивачем не доведено забезпечення на підставі договору поруки зобов`язання ТОВ "Ойлнафтахім" саме за кредитним договором, тому у позивача відсутні підстави вимагати стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості ТОВ "Ойлнафтахім" за кредитним договором від 22.10.2018 як з солідарного боржника.

А відтак, враховуючи об`єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов`язання та за яким первинним правочином забезпечені порукою, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди ІІ відповідачем на забезпечення виконання саме зобов`язань за договором від 22.10.2018, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до ІІ відповідача щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором не є законними та обґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18 та від 12.03.2020 у справі № 902/447/19.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" підлягають задоволенню за рахунок І відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім" в частині стягнення заборгованості в сумі 13 502 грн. 34 коп., у тому числі:

- заборгованість за кредитом в сумі 13 423 грн. 43 коп.;

- заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість, в сумі 17 грн. 13 коп. за період з 23.10.2019;

- заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 61 грн. 78 коп. за період з 23.10.2019.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на І відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 093 грн. 98 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім" та 2. ОСОБА_1 про стягнення 13 554 грн. 07 коп. задовольнити частково за рахунок І відповідача.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлнафтахім", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 1, ідентифікаційний код 39660403 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570 заборгованість за кредитом в сумі 13 423 грн. 43 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, в сумі 17 грн. 13 коп., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 61 грн. 78 коп., судовий збір в сумі 2 093 грн. 98 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 51 грн. 73 коп. відмовити.

4.У задоволенні позовних вимог стосовно ІІ відповідача - ОСОБА_1 відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

6.Повний текст рішення складено і підписано - 07.05.2020 .

Суддя А.В. Секірський