Рішення

від 06.08.2007 по справі 18/43    

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/43    

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "06" серпня 2007 р.Справа №  18/43

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ТимошевськоїВ.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №18/43

за позовом:  Приватного підприємства "Фортеця ПіеР", м. Кіровоград   

до відповідача: Приватне підприємство "Агрофірма "Панчеве", м. Кіровоград  

про стягнення 19 267,91 грн.  

Представники сторін:

від позивача -    Хоменко О.В., директор, посвідчення №001 від 01.07.2004 р.;

від відповідача - не з'явився.   

Приватним підприємством "Фортеця ПіеР" подано позовну заяву про стягнення з приватного підприємства "Агрофірма "Панчеве" заборгованості, яка виникла з договору №43/04 від 16.12.2004р. за надання послуг з охорони господарського об'єкту, з урахуванням  встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних та пені у загальному розмірі 19 267 грн. 91 коп.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач  відзив на позов не подав, у судове засідання не з'явився, хоча належним чином сповіщений  про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями органу поштового зв'язку про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів судової справи.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази,  заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2004 року між приватним підприємством  "Фортеця ПіеР" (охорона) та  приватним підприємством "Агрофірма "Панчеве" (замовник) укладено договір  №43/04 на надання послуг з охорони громадського об'єкту.  Договір  укладено у письмовій формі,  підписано  обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

За умовами укладеного договору позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги по охороні  об'єкта, згідно з дислокацією, доданої до договору. За згодою сторін на об'єкті організовуються шість постів охорони, загальною чисельністю  54 охоронці (пункт 1.1. договору).

Сторонами у договорі погоджено вартість послуг, яка становить 750 грн. в місяць за кожного працівника охорони. Загальна сума договору складає 40500 грн. в місяць. Визначеним у договорі порядком проведення розрахунків передбачено попередню оплату за послуги, що полягає у внесенні замовником на розрахунковий рахунок "охорони" щомісячних авансових платежів не пізніше 5-го  числа поточного місяця у розмірі місячної вартості послуг охорони.

Договір вступив в силу з 16 грудня 2004 року та укладено строком   на один  рік з умовою продовження його дії на такий же термін  при  відсутності вимог  будь-якої зі сторін  на його припинення.  Поряд з цим,  пунктом 5.2. договору передбачено можливість його дострокового розірвання   у разі, зокрема, невиконання замовником  зобов'язань по оплаті послуг.

Як вбачається з матеріалів судової справи, позивачем в межах строку дії договору надавались відповідачеві послуги по охороні  з січня 2005 року по травень 2006 року (а.с.19-24). За твердженням позивача, відповідач за отримані послуги розрахувався частково, не здійснивши оплату отриманих послуг за травень 2006 року.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України  за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)  зобов'язується за завданням другої сторони (замовника)  надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії  або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За вимогами частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та  в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 978 Цивільного кодексу України за договором охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканість особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до пункту 43 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів діяльності" діяльність з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, підлягає ліцензуванню.

Право приватного підприємства "Фортеця Піер"  на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності,  підтверджується ліцензіями серії АА №545739 та серії АБ №322895, виданих Міністерством внутрішніх справ України,  копії яких долучено до матеріалів судової справи (а.с.47 - 48).

Як вбачається з акту прийому-передачі до договору №43/04 від 16.12.2004 р., складеного 31.05.2006р. та підписаного уповноваженими представниками обох сторін і скріпленого печатками, відповідачеві за період з 01 по 31 травня 2006р. надано послуги  по охороні на суму 15 000 грн. (а.с.19).

Факт отримання у травні 2006 року послуг охорони відповідачем не спростовується, однак, їх оплата не підтверджується.

Відповідно до статей  525,  526  Цивільного  Кодексу  України  зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк  згідно  з  умовами  договору  та  вимог  цього Кодексу,  інших  актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового  обороту  або інших  вимог,  що  звичайно  ставляться.  Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його  умов  не  допускається, якщо  інше  не  встановлено договором або законом.  З цими нормами кореспондуються  і  приписи  статті  193  Господарського   кодексу України,  що  визначають  загальні  умови  виконання господарських зобов'язань.

Згідно частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 2 статті 217 Господарського кодексу України серед видів  господарських санкцій, які застосовуються  у сфері господарювання, передбачає, зокрема, штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), яку учасник  зобов'язаний сплатити у разі невиконання  або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1.5 договору передбачено відповідальність замовника за невиконання умов договору по оплаті послуг охорони у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період прострочення  з травня 2006р. по березень 2007 р. Однак, позивачем не враховано вимоги частини 6 статті  232 Господарського кодексу України, яка  передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання  припиняється через шість місяців від  дня,  коли  зобов'язання мало бути виконано.  З   урахуванням викладених  вимог,  умов  договору щодо граничного строку оплати та виходячи  з  установлених  розмірів облікової ставки  НБУ  сума  пені  за   період  з   06 травня по  06 листопада 2006 р.  (шість місяців)  становить 1 314,25 грн., а саме:

Відповідно до постанов Правління Національного банку України від 09.08.2005р. №275 та від 06.06.2006 р. N207 розмір облікової ставки становив з 10 серпня 2005р. на рівні 9,5% річних, а з 10 червня 2006р. - на рівні 8,5% річних.

15000 грн. х (19% (9,5% облікова ставка НБУ х 2) х 35/365)/100% = 273,29 грн.

15000 грн. х (17% (8,5% облікова ставка НБУх2) х 149/365)/100% = 1040,96 грн.

Сума пені - 273,29 грн. + 1040,96 грн. = 1 314,25 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 2  статті  625  Цивільного  кодексу  України  боржник,  який   прострочив   виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з   урахуванням   встановленого   індексу  інфляції  за  весь  час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої  суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За  наведеним позивачем розрахунком, інфляційна сума за період прострочення з травня 2006 року по березень 2007 року становить 1 515 грн. та три проценти річних  412 грн. 50 коп.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи  доказів належного виконання відповідачем договірного зобов'язання по оплаті отриманих послуг з охорони за травень 2006 р., позовні вимоги по стягненню основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми, а також пені є обґрунтованими  та підлягають задоволенню.

З огляду на неправильне визначення позивачем розміру пені, про що вище зазначено, позовні вимоги по стягненню суми, заявленої позивачем, підлягають задоволенню частково.

З урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                          ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити  частково.

Стягнути з приватного підприємства "Агрофірма "Панчеве" (25006, м.Кіровоград, вул. Шевченка, 6, кв. 2, ідентифікаційний код 32119941,  р/р 2600541511301 в КБ "Приватбанк", МФО 323583) на користь приватного підприємства "Фортеця Піер" (м.Кіровоград, вул. Дзержинського, 84, р/р 26006310120701 в АКБ "Новий", м.Кіровоград, МФО 323453, код 32040039)  -  18 241 грн. 75 коп. заборгованості, з них 15 000 основного боргу, 1 314 грн. 25 коп. пені, 1 515 грн.    інфляційних втрат, 412 грн. 50 коп.   трьох  процентів  річних,   а  також  182 грн. 42 коп. державного мита і 112 грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішення законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому  законом порядку.

Суддя