Вирок

від 07.05.2020 по справі 183/1882/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1882/20

№ 1-кп/183/1111/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12020040350000486 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Новгородське Дзержинського району Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме:

- 23.12.2003 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 122, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 24.11.2004 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднаний невідбутий строк за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.12.2003 року, до відбування 3 роки 3 місяці позбавлення волі. Звільнений 03.05.2006 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 25 днів;

- 24.11.2006 року Городинщенським районним судом Черкаської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднаний невідбутий строк за вироком Придніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2004 року, до відбуття 5 років позбавлення волі;

- 21.05.2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 16.05.2018 року умовно-достроково на 2 місяці 16 днів;

27.06.2019 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12019040350000525 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України,

в с т а н о в и в:

Приблизно на початку березня 2020 року, точної дати в ході розгляду справи не встановлено, у ОСОБА_4 , який перебував за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, направлений на організацію незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту та здійснення прийому брухту чорних металів фізичною особою.

З цією метою на початку березня 2020 року, точної дати в ході розгляду справи не встановлено, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що він не зареєстрований в установленому законом порядку як суб`єкт господарської діяльності, та діє в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про металобрухт» від 05 травня 1999 року (у редакції від 15 вересня 2016 року), усвідомлюючи неправомірність своїх дій, виділив частину подвір`я за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , для розташування незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту, розробив план його функціонування, придбав необхідне обладнання для проведення зважування прийнятого металобрухту. Тобто вказаними діями ОСОБА_4 організував незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту.

Після цього, в період з початку березня 2020 року до 23 березня 2020 року ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що він не зареєстрований в установленому законом порядку як суб`єкт господарської діяльності, та діє в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про металобрухт» від 05 травня 1999 року (у редакції від 15 вересня 2016 року), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою отримання не контрольованого державою прибутку, здійснював на території домоволодіння АДРЕСА_1 приймання брухту чорних металів від фізичних осіб за ціною 2 гривні 50 копійок за 1 кг, та зберігав його на території вказаного подвір`я з метою подальшої реалізації та отримання неконтрольованого державою доходу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Також пояснив, що він почав займатися прийомом металобрухту з березня 2020 року за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , при цьому не зареєструвався як підприємець. За вказаний період він прийняв приблизно 400 кг металобрухту по 2,5 грн. за 1 кг. У скоєному щиро кається.

В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорював в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_4 скоєно злочин, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у здійсненні прийому брухту чорних металів фізичною особою, організації незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту, доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 213 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став і знову вчинив новий злочин.

Разом з тим, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.

Крім того, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин невеликої тяжкості. Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який вину свою визнав повністю, розкаявся у вчиненому, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліках у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває. За таких обставин, з урахуванням наявності обставини, яка пом`якшує покарання, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді обмеження волі на рівні мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 213 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням з мінімальним іспитовим строком, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у вигляді обмеження волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.

З цих же підстав суд не вбачає необхідності призначення ОСОБА_4 покарання в межах найбільшої санкції ч. 1 ст. 213 КК України.

Також, враховуючи те, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований та не має офіційно-підтверджених джерел доходу, а також за наявності обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає недоцільним призначення йому покарання у виді штрафу та виправних робіт.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 213 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставіст.75КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- фрагмент вагів (планка з маркуванням 1963 г. № 3329), табличку з написом «куплю метал» знищити;

- зошит із записами залишити в матеріалах кримінального провадження;

- 410 кг металобрухту, який передано на зберігання спеціалізованому підприємству заготівлі, переробки брухту чорних металів ТОВ «МААДІС» (код ЄДРПОУ 38470328, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 91) обернути в дохід держави.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1