Рішення

від 07.05.2020 по справі 360/1083/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1083/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Білогорівська селищна рада Попаснянського району Луганської області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), з урахуванням уточнених вимог просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2 га, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1), для ведення особистого селянського господарства;

- визнати незаконним наказ № 178-сг від 14 січня 2020 року;

- зобов`язати відповідача переглянути заяву позивача та в порядку передбаченому пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2 га, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1), для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог заначено, що 14 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2 га розташованої за межами населених пунктів, яка обліковується Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1).

14 січня 2020 року відповідач відмовив позивачу видавши наказ № 178-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» .

Відповідно до вказаного наказу відмова здійснена у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, зазначивши, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності.

З посиланням на норми Земельного кодексу України позивач незгоден із виданим наказом відповідача та вважає його незаконним, та таким що підлягає скасуванню.

15 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позов (арк. спр. 58-59) в якому відповідач заперечував проти позову.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач заявою від 14 грудня 2019 року звернувся до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується за Попаснянським районом Луганської області із земель, що перебувають у запасі (згідно ІКК: район Попаснянський, КОАТУУ:4423855300; зона: 08; квартал 1) для ведення особистого селянського господарства та передати йому у власність вказану земельну ділянку.

Наказом Головного управління від 14 січня 2020 року № 178-сг «Про відому в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наказом від 10 травня 2017 року № 104 «Про внесення змін до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державно власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» додатково включено п`ять земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами з номером кадастрового кварталу (15 знаків) 4423855300:08:001 (спірна земельна ділянка).

Тобто, з 10 травня 2017 року і по теперішній час спірна земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставлені на земельні торги.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З посиланням на статті 134, 135, 136 Земельного кодексу України відповідач зазначив, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Тобто, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Вимога позивача про зобов`язання Головного управління до перегляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та надання такого дозволу по земельній ділянці КОАТУУ:4423855300; зона: 08; квартал 1 є протизаконною, оскільки вказана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами і на сьогодні, відповідно, є законодавча заборона відчуження цієї земельної ділянки.

Просить відмовити в задоволенні позову.

09 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшли письмові пояснення третьої особи (арк. спр. 44-45), у яких, зокрема, зазначено, що 28 лютого 2020 року від позивача надійшов запит на отримання публічної інформації, зареєстрований у Журналі реєстрації вхідної кореспонденції за № 121/2-17, щодо надання інформації про форму власності земельних ділянок орієнтованою площею 28,17 га (контур № 207, 209 - уточнено селищною радою) та 28,66 га (контур № 213, 219 - уточнено селищною радою) згідно схеми викопіювання. В результаті опрацювання запиту встановлено, що відповідно Схеми розподілу земельних ділянок (паїв) та Порівняльної відомості площ контурів сільськогосподарських угідь по проекту роздержавлення та приватизації земель і площ контурів сільськогосподарських угідь, які підлягають паюванню (з урахуванням передачі земель в приватну власність, трансформації ріллі в багаторічні насадження, обміну ріллі резервного фонду) до «Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток(паїв) ріллі та багаторічних насаджень ВАТ «Червоне Привілля» , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білогорівській селищній раді Попаснянського району Луганської області» , розробленого Державним підприємством «Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2010 році та затвердженого розпорядженням голови Попаснянської районної державної адміністрації № 126 від 15 березня 2011 року, земельні ділянки контур № 207, 209 площею 28,17 га та контур № 213, 219 площею 28,66 га підлягають передачі до ріллі резервного фонду, а отже після затвердження вищезазначеного проекту землеустрою розпорядженням голови Попаснянської районної державної адміністрації № 126 від 15 березня 2011 року, дані земельні ділянки відносяться до земель резервного фонду державної власності.

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 26-27).

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білогорівську селищну раду Попаснянського району Луганської області (арк. спр. 37-38).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними копіями документів, а саме: паспорта громадянина України та картки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 5-7, 8, 67).

