Справа № 199/4207/19
(2/199/296/20)
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
28 квітня 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.,
при секретареві Рудовій М.Ю.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи Борсук Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Каспій , треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства Каспій , треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, про встановлення юридичного факту та визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначивши, що з 1990 по 2017 рр. перебувала в трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством Дніпропетровська паперова фабрика , а після ліквідації - з Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська паперова фабрика .
Як працівника фабрики, ОСОБА_1 та членів її сім`ї було вселено до кімнати в„– АДРЕСА_3 , що є державним майном.
ОСОБА_1 як наймач кімнати в„– АДРЕСА_3 , починаючи з дня вселення і до цього часу належним чином оплачує кошти за житлово-комунальні послуги.
Починаючи з квітня 2018 року ДП Каспій не знаходиться за місцем своєї державної реєстрації, господарські договори із суб`єктами господарювання та комунальними службами не укладає, рахунки до сплати не виставляє, будь-які документи, у т.ч. довідки про склад сім`ї, не видає, картотеку персональних даних зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України осіб до відповідних органів не надає. Така бездіяльність балансоутримувача призвела до припинення газопостачання до котельної.
Кадрові документи з яких вбачається розселення мешканців у гуртожитку по АДРЕСА_3 , у т.ч. ордера на жилі приміщення та корінці до цих ордерів, знаходяться у ДП Каспій , яке не відповідає на листи та не надає такі документи чи їх копії на вимогу наймачів.
Іншого житла у позивача та членів її сім`ї немає, у зв`язку з чим позивач просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 вселилася та займає на законних підставах житлове приміщення АДРЕСА_3 , починаючи з 16 грудня 1994 року, та визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 02 липня 2019 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.
28 квітня 2020 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримувала в повному обсязі, просила їх задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, проти заочного ухвалення рішення не заперечувала.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, просив задовольнити з підстав викладених у них. Також, надав додаткові пояснення, в яких посилався на те, що ані ВАТ Дніпропетровська паперова фабрика , ані ТОВ Дніпропетровська паперова фабрика , ані ТОВ Дніпропетровська паперова фабрика з іноземними інвестиціями , на яких працювала позивач, після своєї ліквідації не передали необхідних документів до архівних установ. Таким чином, позивач позбавлена права на приватизацію кімнат у гуртожитку, оскільки не може документально засвідчити, що вселилася та користується таким приміщенням на законних підставах. Також просив врахувати суд, що іншого житла позивач та члени її сім`ї не мають.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов та доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, надав до суду пояснення на позов та просив ухвалити законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Борсук Ю.В. , в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона вселилась до гуртожитку в 1993 році, і на момент її вселення позивач вже проживала в цьому гуртожитку, де і проживає по сьогодні постійно.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивач працювала на паперовій фабриці та постійно проживає у гуртожитку зі своєю сім`єю з моменту їх заселення в 1990 році, сплачує комунальні послуги.
Відповідно до за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вислухавши позивача та її представника, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1990 по 2017 рр. перебувала в трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством Дніпропетровська паперова фабрика , а після ліквідації - з Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська паперова фабрика .
Встановлено також, що, як працівника фабрики, ОСОБА_1 та членів її сім`ї було вселено до кімнати в„– АДРЕСА_3 , що є державним майном.
ОСОБА_1 як наймач кімнати в„– АДРЕСА_3 , починаючи з 16.12.1994 і до цього часу належним чином оплачує кошти за житлово-комунальні послуги.
Судом також встановлено, що приватизація відкритого акціонерного товариства Дніпропетровська паперова фабрика здійснювалася центральним апаратом Фонду державного майна України. Проте до статутного капіталу ВАТ Дніпропетровська паперова фабрика не увійшов державний житловий фонд, до складу якого входили житлові будинки, розташовані в АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_18, АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_17 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9, та гуртожиток по АДРЕСА_3 з об`єктами благоустрою (мощення, тротуари, озеленення).
Актом приймання-передачі від 15 серпня 1998 року вищезазначений державний житловий фонд був переданий на утримання (баланс) Дочірньому підприємству Каспій .
Факт законного заселення позивача та користування нею кімнатою в„– АДРЕСА_3 , підтверджується наданими письмовими доказами.
Так, позивач ОСОБА_1 є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , з 16 грудня 1994 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 1210-1319710-2018 від 08.02.2018.
Крім того, факт заселення у гуртожиток і користування позивачем кімнатою АДРЕСА_3 підтверджується показами допитаних у судовому засіданні свідків.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 128 ЖК УРСР порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
У статті 129 ЖК України зазначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Аналогічна норма міститься у абзаці першому пункту 10 Розділу II Примірного положення про гуртожитки.
У пункті 40 Положення зазначено, що інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Статтею 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.
Тобто законом передбачено, що під захист підпадають особи, які дотримали певних умов, зокрема відсутність в особи власного житла; правомірність її проживання в гуртожитку та користування гуртожитком; реєстрація за місцем проживання у гуртожитку більше 5 років на законних підставах; фактичне проживання протягом п`яти років за місцем реєстрації в гуртожитку.
Таким чином, однією із умов є реєстрація за місцем проживання у гуртожитку більше 5 років на законних підставах або фактичне проживання протягом п`яти років за місцем реєстрації в гуртожитку.
Другою обставиною, з якою пов`язане право на захист особи відповідно до вищезазначеного Закону, є правомірність її проживання в гуртожитку та користування гуртожитком. При цьому Закон не містить визначення "законні підстави".
Для вирішення питання, чи на законних підставах позивач мешкає у гуртожитку, суд виходить з загальних норм матеріального права, які регулюють питання вселення у гуртожиток та набуття права користування житловою площею у ньому.
Враховуючи вищезазначені норми законодавства, надані позивачем дозами, суд вважає, що позивач заселилася у гуртожиток та проживає на законних підставах.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 59 ЖК України, ордер на заселення позивача в гуртожиток не було в судовому порядку визнано недійсним, відповідачем не спростовано факту законного заселення позивача в гуртожиток.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України , в контексті вказаної Конвенції поняття житло не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі МакКенн проти Сполученого Королівства ).
Підсумовуючи наведене, суду приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки вимоги щодо розподілу судових витрати не заявлено, суд вважає віднести судові витрати на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Каспій , треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 на законних підставах у житловому приміщенні в„– АДРЕСА_3 , з 16 грудня 1994 року.
Визнати за ОСОБА_1 з 16 грудня 1994 року право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_3 .
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Повний текст судового рішення складено 04 травня 2020 року.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач Дочірнє підприємство Каспій , ЄДРПОУ 25534949, місце знаходження - вулиця Каспійська, будинок 16, м. Дніпро, 49034.
Третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, ЄДРПОУ 42767945, місце знаходження - вулиця Центральна, будинок 6, м. Дніпро, 49000.
Третя особа Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 38114671, місце знаходження - вулиця Воскресенська, будинок 16, м. Дніпро, 49000.
Суддя О.О. Богун
Суд | Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 28.04.2020 |
Оприлюднено | 08.05.2020 |
Номер документу | 89113442 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
Богун О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні