Постанова

від 06.05.2020 по справі 824/1000/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №824/1000/16-а

адміністративне провадження №К/9901/3992/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2017 (суддя Левицький В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя Сапальова Т.В., судді: Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б.) у справі №824/1000/16-а за позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" (далі - Чернівецьке управлінні ПАТ "Електро", відповідач) про стягнення податкового боргу на загальну суму 603287,98грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги №824/1000/16-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецького управління ПАТ "Електро" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, у справі 824/1000/16-а.

Ухвалою суду від 05.05.2020 призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.05.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, судами допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. На думку відповідача, постанова суду першої інстанції, яка залишена без змін, не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Відповідач посилається на відсутність у Чернівецького управління ПАТ "Електро" податкової правосуб`єктності, вказує, що Управління не є користувачем чи орендарем земельних ділянок. Також, відповідач звертає увагу, що апеляційний розгляд справи відбувся без представника Чернівецького управління ПАТ "Електро", при цьому, що представник відповідача на судове засіданні з`явився та перебував у приміщенні суду. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Прокуратурою Чернівецької області та податковим органом подані відзиви на касаційну скаргу. Вказані суб`єкти владних повноважень зазначають про необґрунтованість касаційної скарги та просять касаційний суд відмовити у її задоволенні, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем подано до Чернівецької ОДПІ податкові декларації по орендній платі з юридичних осіб:

звітну податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік №9018533165. Річна сума, самостійно обчислена відповідачем по даній декларації за земельні ділянки склала: 183512,78грн., рівними частками за січень - грудень щомісячно по 15292,73грн.;

звітну податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік №9020232773. Річна сума, самостійно обчислена відповідачем по даній декларації за земельні ділянки склала: 262973,81грн., рівними частками за січень - листопад щомісячно по 21914,48грн. та 21914,53грн. за грудень.

Відповідач самостійно визначене податкове зобов`язання з плати за землю не сплатив, у зв`язку з чим за платником обліковувався борг на суму 319572,16грн.

Судами з`ясовано, що відповідачем частково сплачено самостійно визначене податкове зобов`язання з плати за землю в сумі 13163,73грн., у зв`язку з чим розмір податкового боргу визначено у сумі 306408,43грн. (319572,16грн. - 13163,73грн.).

Чернівецькою ОДПІ проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань та несвоєчасного подання податкової звітності, за результатами якої складені акти №147/24-12-15-03/00132629 від 08.02.2016 та №692/24-12-12-03/00132629 від 31.05.2016.

На підставі висновків викладених в актах перевірки, позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001651503 від 18.02.2016, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 46249,29грн.; №0006131203 від 09.06.2016, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 35737,27грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися.

03.05.2012 Чернівецька ОДПІ направила відповідачу податкову вимогу №683 на суму 19046,33грн. рекомендованим поштовим відправленням, який отриманий останнім 04.05.2012.

Оскільки інтегрованими картками платника підтверджується податковий борг, при цьому, відповідачем порушено строки погашення грошового зобов`язання з земельного податку, позивачем нарахована пеня у сумі 214892,99грн.

У зв`язку з наявністю у Чернівецького управління ПАТ "Електро" податкового боргу на загальну суму 603287,98грн., позивач звернувся до суду про його стягнення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов`язання у розмірі 603287,98грн. станом на час розгляду справи не сплачена відповідачем, така сума боргу підлягає стягненню з Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" за рахунок готівки та з рахунків платника податків у банках до Державного бюджету України.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Визначення понять податкового законодавства передбачено статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків визначається календарною датою.

Як унормовано статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи слідує, що Чернівецьке управління ПАТ "Електро" (58000, Чернівецька область, м.Чернівці, вулиця Енергетична, будинок 3, код 00132629) взято на облік платника податків 29.09.1992.

Судами встановлено та підтверджується із матеріалів справи, що відповідачем самостійно визначене податкове зобов`язання з плати за землю на суму 319572,16грн. Відповідачем частково сплачено самостійно визначене податкове зобов`язання з плати за землю в сумі 13163,73грн., у зв`язку з чим податковий борг склав 306408,43грн.

За результатами проведеної камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань та несвоєчасного подання податкової звітності, прийнято податкові повідомлення-рішення, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 46249,29 грн. та 35737,27грн., які платником не оскаржувались.

Стаття 129 ПК України передбачає, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені припиняється у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Як відзначено, позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу, шляхом надіслання відповідачу податкової вимоги, проте вказані заходи не спричинили погашення платником податків податкового боргу.

Відповідно до пункту 60.6 статті 60 ПК України якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг щодо наявності та розміру якої відповідачем не подано обґрунтованих заперечень, не надано доказів її погашення, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції вказано, що суд приймає часткове визнання адміністративного позову відповідачем, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції та підтримується судом касаційної інстанції, не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що у Чернівецького управління ПАТ "Електро" відсутня податкова правосуб`єктність.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1. статті 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, за 2016, які подані Чернівецьким управлінням ПАТ "Електро" встановлено суму самостійно обчисленого податкового зобов`язання.

Судами попередніх інстанцій констатовано, що Чернівецьким управлінням ПАТ "Електро" самостійно обчислено суму податкового зобов`язання, яка відповідно до пункту 54.1 статті 54, пункту 56.11 статті 56 ПК України є узгодженою та підлягає сплаті.

Крім іншого, у касаційній скарзі відповідач посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, вказував, що судом здійснено апеляційний розгляд справи без участі представника відповідача. Розглянувши заявлені доводи, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню, Суд не знаходить підстав вважати доводи відповідача обґрунтованими.

Перевіривши вказані обставини, судом касаційної інстанції з`ясовано, що апеляційним судом на виконання вимог КАС України надіслано на адресу відповідача повістку про виклик до суду, де зазначено дату, час, місце судового розгляду. Відповідач про отримання вказаної повісти не заперечує та зазначає, що прибув у судове засідання. Перебуваючи біля залу №3 з`ясував, що судове засідання відбулося у залі №3 на іншому поверсі будівлі суду.

Слід враховувати, що положеннями частини другої статті 313 КАС України, яка регулює наслідки неявки в судове засіданні учасників справи, встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, судом касаційної інстанції не встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена.

З огляду на викладене, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

------------------

------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду