Рішення

від 07.05.2020 по справі 360/1114/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1114/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Білогорівська селищна рада Попаснянського району Луганської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому з урахуванням уточненого позову позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2 га, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1), для ведення особистого селянського господарства;

- визнати незаконним наказ № 201-сг від 15.01.2020;

- зобов`язати відповідача переглянути заяву позивача та в порядку, передбаченому п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2 га, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1), для ведення особистого селянського господарства.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 14.12.2019 звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2 га, розташовану за межами населених пунктів, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1).

15.01.2020 відповідач на подану позивачкою заяву відповів відмовою, видавши наказ № 201-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Позивачка, ознайомившись із спірним наказом, дізналася, що відмова була здійснена у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а саме - зазначена позивачем земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності.

Позивачка не згодна із виданим наказом відповідача та вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Білогорівська селищна рада Попаснянського району надала відповідь від 02.03.2020 № 116/2-18 на запит позивача, в якій зазначила, що земельна ділянку, яку позивачка бажала в порядку безоплатної приватизації оформити на своє ім`я, відноситься до земель резервного фонду державної власності.

З посиланням на положення статей 118, 122 Земельного кодексу України ОСОБА_1 просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.03.2020 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

03.04.2020 позивачкою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білогорівську селищну раду Попаснянського району Луганської області.

28.04.2020 за вх. № 16861/2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (арк. спр. 64-66), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 14.12.2019 (вх. від 17.12.2019 № М-5574/0/36-19) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується за Попаснянським районом Луганської області із земель, що перебувають у запасі (згідно ІКК: район Попаснянський, КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1) для ведення особистого селянського господарства та передати у власність вказану земельну ділянку.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 15.01.2020 № 201-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наказом від 10.05.2017 № 104 Про внесення змін до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами додатково було включено 5 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами з номером кадастрового кварталу (15 знаків) 4423855300:08:001 (спірна земельна ділянка).

Тобто, з 10.05.2017 і по теперішній час спірна земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставлені на земельні торги, що також підтверджується відомостями, які оприлюднені на офіційному сайті Держгеокадастру за посиланням https://land.gov.ua/info/perelik-dilianok/.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З посиланням на статті 134, 135, 136 Земельного кодексу України відповідач зазначив, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Тобто, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

На думку відповідача, оскільки вказана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами і на сьогодні, відповідно, є законодавча заборона відчуження цієї земельної ділянки позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

17.04.2020 за вх. № 15505/2020 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи (арк. спр. 49-50), у яких зазначено таке.

28.02.2020 від ОСОБА_1 до селищної ради надійшов запит на отримання публічної інформації, зареєстрований у Журналі реєстрації вхідної кореспонденції Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області за № 113/2-17, щодо надання інформації про форму власності земельних ділянок орієнтованою площею 28,17 га (контур № 207,209 - уточнено селищною радою) та 28,66 га (контур № 213,219 - уточнено селищною радою) згідно схеми викопіювання, що додається. В результаті опрацювання запиту Білогорівською селищною радою встановлено наступне - згідно Схеми розподілу земельних ділянок (паїв) та Порівняльної відомості площ контурів сільськогосподарських угідь по проекту роздержавлення та приватизації земель і площ контурів сільськогосподарських угідь, які підлягають паюванню (з урахуванням передачі земель в приватну власність, трансформації ріллі в багаторічні насадження, обміну ріллі резервного фонду), до Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток(паїв) ріллі та багаторічних насаджень ВАТ Червоне Привілля , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білогорівській селищній раді Попаснянського району Луганської області , розробленого Державним підприємством Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 2010 році та затвердженого розпорядженням голови Попаснянської районної державної адміністрації №126 від 15.03.2011, земельні ділянки контур № 207,209 площею 28,17 га та контур № 213,219 площею 28,66 га підлягають передачі до ріллі резервного фонду, а отже, після затвердження вищезазначеного проекту землеустрою розпорядженням голови Попаснянської районної державної адміністрації № 126 від 15.03.2011 дані земельні ділянки відносяться до земель резервного фонду державної власності.

04.05.2020 за вх. № 17414/2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 112-114), в якій зазначено таке. Відповідач посилається на те, що згідно із наказом від 10.05.2017 № 104 спірна земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення та вказано, що це є угіддя - багаторічні насадження, а насправді - рілля резервного фонду, права оренди на яку виставлені на земельні торги. Площа згідно із наказом від 10.05.2017 спірна земельна ділянка, яка виставлена на земельні торги, кадастровий номер 4423855300:08:001 розбита на п`ять ділянок площею 59 га, а насправді згідно схеми становить 56,38 га. Позиції відповідача на доводи позивачки щодо неоднозначної інформації по спірній земельній ділянці, виловленої офіційно, немає. Відповідач не спростував доводи позивача, зазначені в позові.

