Рішення

від 24.03.2020 по справі 160/11742/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Справа № 160/11742/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СІ ЕС Інвестментс до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю СІ ЕС Інвестментс (далі - ТОВ СІ ЕС Інвестментс , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 24 жовтня 2019 року №ДН2743/1859/АВ/П;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568 від 12 листопада 2019 року.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваними постановою та приписом, зазначаючи між ТОВ СІ ЕС Інвестментс та ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір №1 від 01.08.2019 року з певним терміном дії, який продовжується кожний рік. Зі змісту вказаного договору вбачається, що виконавець надає інформаційні послуги у вигляді консультацій та усунення поломок комп`ютерної техніки на абонентській основі. Тобто між сторонами договору відсутня фіксація конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці та обліком робочого часу, необхідність дотримання виконавцем певного трудового розпорядку; виконавець сам організовує роботу і виконує її на власний ризик та розсуд, не підпорядковується відповідним посадовим особам, що не відповідає особливостям трудових правовідносин. Крім того, слід звернути увагу суду на те, що під час існування між позивачем та ОСОБА_1 договірних відносин, останній був працевлаштований на іншому підприємстві та з 03.10.2018 року є фізичною особою-підприємцем з видом діяльності - консультування з питань інформатизації (код КВЕД 62.02), що підтверджується витягом з трудової книжки та Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця (додаються до позовної заяви). Вказана обставина також спростовує ствердження відповідача щодо існування між Товариством та ОСОБА_1 трудових відносин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначено на 16.01.2020 року.

16.01.2020 року продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 13.02.2020 року.

Представником відповідача 23.01.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому він просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що позивачем фактично було допущено до роботи у 2018 році ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску, що свідчить про відсутність офіційного працевлаштування найманого працівника. Відтак, оскаржувані постанова та припис є правомірними та не підлягають скасуванню.

03.02.2020 року представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якій викладено правову позицію, аналогічну, заявленій в позовній заяві.

В подальшому підготовче засідання відкладено до 10.03.2020 року.

10.03.2020 року закрито підготовче засідання у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2020 року.

В судове засідання, призначене на 24.03.2020 року,.

Представник позивача просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ТОВ СІ ЕС Інвестментс (код ЄДРПОУ 24424029) зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.08.1996 року.

27.09.2019 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено наказ №641-І про призначення інспекційного відвідування ТОВ СІ ЕС Інвестментс .

Підставою для призначення перевірки є інформація, надана листом Головного управління Пенсійного фонду

України в Дніпропетровській області №13409/05-05/26 від 27.06.2019 року про порушення законодавства про працю.

У період з 04.10.2019 року по 16.10.2019 року працівниками ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування ТОВ СІ ЕС Інвестментс за адресою: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 20, за результатами якого складено акт від 16.10.2019 року №ДН2743/1859/АВ.

Актом інспекційного відвідування від 16.10.2019 року №ДН2743/1859/АВ встановлено, що директором ТОВ СІ ЕС Інвестментс фактично було допущено до роботи без укладання трудових договорів ОСОБА_1 в порушення ч.1 ст.21, ч.ч.1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

24.10.2019 року на підставі акту інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень №ДН2743/1859/АВ/П, яким зобов`язано ТОВ СІ ЕС Інвестментс у строк до 01.11.2019 року усунути виявлене порушення.

12.11.2019 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено оскаржувану постанову №ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568, якою накладено на позивача штраф у розмірі 125190 грн. за допущення ОСОБА_1 до роботи без офіційного працевлаштування.

Не погоджуючись з прийнятими приписом та постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно статті 162 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом № 1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до статті 16 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом № 1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом №1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Так, відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавець визначив, що порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю повинен бути визначений Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), згідно із п. 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 4 та п. 50 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340 (далі Положення № 340) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Відповідно до пункту 1 Порядку №823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно до пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) за дорученням Прем`єр-міністра України;

9) за зверненням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) за запитом народного депутата;

11) у разі невиконання вимог припису.

Отже, приписами пп.6 пункту 5 Порядку №823 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з такої підстави, як, зокрема, за інформацією: Пенсійного фонду України та його територіальних органів про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Підставою для проведення перевірки став лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13409/05-05/26 від 27.06.2019 року про порушення законодавства про працю.

З огляду на викладене, судом встановлено наявність правових підстав для проведення інспекційного відвідування.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що за нормами статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що між ТОВ СІ ЕС Інвестментс (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг консультанта від 01.08.2009 року.

