Рішення

від 05.05.2020 по справі 924/216/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2020 р. Справа № 924/216/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М. розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» , м. Київ

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Соланж» , м. Хмельницький

про стягнення 3092,23грн., з яких: 2225,66 грн. - пеня; 317,98 грн. - 3% річних; 548,59 грн. - інфляційні втрати

Представники сторін:

позивач: не викликався

відповідач: не викликався

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України прийнято вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

02.03.2020р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» , м. Київ до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Соланж» , м. Хмельницький про стягнення 3092,23грн., з яких: 2225,66 грн. - пеня; 317,98 грн. - 3% річних; 548,59 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 зазначена позовна заява передана для розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою суду від 10.03.2020р. відкрито провадження у справі №924/216/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11:00 год. 06.04.2020р., з повідомленням учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов до 27.03.2020р.

Ухвалою суду від 06.04.2020р. враховуючи клопотання відповідача, розгляд справи було відкладено на 15:00 год. 05.05.2020р.

05.05.2020р. до суду повторно надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином.

Підстави відкладення розгляду справи в судовому засіданні визначені ч. 2 ст. 202 ГПК України, які в даному випадку відсутні. Судом враховується, що явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою. Крім того, як слідує з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, повторна неявка в судове засідання незалежно від причин неявки є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника. Також суд звертає увагу, що згідно положень ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження, за правилами якого призначено розгляд даної справи, призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишається без задоволення, а розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся позовом до суду про стягнення з відповідача 3092,23грн., з яких: 2225,66 грн. - пеня; 317,98 грн. - 3% річних; 548,59 грн. - інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №24196/1617-34 від 13.09.2016р., чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. договору.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Соланж» (споживач) укладено договір постачання природного газу №24196/1617-34, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 3.4. договору приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 4942,00 грн., крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5930,40 грн.

Як передбачено п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 6.3 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, грошова сума, яка надійшла від споживача погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Згідно з п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

23.01.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 13.09.2016р. №2416/1617-ТЕ-34, якою зокрема, доповнено п. 1.2. пунктом 1.3. наступного змісту: „Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1. договору споживач визначає самостійно» . Також викладено п.п. 2.3., 2.4., 2.5. розділу „кількість та фізико-хімічні показники газу» в іншій редакції; доповнено п. 7.1. розділу 7 „Права та обов`язки сторін» підпунктом 5; викладено в іншій редакції п.п. 3, 4, 5 п. 7.4. розділу 7 „Права та обов`язки сторін» ; викладено п.п. 1 п. 11.3. розділу 11 „Інші умови» в іншій редакції.

На виконання умов договору та додаткової угоди позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 331438,21 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 23098,91 грн.; від 30.11.2016 на суму 54648,64 грн.; від 31.12.2016 на суму 64042,39 грн.; від 31.01.2017 на суму 77907,66 грн.; від 28.02.2017 на суму 69136,61 грн.; від 31.03.2017 на суму 42604,00 грн.

Згідно довідки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про операції по підприємству - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Соланж» з 01.01.2016р. по 31.07.2019р., заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Враховуючи, що платежі здійснювалися з порушенням термінів оплати, позивач звернувся з позовом про стягнення з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Соланж» 3092,23грн., з яких: 2225,66 грн. - пеня; 317,98 грн. - 3% річних; 548,59 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 1 ст.16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Соланж» (споживач) укладено договір постачання природного газу №24196/1617-34, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 331438,21 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 23098,91 грн.; від 30.11.2016 на суму 54648,64 грн.; від 31.12.2016 на суму 64042,39 грн.; від 31.01.2017 на суму 77907,66 грн.; від 28.02.2017 на суму 69136,61 грн.; від 31.03.2017 на суму 42604,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий в жовтні 2016р. - до 25.11.2016р.;

- за газ, отриманий в листопаді 2016р. - до 25.12.2016р.;

- за газ, отриманий в грудні 2016р. - до 25.01.2016р.;

- за газ, отриманий в січні 2017р. - до 25.02.2017р.;

- за газ, отриманий в лютому 2017р. - до 25.03.2017р.;

- за газ, отриманий в березні 2017р. - до 25.04.2017р.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що станом на момент звернення з позовом до суду вартість поставленого позивачем природного газу сплачена в повному обсязі.

Однак за природний газ, поставлений у квітні 2017р. проплати були здійсненні з порушенням терміну, встановленого п. 6.1. договору.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в загальному розмірі 317,98 грн.

Як вбачається із розрахунку 3% річних, які нараховані за зобов`язаннями жовтня 2016р., позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 0,04 грн. на суму заборгованості 5,93 грн. за період з 26.11.2016 по 15.02.2017. Однак згідно даних позивача вказана заборгованість сплачена відповідачем 01.12.2016р.

Здійснивши перерахунок 3% річних на суму заборгованості 5,93 грн. за період з 26.11.2016 по 30.11.2016р. суд встановив, що на вказану суму боргу за вказаний період 3% річних дорівнюють 0.

За інші періоди позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних з урахуванням проплат відповідача.

Таким чином, до стягнення підлягають 3% річних в розмірі 317,94 грн.

У стягненні 0,04 грн. 3% річних суд відмовляє.

Також позивачем заявлено до стягнення 548,59 грн. інфляційних втрат.

Як слідує із розрахунку інфляційних втрат, які нараховані за зобов`язаннями березня 2017р. позивачем на суму заборгованості 5,93 грн. за період з червня по листопад 2017р. здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 23,46 грн.

Однак після перерахунку судом встановлено, що за вказаний період правомірним є нарахування інфляційних втрат в розмірі 0,35 грн. (5,93 * 105,92507208 (сукупний індекс інфляції) / 100 = 0,35).

В інших періодах позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат.

Враховуючи зазначене, інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі 525,48 грн.

У стягненні 23,11 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в п. 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 2225,66 грн.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем за зобов`язаннями жовтня 2016р. здійснено нарахування пені в розмірі 0,28 грн. на суму заборгованості 5,93 грн. за період з 26.11.2016 по 15.02.2017. Однак згідно даних позивача вказана заборгованість сплачена відповідачем 01.12.2016р.

Здійснивши перерахунок пені на суму заборгованості 5,93 грн. за період з 26.11.2016 по 30.11.2016р. суд встановив, що за вказаний період підлягає стягненню пеня в розмірі 0,02 грн.

За інші періоди позивачем правомірно здійснено нарахування пені з урахуванням проплат відповідача в розмірі 21% річних, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня в розмірі 2225,40 грн.

У стягненні 0,26 грн. пені суд відмовляє.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 3068,82 грн., з яких 2225,40 грн. - пеня, 317,94 грн. - 3% річних, 525,48 грн. - інфляційні втрати.

В решті позову щодо стягнення 23,41 грн., з яких: 0,26 грн. - пеня, 0,04 грн. - 3% річних та 23,11 грн. інфляційні втрати необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Соланж» (29000, м. Хмельницький, вул. Водопровідна, б. 75/2, ідентифікаційний код 39037186) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2225,40 грн. (дві тисячі двісті двадцять п`ять тисяч 40 коп.) пені, 317,94 грн. (триста сімнадцять гривень 94 коп.) 3% річних, 525,48 грн. (п`ятсот двадцять п`ять гривень 48 коп.) інфляційних втрат, 2086,09 грн. (дві тисячі вісімдесят шість гривень 09 коп.), 2086,09 грн. (дві тисячі вісімдесят шість 09) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину (ч. 4 розділу Х ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено 06.05.2020р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - ПАТ НАК „Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - ОСББ »Соланж» (29000, м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75/2)

Всім рекомендованим з повідомленням.