Ухвала

від 06.05.2020 по справі 917/720/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.05.2020 р. Справа № 917/720/20

Суддя Погрібна С.В., розглянувши заяву Селянського фермерського господарства "Васильок" про забезпечення позову

за позовною заявою Селянського фермерського господарства "Васильок", с. Григоро-Бригадирівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39243

до 1. Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, вул. Миру, 8А, с. Григоро-Бригадирівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39243

2. Відділу Держгеокадастру у Кобеляцькому районі Полтавської області, вул. Дніпропетровська, 18, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200

3. Кобеляцька районна державна адміністрація Полтавської області, вул. Шевченка, 15/27, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Селянського фермерського господарства "Васильок" до Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, Відділу Держгеокадастру у Кобеляцькому районі Полтавської області, Кобеляцька районна державна адміністрація Полтавської області, в якому просить суд визнати право постійного користування земельними ділянками для ведення селянського (фермерського) господарства площею 9,6 га. та 7,8 га., які розташовані на території Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за СФГ Васильок , і.к. 13959135, адреса місцезнаходження, с. Григоро - Бригадирівка, Кобеляцький р-н, Полтавська область, 315275.

Ухвалою суду від 06.05.2020 р. вказану позовну заяву залишено без руху.

Разом з позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам Кобеляцькій районній державній адміністрації Полтавської області, Григоро-Бригадирівській сільській раді Кобеляцького району Полтавської області, Відділу Держгеокадастру у Кобеляцькому районі Полтавської області вчиняти будь- які дії щодо предмета спору.

В обґрунтування вказаної заяви заявник вказує, що 11 квітня 1997 року на підставі державного акту на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства № 003, ОСОБА_1 , як засновку СФГ Васильок було передано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 9,6 га. та 7,8 га. 10.08.2012 року Голова СФГ Васильок ОСОБА_1. помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. З цього моменту, Головою СФГ Васильок стала ОСОБА_2 . Протягом всього періоду часу, СФГ використовувало земельну ділянку з відповідною метою (ведення фермерського господарства.) За час свого життя, Голова СФГ ОСОБА_1. не встиг належним чином оформити право власності на земельні ділянки, які були відведенні підприємству для ведення фермерського господарства, а тому ці землі були віднесені до земель запасу. На сьогоднішній день, СФГ має намір визнати право постійного користування земельною ділянкою. Однак, Верховна Рада завершила розгляд проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення № 2178-10, який вступить в силу 1 липня 2021 року і буде мати на меті відкритий продаж землі.

Заявник вказує, що віднесення землі СФГ до земель запасу тягне за собою можливість її безоплатної передачі громадянам України відповідно до Земельного Кодексу України. Предметом спору є земельні ділянки для ведення селянського (Фермерського) господарства площею 9,6 га. та 7,8 га., які розташовані на території Григро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області .

Так, як стверджує заявник, необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам вчиняти дії щодо предмета спору полягає в тому, щоб запобігти продажу або передачі зазначених вище земельних ділянок у право власності іншим особам.

При розгляді вказаної заяви судом враховано наступне.

Згідно частини 1 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в силу положень частини 1 статті 74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заявником не надано жодних доказів в підтвердження наявності обставин, які б утруднили виконання судового рішення, а заява ґрунтується лише на припущеннях неможливості невиконання рішення суду чи продажу або передачі спірних земельних ділянок у право власності іншим особам.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Керуючись статями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Селянського фермерського господарства "Васильок" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її прийняття шляхом подання апеляційної скарги через відповідний суд згідно з підп.17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 06.05.2020 р.

Суддя Погрібна С.В.