Згідно п. 1.1 договору виконавець зобов`язується протягом визначеного у договорі строку надавати послуги консультанта з інформаційних технологій, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що обсяг та види послуг у межах предмету договору визначаються посадовими замовника та з урахуванням об`єктивних обставин можуть уточнюватися керівництвом замовника в усній або письмовій формі.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець у межах предмету договору надає замовнику послуги з наступних питань: забезпечення безперервної роботи комп`ютерної та оргтехніки, роботи локальної шкал, усунення пошкоджень що з`являються під час праці.

Згідно з п. 3.1 за надані послуги замовник за перший місяць надання послуг виплачує виконавцю 1204,82 грн.

На підставі пункту 3.1.2 договору сума винагороди за наступні місяці надання послуг буде встановлюватися письмово за взаємною згодою сторін, що оформлюється шляхом підписання додаткової угоди до договору.

На виконання умов договору сторонами договору складені акти виконаних робіт (послуг).

Зі змісту вказаних договору вбачається, що за дорученням замовника виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги із забезпечення безперервної роботи комп`ютерної та оргтехніки, роботи локальної шкал, усунення пошкоджень що з`являються під час праці у визначений договорами строк.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень в цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В цивільно-правовому договорі, укладеному між ТОВ СІ ЕС Інвестментс (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець), було чітко зазначено певну роботу в предметі договорів, доручає виконати Замовник Виконавцю як цього й вимагає стаття 837 Цивільного кодексу України а саме:

- зазначено найменування певної роботи, яку зобов`язується виконати виконавець (в п.2.1.1. договору);

- визначено суму оплати за виконану роботу (п.п.3.1 договору);

- за виконану роботу складені та підписані акти виконаних робіт (послуг);

- за договором замовник виконав вимоги щодо сплати всіх обов`язкових податків та платежів, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки

та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, можна дійти висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах. У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору ознак нікчемного правочину відповідачем не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі подо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Також зі змісту договору вбачається, що обсяг та вид послуг, які виконавець зобов`язаний надавати замовнику, визначаються замовником в залежності від об`єктивних обставин. Виконавець згідно договору, повинен забезпечити безперервну роботу комп`ютерної техніки та оргтехніки, роботу локальної мережі, усувати пошкодження, що з`являються під час праці. Але вказаний вид послуг потрібен товариству не на постійній основі, а при певних обставинах. Саме з цієї причини, товариство не передбачило у штатному розписі посаду працівника з інформаційних технологій. Факт виконання робіт оформлюється сторонами актами приймання-передачі, на підставі яких здійснюється оплата наданих послуг.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що виконавець надає інформаційні послуги у вигляді консультацій та усунення поломок комп`ютерної техніки на абонентській основі. Тобто між сторонами договору відсутня фіксація конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці та обліком робочого часу, необхідність дотримання виконавцем певного трудового розпорядку; виконавець сам організовує роботу і виконує її на власний ризик та розсуд, не підпорядковується відповідним посадовим особам, що не відповідає особливостям трудових правовідносин.

Крім того, суд звертає увагу на те, що під час існування між позивачем та ОСОБА_1 договірних відносин, останній був працевлаштований на іншому підприємстві та з 03.10.2018 року є фізичною особою-підприємцем з видом діяльності - консультування з питань інформатизації (код КВЕД 62.02), що підтверджується витягом з трудової книжки та Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.

Суд зазначає, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

Також, суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Враховуючи предмет укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ТОВ СІ ЕС Інвестментс та ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Таким чином, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ТОВ СІ ЕС Інвестментс вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийняті на підставі цих висновків припис від 24 жовтня 2019 року №ДН2743/1859/АВ/П та постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568 від 12 листопада 2019 року є необґрунтованими і такими, що прийняті без врахування всіх істотних обставин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припис від 24 жовтня 2019 року №ДН2743/1859/АВ/П та постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568 від 12 листопада 2019 року прийняті Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 3842,00 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями № 29 від 21.11.2019 року та №60 від 06.12.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3842,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись, ст.ст. 139, 205, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю СІ ЕС Інвестментс (вул. Січових Стрільців, буд. 20, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, РНОКПП 24424029) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправним та скасування припису та постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 24 жовтня 2019 року №ДН2743/1859/АВ/П.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12 листопада 2019 року №ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю СІ ЕС Інвестментс (вул. Січових Стрільців, буд. 20, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, РНОКПП 24424029) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) судовий збір у розмірі 3842 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України судове рішення складено у повному обсязі 09.04.2020 р.

Суддя О.В. Врона