14 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується за Попаснянським районом Луганської області із земель що перебувають у запасі (згідно ІКК: район Попаснянський; КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1) для ведення особистого селянського господарства та передати вищезазначену земельну ділянку у власність позивачу (арк. спр. 9, 66).

До заяви додані копія паспорту, копія ідентифікаційного номеру, графічні матеріали.

Листом № 30/110-20 від 11 січня 2020 року відділ Головного управління Держгеокадастру в Луганській області у Попаснянському районі надав інформацію, що земельна ділянка, зазначена у зверненнях громадян, у тому числі і ОСОБА_1 , враховується в Білогорівській селищній раді Попаснянського району Луганської області, відноситься до розпайованих земель колишнього ВАТ «Червоне Привілля» : землі за рахунок яких планується формування земельних ділянок, відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності (арк. спр. 64).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 14 січня 2020 року № 178-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білогорівський селищній раді Попаснянського району Луганської області, орієнтованою площею земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України), а саме: зазначена земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності. Передача у власність земельних ділянок, що не відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності, не належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, передбачених пунктом 4 статті 122 (арк. спр. 34, 63).

15 лютого 2020 року позивач звернувся до Білогорівської селищної ради із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про право власності на земельні ділянки орієнтованою площею 28,17 га та 28,66 га, які розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується за Попаснянським районом Луганської області із земель що перебувають у запасі (згідно ІКК: район Попаснянський; КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1) (арк. спр. 12).

Листом від 02 березня 2020 року за вихідним № 124/2-18 Білогорівська селищна рада повідомила позивача, що згідно «Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток(паїв) ріллі та багаторічних насаджень ВАТ «Червоне Привілля» , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білогорівській селищній раді Попаснянського району Луганської області» , розробленого Державним підприємством «Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2010 році та затверджений Розпорядженням голови Попаснянської районної державної адміністрації №126 від 15 березня 2011 року, земельні ділянки контур № 207, 209 площею 28,17 га та контур № 213, 219 площею 28,66 га відносяться до земель резервного фонду державної власності (арк. спр. 13).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із приписами статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із частиною другою статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення (наказу) відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відмова у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена в наказі ГУ Держгеокадастру від 14 січня 2020 року № 178-сг, обґрунтована невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України), а саме - зазначена земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності; та тим, що передача у власність земельних ділянок, що не відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності не належить до повноважень ГУ Держгеокадастру, передбачених пунктом 4 статті 122 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що положеннями частини шостої статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною сьомою статі 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі № 347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 263/16221/17.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів, орієнтовною площею 2,0 гектара - для ведення особистого селянського господарства, тобто у розмірах встановленого законодавством.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У відповідності до частини третьої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

За приписами частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З наведених норм суд дійшов висновку, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01 січня 2013 року, було розмежовано землі державної та комунальної власності в України. Пунктом 5 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Аналогічна правова позиція щодо повноважень територіального органу Держгеокадастру викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 818/661/17 та від 20 березня 2018 року у справі № 818/665/17.

Отже, до повноважень органів Держгеокадастру відноситься розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають саме у державній власності.

Відповідачем у оскаржуваному наказі зазначено, що земельна ділянка враховується у Білогорівській селищній раді відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності.

У відзиві відповідач жодним чином не обґрунтовує та не доводить належними доказами належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення приватної власності, а зазначає виключно про те, що наказом від 10 травня 2017 року № 104 «Про внесення змін до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами» додатково включено 5 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами з номером кадастрового кварталу (15 знаків) 4423855300:08:001 (спірна земельна ділянка), у зв`язку з чим у відповідності до статті 136 Земельного кодексу України такі земельні ділянки не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Тобто, оскаржуване рішення прийнято з мотивів належності спірної земельної ділянки до приватної власності, а у відзиві відповідач зазначає про те, що ділянка є державною власністю, проте включена до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлена на земельні торги.

Разом з тим, мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, зазначеним відповідачем у відзиві на позов, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення, в якому в якості підстави для відмови у наданні дозволу не зазначалося про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлена на земельні торги.

Крім того, відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Суд зауважує, що відповідачем ні в оскаржуваному рішенні, ні в ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами те, що спірна земельна ділянка відноситься саме до земель сільськогосподарського призначення приватної власності.

При цьому, у відомостях, що містяться у Публічній кадастровій карті України на офіційному веб сайті за посиланням https://map.land.gov.ua/?cc=4259978.32818999, 6272913.737237966&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all, відсутня інформація щодо належності земельної ділянки КОАТУУ:4423855300; зона: 08; квартал 1 до земель приватної власності.

В матеріалах справи міститься копія проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) ріллі та багаторічних насаджень ВАТ «Червоне Привілля» , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білогорівській селищній раді Попаснянського району Луганської області, погоджений розпорядженням Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області від 15 березня 2011 року № 126 (арк. спр. 14-17, 46-53), надана третьою особою, а також інформація Білогорівської селищної ради про те, що земельні ділянки контур № 207, 209 площею 28,17 га та контур № 213, 219 площею 28,66 га відносяться до земель резервного фонду державної власності.

В оскаржуваному наказі відсутні відомості, які б підтверджували надання оцінки зазначеним обставинам при прийнятті відповідачем рішення, не доведено належність спірної ділянки саме до земель приватної власності, що не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, яка закріплена пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та на дотриманні якого неодноразово наполягав ЄСПЛ, а також критеріям добросовісності, розсудливості, пропорційності (пункти 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України).

З огляду на наведене, наказ від 14 січня 2020 року № 178-сг є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді визнання незаконним наказу, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу від 14 січня 2020 року №178-сг «Про відому в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» .

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача слід відмовити, оскільки судом встановлено, що прийняттю спірного наказу передували дії, заяву позивача розглянуто та видано наказ від 14 січня 2020 року № 178-сг, тому саме наказ, а не бездіяльність створює відповідні правові наслідки.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача переглянути заяву позивача та в порядку, передбаченому частиною 7 статті 118 ЗК України, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2,0 га, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: 4423855300; зона: 08; квартал 1), для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своїм змістом дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може» , «має право» , «за власної ініціативи» , «дбає» , «забезпечує» , «веде діяльність» , «встановлює» , «визначає» , «на свій розсуд» . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, прийняття рішення щодо розгляду заяви позивача є дискреційними повноваженнями відповідача та суд не може підміняти відповідача, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Так, критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття, тощо.

У свою чергу, як зазначено вище, дослідженням змісту оскаржуваного рішення встановлено, що воно містить посилання на віднесення спірної земельної ділянки до земель приватної власності, проте зазначена обставина належним чином не підтверджена та не обґрунтована.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, зважаючи, що прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача є дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не повноважний перебирати на себе вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, замість останнього, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 грудня 2019 року (вх. № М-5577/0/36-19 від 17 грудня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з прийняттям обґрунтованого рішення за наслідками розгляду цієї заяви, а у задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2 га, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1), для ведення особистого селянського господарства - відмовити.

Відповідно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у загальній сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією № 48345345 від 12 березня 2020 року (арк. спр. 4).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути витрати зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Білогорівська селищна рада Попаснянського району Луганської області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14 січня 2020 року № 178-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код 39771244, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд. 17, корп. 2) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 14 грудня 2019 року (вх. М-5577/0/36-19 від 17 грудня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується за Попаснянським районом Луганської області, із земель, які перебувають у запасі (згідно ІКК: район Попаснянський, КОАТУУ 4423855300; зона: 08; квартал 1) для ведення особистого селянського господарства, та про передачу земельної ділянки у власність, з прийняттям обґрунтованого рішення за наслідками розгляду цієї заяви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код 39771244, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд. 17, корп. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Т.В. Смішлива