Постанова

від 03.07.2007 по справі 6243-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6243-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.07.2007Справа №2-27/6243-2007А

За позовом – Приватне підприємство «Світоч – Крим», м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 41/4, кім. 25.

До відповідача –    Державна податкова інспекція в м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул.. М. Залкі, 1/9.     

Про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій.  

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –  Золотова, дор. у справі.        

Від відповідача – не з'явився.   

Сутність спору:          

Позивач  звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про  визнання незаконним рішення про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій №0004112303 від 12.09.2006 р.  

Позовні вимоги обґрунтовано  тим, що ДПА в АР Крим у порушення вимог ст.. 11 – 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не представила до початку перевірки жодного доказу того, що ними дотримано порядок проведення перевірок.      

На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що перевірка у відношенні позивача по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівково обігу суб'єктами підприємницької діяльності не є виїзною або невиїзною перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахувань і сплати податків і зборів,  тобто на неї не поширюються обмеження,  встановлені ст.. 11 – 1   Закону України «Про державну податкову службу в Україні». З цієї причини перевірка була проведена на підставі направлення, виписаного у відповідності з  графіком контрольно – перевірочної роботи, і є правомірною і проведеною у відповідності до норм чинного законодавства України.  

На підставі викладеного,  просить у позові відмовити.

Позивач заявою від 12.07.2007 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинним рішення ДПІ в м. Сімферополь  про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій №0004112303 від 12.09.2006 р.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

01.09.2006  р. посадовими  особами  ДПА в АР Крим – старшим державним податковим ревізором – інспектором Сандригайло Д. А. і    старшим державним податковим ревізором – інспектором Малявіним П. С.    було проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу господарської одиниці - магазина, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.. Куйбишева, 7 та   належить приватного підприємству «Світоч – Крим». Перевірка була проведена в присутності робітника позивача – продавця Шпаковської Л. Л.

По результатам перевірки складено акт № 000586 від  01.09.2006 р.  

Під час перевірки було встановлено наступні порушення:

-          п.  1 ст. 3  Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III

-          п. 13  ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III;

На підставі вказаного акту перевірки було винесено рішення №0004112303 від 12.09.2006 р. про застосування у відношенні позивача штрафних санкцій у розмірі 10500 грн.  за порушення п. п. 1, 13 ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III .

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням уточнення  з наступних підстав.

Під час проведення перевірки перевіряючими було здійснено закупку 1 пляшки горілки «Хортиці Платінум» за ціною 30,00 грн.

При цьому перевіряючими було встановлено, що розрахункова операція на вказану суму покупки була проведена без роздрукування відповідного розрахункового документа. Також було встановлено невідповідність суми готівки на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаної у денному звіті РРО.  

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III суб'єкти підприємницької діяльності забовязані проводити  розрахункові  операції  на  повну  суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку  та  переведені  у  фіскальний  режим  роботи  реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних  розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у   випадках,   передбачених   цим   Законом,   із   застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідальність  за вказане порушення передбачено п. 1 ст.. 17  Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у  разі проведення   розрахункових   операцій  на  неповну  суму  вартості проданих   товарів   (наданих   послуг),   у   разі   непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування  відповідного  розрахункового  документа,  що підтверджує  виконання  розрахункової операції,  або проведення її без використання розрахункової книжки.

Згідно до п. 13 ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III суб'єкти підприємницької діяльності забовязані забезпечувати  відповідність  сум  готівкових  коштів  на місці проведення розрахунків сумі коштів,  яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової  книжки  -  загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст. 22 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III,  відповідно до якої  у випадку невідповідності суми наявних коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначено в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу по розрахункових квитанціях, виданим з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція в п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлене невідповідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що при розгляді справ про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень,  тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідно до ст.. 69 КАСУ доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань   свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може   запропонувати   надати  додаткові  докази  або  витребувати додаткові докази за клопотанням осіб,  які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ст.. 70 КАСУ належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази,  які  не  стосуються предмету доказування. Сторони  мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази,  одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказува ння,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Закон України Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III не визначає яким саме доказом ( його вид ) повинні бути підтверджені певні обставини справи ( факти порушень вимог чинного законодавства України ).

Відповідно  до  вимог   Закону України  "Про  державну податкову службу в Україні"  було розроблено «Порядок  оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» для застосування   посадовими  особами  органів  державної   податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових   та   позапланових   перевірок   з   питань   дотримання податкового,   валютного   та   іншого  законодавства,  суб'єктами господарювання - юридичними особами,  їх філіями,  відділеннями та іншими    відокремленими    підрозділами    (далі    -    суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 1.3 «Порядку  оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» за  результатами  проведення  невиїзних  документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється  акт,  а  в  разі відсутності    порушень    податкового,    валютного   та   іншого законодавства - довідка. Акт -  службовий  документ,  який  стверджує  факт проведення невиїзної документальної  або  виїзної  планової  чи  позапланової перевірки      фінансово-господарської     діяльності     суб'єкта господарювання  і  є  носієм  доказової  інформації  про  виявлені порушення  вимог  податкового,  валютного  та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Дослідивши акт перевірки № 000586 від  01.09.2006 р., судом було встановлено, що вказаний акт не був підписаний суб'єктом господарювання або його посадовою особою.

Відповідно до п. 4.7 «Порядку  оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» у  разі відмови посадових осіб  суб'єкта  господарювання, що  перевірений,  від підписання акта перевірки службовими особами органу  державної  податкової  служби  складається  акт  довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. Акт відмови  підписується  не  менш  як   трьома   службовими особами.  При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про  ознайомлення  (чи  відмову  від  ознайомлення)  керівника   і головного  бухгалтера  суб'єкта  господарювання  із  змістом  акта перевірки,  обов'язками,  правами  і   відповідальністю   платника податків.

В матеріалах справи наявний акт №01010794/2310 відмови від підпису матеріалів перевірки по акту № 000586 від  01.09.2006 р.  Однак в супереч вимогам «Порядку  оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» вказаний акт підписаний тільки двома перевіряючими - старшим державним податковим ревізором – інспектором Сандригайло Д. А. і    старшим державним податковим ревізором – інспектором Малявіним П. С.

З урахуванням викладеного, на думку суду акт перевірки  № 000586 від  01.09.2006 р. не є належним доказом та не може підтверджувати доводи податкового органу про порушення позивачем норм Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 – III, що визначені в акті перевірки.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вищевказаного акту перевірки.  

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку позов задовольнити у повному обсязі.  

            На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1. Позов задовольнити.

     2.   Визнати нечинним  рішення державної податкової інспекції в м. Сімферополь про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій №0004112303 від 12.09.2006 р.  

     3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримувач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 )   на користь приватного підприємства «Світоч – Крим», м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 41/4, кім. 25, ( ЗКПО 31741815, банківські реквізити не відомі ) 3, 40 грн. судового збору.

     Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.