Відповідач в листі від 11.01.2020 № 30/110-20 прямо вказує на протиріччя своєї позиції по спірній земельній ділянці, зазначає, що вона не включена до переліку земельних ділянок, які можливо реалізувати на земельних торгах. На підтвердження своєї позиції позивачка зазначає, що спірний наказ від 15.01.2020 № 201-сг є невідповідним за своїм змістом та не відповідає навіть позиції відповідача, висловленої у відзиві, оскільки в наказі зазначено, що спірна земельна ділянка зазначена як земельна ділянка приватної власності, а у відзиві - що вона включена до переліку земель, вставлених (не проданих у власність, не переданих у користування) на земельні торги для отримання права оренди.

Вказані обставини, на думку позивачки, свідчать про невизначеність статусу спірної земельної ділянки за документами відповідача. Лист від 02.03.2020 вих. № 116/2-18 підтверджує, що земельна ділянка, яку вона бажала в порядку безоплатної приватизації оформити на своє ім`я, відноситься до земель резервного фонду державної власності. Тобто спірна земельна ділянка є вільною на день звернення позивача із відповідною заявою і може бути передана позивачці. Співробітники відповідача до того моменту як виставляти у себе на сайті і оголошувати земельні торги керуються статтями 134-137 ЗКУ, то повинні провести низку заходів: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України Про оцінку земель , крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного ПКУ; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконання земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , (арк. спр. 5-7), звернулася до відповідача із заявою від 14.12.2019 (вх. № М-5574/0/36-19 від 17.12.2019), в якій просила надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується за Попаснянським районом Луганської області із земель що перебувають у запасі (згідно ІКК: район Попаснянський; КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1) для ведення особистого селянського господарства та передати вищезазначену земельну ділянку у власність позивачу (арк. спр. 76).

До заяви були додані копія паспорту, копія ідентифікаційного номеру, графічні матеріали.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 15.01.2020 № 201-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білогорівський селищній раді Попаснянського району Луганської області, орієнтованою площею земельної ділянки 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України), а саме: зазначена земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності. Передача у власність земельних ділянок, що не відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності, не належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, передбачених пунктом 4 статті 122 (арк. спр. 70).

15.02.2020 позивачка звернулася до Білогорівської селищної ради із запитом на отримання публічної інформації, в якому просила надати інформацію про право власності на земельні ділянки орієнтованою площею 28,17 га та 28,66 га, які розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується за Попаснянським районом Луганської області із земель що перебувають у запасі (згідно ІКК: район Попаснянський; КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1) (арк. спр. 10).

Білогорівська селищна рада листом від 02.03.2020 вих. № 116/2-18 надала відповідь, що згідно Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток(паїв) ріллі та багаторічних насаджень ВАТ Червоне Привілля , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білогорівській селищній раді Попаснянського району Луганської області , розробленого Державним підприємством Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 2010 році та затверджений Розпорядженням голови Попаснянської районної державної адміністрації № 126 від 15.03.2011, земельні ділянки контур № 207,209 площею 28,17 га та контур № 213,219 площею 28,66 га відносяться до земель резервного фонду державної власності (арк. спр. 13).

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, виходить з такого.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із приписами статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із частиною другою статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення (наказу) відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено, що відмова у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена в наказі ГУ Держгеокадастру від 15.01.2020 № 201-сг, обґрунтована невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України), а саме - зазначена земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності; та тим, що передача у власність земельних ділянок, що не відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності не належить до повноважень ГУ Держгеокадастру, передбачених пунктом 4 статті 122 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що положеннями частини шостої статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною сьомою статі 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У відповідності до частини третьої статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

За приписами частини четвертої вказаної норми центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 01.01.2013, було розмежовано землі державної та комунальної власності в України. Пунктом 5 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Аналогічна правова позиція щодо повноважень територіального органу Держгеокадастру викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 818/661/17 та від 20.03.2018 у справі № 818/665/17.

Отже, до повноважень органів Держгеокадастру відноситься розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають саме у державній власності.

Відповідачем у оскарженому наказі зазначено, що земельна ділянка враховується у Білогорівській селищній раді відноситься до земель сільськогосподарського призначення приватної власності.

У відзиві відповідач жодним чином не обґрунтовує та не доводить належними доказами належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення приватної власності, а зазначає виключно про те, що наказом від 10.05.2017 № 104 Про внесення змін до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами додатково включено 5 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами з номером кадастрового кварталу (15 знаків) 4423855300:08:001 (спірна земельна ділянка), у зв`язку з чим у відповідності до статті 136 Земельного кодексу України такі земельні ділянки не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Тобто, оскаржене рішення прийнято з мотивів належності спірної земельної ділянки до приватної власності, а у відзиві відповідач зазначає про те, що ділянка є державною власністю, проте включена до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлена на земельні торги.

Разом з тим, мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, зазначеним відповідачем у відзиві на позов, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення, в якому в якості підстави для відмови у наданні дозволу не зазначалося про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлена на земельні торги.

Крім того, відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Тобто з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Суд зауважує, що відповідачем ні в оскаржуваному рішенні, ні в ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами те, що спірна земельна ділянка відноситься саме до земель сільськогосподарського призначення приватної власності.

При цьому, у відомостях, що містяться у Публічній кадастровій карті України на офіційному веб-сайті (https://map.land.gov.ua/?cc=4260045.788160657,627279872&z=15&I=kadastr&bl=ortho10k_all), відсутня інформація щодо належності земельної ділянки КОАТУУ:4423855300; зона: 08; квартал 1 до земель приватної власності.

В матеріалах справи міститься копія проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) ріллі та багаторічних насаджень ВАТ Червоне Привілля , розташованих за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білогорівській селищній раді Попаснянського району Луганської області, погоджений розпорядженням Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області від 15.03.2011 № 126 (арк. спр. 14, 15-16), а також інформація Білогорівської селищної ради про те, що земельні ділянки контур № 207, 209 площею 28,17 га та контур № 213, 219 площею 28,66 га відносяться до земель резервного фонду державної власності.

В оскарженому наказі відсутні відомості, які б підтверджували надання оцінки зазначеним обставинам при прийнятті відповідачем рішення, не доведено належність спірної ділянки саме до земель приватної власності, що не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, яка закріплена пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та на дотриманні якого неодноразово наполягав ЄСПЛ, а також критеріям добросовісності, розсудливості, пропорційності (пункти 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України).

З огляду на наведене наказ від 15.01.2020 № 201-сг є протиправним та належить до скасування.

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права у вигляді визнання незаконним наказу, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам статті 245 КАС України, а саме - визнати протиправним та скасувати наказ від 15.01.2020 № 201-сг.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивачки слід відмовити, оскільки відповідачем заяву ОСОБА_1 розглянуто та видано оскаржений наказ від 15.01.2020 № 201-сг, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності відповідача.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача переглянути заяву позивачки та в порядку, передбаченому п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2 га, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1), для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За своїм змістом дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може» , «має право» , «за власної ініціативи» , «дбає» , «забезпечує» , «веде діяльність» , «встановлює» , «визначає» , «на свій розсуд» . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

З урахуванням вищевикладеного прийняття рішення щодо розгляду заяви ОСОБА_1 є дискреційними повноваженнями відповідача, та суд не може підміняти відповідача, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Так, критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття, тощо.

У свою чергу, як зазначено вище, дослідженням змісту оскарженого рішення встановлено, що воно містить посилання на віднесення спірної земельної ділянки до земель приватної власності, проте зазначена обставина належним чином не підтверджена та не обґрунтована.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, зважаючи, що прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача є дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не повноважний перебирати на себе вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, замість останнього, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2019 (вх. № М-5574/0/36-19 від 17.12.2019) про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з прийняттям обґрунтованого рішення за наслідками розгляду цієї заяви, а у задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2 га, яка обліковується за Білогорівською селищною радою Попаснянського району Луганської області (КОАТУУ: НОМЕР_1 ; зона: 08; квартал 1), для ведення особистого селянського господарства - відмовити.

Відповідно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн (арк. спр. 4).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути витрати зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код ЄДРПОУ 39771244, місцезнаходження: Луганська, область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд. 17, корп. 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Білогорівська селищна рада Попаснянського району Луганської області (код ЄДРПОУ 04337096, місцезнаходження: Луганська область, Попаснянський район, смт. Білогорівка, вул. Центральна, буд. 1), про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 15 січня 2020 року № 201-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 грудня 2019 року (вх. № М-5574/0/36-19 від 17.12.2019) про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується за Попаснянським районом Луганської області, із земель, які перебувають у запасі (згідно ІКК: район Попаснянський, КОАТУУ 4423855300; зона: 08; квартал 1) для ведення особистого селянського господарства, та про передачу земельної ділянки у власність, з прийняттям обґрунтованого рішення за наслідками розгляду цієї заяви.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.О. Свергун