Рішення

від 04.05.2020 по справі 914/479/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2020 справа № 914/479/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернаціональна група вин України №1 , м. Хуст, Закарпатська область

до відповідача: Приватного підприємства Броколі , с. Оброшино, Львівська область

про стягнення 10 850,09 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

26.02.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернаціональна група вин України №1 , м. Хуст, Закарпатська область до Приватного підприємства Броколі , с. Оброшино, Львівська область про стягнення 10 850,09 грн.

Ухвалою від 03.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.04.2020.

06.04.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернаціональна група вин України №1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. №15259/20 від 06.04.2020).

Ухвалою від 06.04.2020 розгляд справи було відкладено на 04.05.2020.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 9 427,42 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 1 289,52 грн, 3% річних в сумі 133,15 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 10 850,09 грн.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

17.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернаціональна група вин України №1 (постачальник) та Приватним підприємством Броколі (покупець) було укладено договір поставки №87/18.

За цим договором постачальник (позивач), протягом строку дії цього договору, зобов`язувався передати у власність покупцю продовольчі товари (в т.ч. алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування) згідно специфікації (додаток №1), яка є складовою частиною цього договору, а також товар, на який подається замовлення і не вказаний у специфікації, а покупець (відповідач) зобов`язувався приймати та оплачувати його в розмірах, в строки і на умовах, встановлених даним договором та додатками до нього.

Номенклатура, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість і адреса поставки товару вказуються у накладних, що оформляються постачальником відповідно до замовлення покупця, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 2.2. договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно видаткової накладної №9196 від 30.08.2019 товар на загальну суму 9 427,42 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору у разі, якщо товар передається на умовах відстрочки платежу, покупець сплачує повну вартість отриманого товару протягом 7 календарних днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

22.01.2020 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №20/01/2020 від 22.01.2020 про оплату заборгованості. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 9 427,42 основного боргу, 1 289,52 грн пені, 133,15 грн 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 8.3. договору у випадку невиконання умов п. 3.3. договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати і за неправомірне використання коштів постачальника справляє 3% річних від суми заборгованості по день сплати таких коштів, відшкодовує збитки у повній сумі понад штрафні санкції, в тому числі неодержаний прибуток, на який постачальник розраховував у разі належного виконання зобов`язання покупцем, а також збитки, завдані інфляцією протягом періоду заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1 289,52 грн, 3% річних в сумі 133,15 грн.

Судом перевірено розрахунок пені і 3% річних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 9 427,42 грн основного боргу, 1 289,52 грн пені, 133,15 грн 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Броколі , с. Оброшино, пр-п Вольського, 8, кв. 16, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 42362468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернаціональна група вин України №1 , м. Хуст, вул. Колгоспна, 25Д, Закарпатська область (ідентифікаційний код 36731785) 9 427,42 грн основного боргу, 1 289,52 грн пені, 133,15 грн 3% річних, 2 102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 04.05.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07.05.2020.

Суддя Мазовіта А.Б.