Рішення

від 07.05.2020 по справі 905/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року Справа № 905/11/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., при помічнику судді Панкратову Р. П., розглянувши матеріали справи

за позовом Маріупольської міської ради Донецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ

про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою у сумі 622928,28 грн

Представники сторін не з`явились.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову. Хід розгляду справи.

Маріупольська міська рада Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ , м. Чернівці, про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. 7-й проїзд в Іллічівському районі м. Маріуполь, площею 4,0 га, кадастровий номер 1412300000:03:001:0112, в розмірі 622928,28 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/11/20.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.02.2020 справу № 905/11/20 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Чернівецької області.

Позовні вимоги мотивуються неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 25.01.2007, строк дії якого закінчився 26.12.2016, внаслідок чого на переконання позивача відповідач заборгував орендну плату в розмірі 622928,28 грн за період з серпня по грудень 2016 року.

Ухвалою суду від 13.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.04.2020.

Ухвалою суду від 01.04.2020 у зв`язку з неявкою представників сторін та відсутністю витребуваних судом документів розгляд справи відкладено на 16.04.2020.

Ухвалою суду від 16.04.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2020, а участь представників сторін у судовому засіданні визнати необов`язковою.

Представники сторін у судове засідання жодного разу не з`явились, відповідач відзиву на позов не надав.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Натомість, надіслані на адресу відповідача ухвали суду повернулися до суду із відміткою поштового оператора про відсутність адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Чернівецької області у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також, відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ).

Отже, відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух даної справи безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався, вимог суду не виконав.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство. Висновки за наслідками розгляду справи.

У судовому засіданні 07.05.2020, розглянувши наявні матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

25.01.2007 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради від 26.12.2006 № 5/8-1170 надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вулиці 7-й проїзд в Іллічівському районі міста Маріуполя.

В оренду передається земельна ділянка площею 4,0000 га (пункт 2.1 договору), а відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 25.01.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку площею 4,0000 га, кадастровий номер 1412300000:04:001:0112, розташовану за адресою: по вул. 7-й проїзд в Іллічівському районі м. Маріуполя.

Згідно пункту 3.1 договору договір укладено на 10 (десять) років (до 26.12.2016).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункт 3.2 договору).

Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2017 у справі № 905/1178/17, яке набрало законної сили 31.10.2017, встановлено факт припинення договору 26.12.2016 та зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ повернути Маріупольській міській раді земельну ділянку із кадастровим номером 1412300000:03:001:0112, площею 4,0 га по вул. 7-й проїзд в Іллічівському (Кальміуському) районі м. Маріуполя по акту приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 25.01.2007.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням вимог статей 598, 599 Цивільного кодексу України, статей 180, 202 Господарського кодексу України зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі побутовими товарами та їх ремонту; діяльності ресторанів; діяльності у сфері спорту, відпочинку та розваг; функціонування автомобільного транспорту (будівництво та послідуюче функціонування торгівельного комплексу).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації (пункти 4.4, 4.5 договору).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, договорів та інших правочинів.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (статті 1 Закону України Про оренду землі ). Аналогічні положення містить і частина перша статті 93 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статей 13, 15 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Однак, всупереч умовам договору та законодавства України, орендар орендну плату не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість по її сплаті за період з серпня по грудень 2016 року.

При цьому, за положенням частини п`ятої статті 5 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Крім цього, за приписами статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З наведеного вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм права та пункту 4.5 договору дає підстави для висновку про те, що сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 925/1016/16.

Судом встановлено, що пунктом 4.5 договору передбачено, що зміна орендної плати здійснюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У цьому випадку орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

Згідно відомостей головного управління Держгеокадастру у Донецькій області нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412300000:03:001:0112 станом на 01.01.2016 складає 1238,40 грн/м.кв.

В пункті 4.8 договору сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням середньорічного індексу інфляції, який ураховується при проведенні індексації грошової оцінки земель згідно законодавства.

З урахуванням вказаних положень договору та норм чинного законодавства за підрахунками позивача, які перевірені судом, з відповідача на користь позивача належить стягнути 622928,28 грн з орендної плати за землю за період з серпня по грудень 2016 року.

3. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 226, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов Маріупольської міської ради Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою у сумі 622928,28 грн задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ (58001, м. Чернівці, вул. Шевченка, буд. 28, ідентифікаційний код 34430103) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, ідентифікаційний код 33852448) заборгованість за договором оренди землі в сумі 622928,28 грн та судовий збір в сумі 9343,92 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складання повного судового рішення).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) № 540-IX від 30.03.2020 розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення суду складено 07.05.2020.

Суддя В. Байталюк