Рішення

від 04.05.2020 по справі 942/85/20

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 04.05.2020

ЄУ № 942/85/20

Провадження №2/942/260/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про позбавлення права користування житловим приміщенням, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області, Служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити відповідачів права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_2 , колишня дружина ОСОБА_3 , син колишньої дружини -неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8, та їх спільний з колишньою дружиною малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 Позивач посилається на те, що з травня 2014 року відповідач ОСОБА_2 не проживає в належному йому будинку. Колишня дружина ОСОБА_3 разом з дітьми не проживають в належному йому будинку з жовтня 2018 року. Позивач посилається на те, що у зв`язку з реєстрацією відповідачів в його будинку він фактично позбавлений права отримати субсидію на оплату комунальних послуг, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 18.02.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

02 квітня 2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04 травня 2020 року.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився , про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відзиву на позов, заяв чи клопотань суду не надавав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, з позовними вимогами згодна в повному обсязі .

Представник третьої особи Служби у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв чи клопотань суду не надавав.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.10.2014, посвідченим приватним нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу Чернявською І.В., зареєстрованим в реєстрі за №1754, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28546865 від 24.10.2014.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 14.07.2015 перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , який рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 27.01.2020, яке набрало законної сили 27.02.2020, було розірвано. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно Новопсковським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області 10.12.2019, рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 27.01.2020.

Від цього шлюбу сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції у Луганській області 01.07.2015.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 має ще одного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00026252875 від 30.04.2020.

З довідки, виданої виконкомом Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області 06.02.2020 за вих.№252, вбачається, що в належному позивачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9

Відповідно до акту про фактичне не проживання на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 09.12.2019, відповідач ОСОБА_3 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з жовтня 2018 року не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , про що також засвідчили сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На підставі вказаного акту Пісківською сільською радою Новопсковського району Луганської області видана довідка про не проживання за вих. №1954 від 09.12.2019.

Крім того, згідно акту про фактичне не проживання на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 04.02.2020, відповідач ОСОБА_2 з травня 2014 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що також засвідчили сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На підставі вказаного акту Пісківською сільською радою Новопсковського району Луганської області видана довідка за вих. № 234 від 04.02.2020.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст.316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно зі ст. ст. 379, 382 ЦК України об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 роз`яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі 6-709цс16 за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Отже, вирішуючи дану справу, за встановлених фактичних обставин справи, слід дійти висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосувати положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього кодексу, а саме дружина (чоловік), їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз зазначених положень законів дозволяє зробити висновок, що член сім`ї власника квартири втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі понад один рік без поважних причин не проживають в житловому будинку, що належить на праві власності позивачу, договірні відносини між позивачем та відповідачами щодо винаймання спірного житла відсутні, а подальша реєстрація відповідачів в належному позивачу будинку створює перешкоди у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном як власником, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

При вирішенні питання про визнання неповнолітнього ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Оскільки суд дійшов висновку, що мати неповнолітнього ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 - відповідач ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , діти залишили зареєстроване місце проживання разом з матір`ю, і на даний час проживають разом з матір`ю в с. Риб`янцеве Новопсковського району Луганської області, суд приходить до висновку про можливість позбавлення неповнолітнього ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 права користування вказаним житловим приміщенням.

Відповідно до Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі - Закон) зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги позивача, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких підстав, позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 420,40 грн. та з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 210,20 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141-142, ч. 4 ст. 206, ст. ст. 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про позбавлення права користування житловим приміщенням, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області, Служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 210,20 грн. (двісті десять грн. 20 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Новопсковським РВ УДМС України в Луганській області 21.08.2015, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 210,20 грн. (двісті десять грн. 20 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Новопсковському районі Луганської області, код ЄДРПОУ 37942461 , повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.), сплаченого ним при зверненні до суду з даним позовом за квитанцією № 32 від 20.01.2020.

Третя особа: Служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, код ЄДРПОУ 34780584, місце знаходження: вул. Українська, 27, смт.Новопсков Новопсковського району Луганської області.

Третя особа: Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04336613, місце знаходження: вул. Центральна, 26А, с. Піски Новопсковського району Луганської області.

Представник позивача: Компанієць Вячеслав Валерійович , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ в„– 000030, видане Радою адвокатів Луганської області03.04.2014, який діє на підставі довіреності від 09.12.2019, здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України зазначені строки продовжуються на строк дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями).

Суддя: В.В. Пронька