Ухвала

від 06.05.2020 по справі 914/963/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.05.2020 Справа№ 914/963/20

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву Мостиської міської ради Львівської області, м.Мостиська Львівської області

про забезпечення позову (вх. № 1053/20 від 04.05.2020)

у справі № 914/963/20

за позовом: Мостиської міської ради Львівської області, м.Мостиська Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиський господар» , м.Мостиська Львівської області

про: витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ

Мостиська міська рада Львівської області звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиський господар» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом з позовною заявою Мостиською міською радою Львівської області було подано до суду заяву про забезпечення позову (вх.№ 997/20), в якій позивач просить суд: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мостиський господар» , Мостиській райдержадміністрації та будь-яким іншим особам (в тому числі фізичним особам, підприємствам, установам, організаціям та їх посадовим особам тощо) вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням (зміною володіння, користування чи розпорядження, розробкою детальних планів та зміні цільового призначення земельних ділянок: площею 2 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0018, площею 2 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0022, площею 2 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0023, площею 14 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0029, площею 16 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0030.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 24.04.2020 заяву про забезпечення позову (вх.№997/20 від 22.04.2020 р.) у справі № 914/963/2 повернуто Мостиській міській раді Львівської області.

04.05.2020, за вх.№1053/20, від Мостиської міської ради Львівської області поступила заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мостиський господар» , Мостиській райдержадміністрації та будь-яким іншим особам (в тому числі фізичним особам, підприємствам, установам, організаціям та їх посадовим особам тощо) вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням (зміною володіння, користування чи розпорядження, розробкою детальних планів та зміні цільового призначення земельних ділянок: площею 2 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0018, площею 2 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0022, площею 2 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0023, площею 14 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0029, площею 16 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0030

В обгрунтування заяви, Мостиська міська рада зазначає наступне.

ТзОВ Мостиський господар у 2019 році без достатніх правових підстав набуло право власності на землі для ведення особистого селянського господарства: площею 2 га, кадастровий номер: 4622410100:15:000:0018, площею 2 га, кадастровий номер:4622410100:15:000:0022, площею 2 га, кадастровий номер:4622410100:15:000:0023, площею 14 га, кадастровий номер:4622410100:15:000:0029, площею 16 га, кадастровий номер:4622410100:15:000:0030, що розташовані на території Мостиської міської ради.

ТзОВ Мостиський господар став власником вищевказаних ділянок шляхом неправомірних дій фізичних осіб-засновників, які внесли свої земельні ділянки для ведення ОСГ у статутний капітал відповідача, що суперечить основоположним вимогам як Земельного кодексу України, так і спеціального Закону України Про особисте селянське господарство (далі - Закон).

Так, відповідно до ст.3 Закону такий поширюється лише на фізичних осіб, а у ст.1 Закону чітко зазначено: особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи... .

З огляду на наведені обставини позивач просить витребувати земельні ділянки із приватної власності відповідача і повернути такі Мостиській об`єднаній територіальній громаді в особі Мостиської міської ради.

ТзОВ Мостиський господар , стверджує заявник, і надалі продовжуються вчинятися неправомірні дії із земельними ділянками. Так, незаконно заволодівши вищевказаними землями, відповідач звернувся у Мостиську райдержадміністрацію щодо зміни цільового призначення вищевказаних земельних ділянок.

На підставі такого звернення головою Мостиської районної держадміністрації винесено розпорядження № 36 від 10.02.2020р. Про розробку детального плану території площею 36,0 га для зміни цільового призначення з ведення ОСГ під розміщення комплексу споруд (елеватор, універсальний логістичний парк, митний склад, база для зберігання і перевантаження бітуму і нафтопродуктів, лінія з виробництва пластикових труб) на території Мостиської міської ради (за межами населеного пункту) .

Заявник звертає увагу суду на те, що у районному часописі Наш край за 16.04.2020р. №16 розміщено два оголошення Мостиської райдержадміністрації про оприлюднення проекту вищевказаного детального плану, про початок громадського обговорення такого та звіту про стратегічну оцінку.

Заявник вважає, що до вирішення справи по суті відповідач, як власник, може як відчужити вказані земельні ділянки, так і вчинити будь-які інші дії щодо земельних ділянок, в тому числі змінити цільове призначення земельних ділянок на підставі вищевказаного розпорядження.

Отже, є всі підстави для постановлення судом ухвали про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (розпорядження) спірних земельних ділянок і щодо зміни цільового призначення таких.

Невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник зазначає, що очевидними є ознаки протиправності дій відповідача, розпорядження Мостиської РДА, та порушення прав, свобод або інтересів позивача як первинного власника.

Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

(Пункт 3 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020)

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

(Пункт 7 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020)

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016).

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову у справі №914/963/20 може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 01.10.2019 у справі №911/2034/16 звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним.

Як вже зазначено вище, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Посилання заявника на опублікування у районному часописі Наш край за 16.04.2020р. №16 оголошень Мостиської райдержадміністрації про оприлюднення проекту детального плану території та про початок громадського обговорення такого та звіту про стратегічну оцінку, не є достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову та доказом на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Сама по собі процедура проведення громадських слухань не створює будь-яких юридичних наслідків без прийняття рішення з питання, яке ставилось на такі слухання.

Господарський суд зазначає, що з огляду на предмет позовних вимог Мостиської міської ради, оцінка доводів останнього щодо заволодіння відповідачем майном, належність вказаного майна позивачу на праві власності або на підставі будь-якого іншого речового права, повинна надаватись судом за результатами вирішення спору по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Вимога про заборону ТзОВ Мостиський господар , Мостиській райдержадміністрації та будь-яким іншим особам (в тому числі фізичним особам, підприємствам, установам, організаціям та їх посадовим особам тощо) вчиняти будь-які дії щодо перелічених у заяві земельних ділянок без обмеження конкретним переліком цих дій, не відповідає критеріям адекватності та співмірності такого заходу позовним вимогам.

Суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову не повинно порушувати права осіб, що не є учасниками справи.

При розгляді заяви також враховано, що господарським судом не можуть вживатися абстрактні заходи забезпечення позову, які не містять ознак індивідуальності.

Відтак, подана заявником заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.

Слід також зауважити, що у даному випадку не повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки заявлені у позові вимоги носять майновий характер.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України)

Підсумовуючи викладене вище, приймаючи до уваги недоведеність Мостиською міською радою ймовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Мостиської міської ради Львівської області від 29.04.2020 (вх.№1053/20 від 04.05.2020) про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена у порядку ст.256,257 ГПК України

Повний текст ухвали виготовлено 06.05.2020.

Суддя Кітаєва С.Б.