Рішення

від 05.05.2020 по справі 624/190/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/190/20

№ провадження 2/624/121/20

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 05 травня 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі:

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проскурні Л.М.,

розглянув у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/190/20,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області,

третя особа: Орган опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області,

вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав.

ВСТАНОВИВ:

1.Позиція сторони позивача.

13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орган опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області про позбавлення батьківських прав, в якому просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно її неповнолітніх доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви зазначає, що вона є рідною бабусею неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Їх мати, дочка позивача, ОСОБА_2 , ніде не працює, зловживає спиртними напоями, перебуває на обліку у лікаря-нарколога Кегичівської ЦРЛ з приводу синдрому алкогольної залежності. Зареєстрована по АДРЕСА_1 . Однак, постійного місця проживання не має, за рік його змінювала декілька разів.

Батько ОСОБА_3 , - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько ОСОБА_4 розлучився з відповідачем та на даний час мешкає в Донецькій області.

Всі питання щодо утримання і виховання дітей вирішуються бабусею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти знаходяться на її повному утриманні, для повноцінного розвитку дітей вона докладає всі свої зусилля та можливості. Ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач не надавала і не надає по цей час.

Відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не цікавиться їх життям, навчанням, станом здоров`я, не забезпечує дітям необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає і доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, тобто в повному обсязі не виконує батьківські права та обов`язки, визначені ст. 12 ЗУ Про охорону дитинства .

2. Позиція відповідача.

Відповідач, ОСОБА_2 , не скористалася своїм правом та не подала в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подала зустрічний позов.

3. Позиція третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області та органу опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області.

З боку представників третьої особи направлено на адресу суду клопотання про проведення судового розгляду за їх відсутності та підтримання позовних вимог в повному обсязі. Також третя особа не скористалася своїм правом, не подав в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов.

4. Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

13 березня 2020 року позивач звернулась до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 13 березня 2020 року судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання 08 квітня 2020 року.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:

позивач: про підтримання позову та залишення судових витрат за нею, проти винесення рішення в підготовчому засіданні не заперечує;

відповідач: про визнання позову, просить прийняти рішення в підготовчому засіданні;

треті особи: заперечень проти позову не мають, просять винести рішення в підготовчому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст.200 ЦПК України встановлено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

5. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 31 березня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області, Україна, актовий запис № 02 (а.с.9), та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 06 лютого 2012 року Бесарабівською сільською радою Кегичівського району Харківської області, актовий запис №02 (а.с.10).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 являється бабусею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.17-19).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу носила прізвище ОСОБА_2 ( копія, а.с. 12).

Відповідно до довідки Кегичівської ЦРЛ ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу синдрому алкогольної залежності (а.с.11).

Відповідно до характеристики наданої Бесарабівським НВК на ОСОБА_4 13 січня 2020 року №01-25/09, остання навчається в 2 класі в групі пришкільного інтернату даного закладу. На вихідні дівчинку забирає бабуся, мати з жовтня жодного разу не з`являлася до закладу відвідати дитину. Мати взагалі не цікавиться навчанням та вихованням дитини (а.с.14).

Відповідно до характеристики наданої Бесарабівським НВК на ОСОБА_3 від 13 січня 2020 року №01-25/08, остання навчається у школі з першого класу (на даний час учениця 9 класу). Мати не приділяє належну увагу вихованню доньки, погано впливає на її психологічно-емоційний стан. Дитина важко переживає, стає замкнутою в собі, невпевненою та розсіяною (а.с.16).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 08 січня 2020 року умови проживання задовільні, в домі тепло, опалюється газом, продукти харчування є, домашнє господарство, стосунки між дітьми та дорослими дружні (а.с.17)

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання учениці 9 класу Бесарабівського НВК ОСОБА_3 від 13 січня 2020 року дитина проживає в належних умовах, в будинку чисто і охайно, має кімнату і робоче місце. Мати не займається вихованням дитини, не надає дочці ні матеріальної, ні психологічної допомоги. Дитина потребує психологічної, педагогічної та матеріальної допомоги, контролю з боку дорослих (а.с. 18).

Відповідно до акту обстеження сім`ї учениці 2 класу Бесарабівського НВК ОСОБА_4 від 13 січня 2020 року мати не приділяє належного виховання дитини та не цікавиться навчанням та вихованням дитини в школі. Дитина не проживає з матір`ю з жовтня 2019 року (а.с.19).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 03 лютого 2020 року №02-19 ОСОБА_2 вживає спиртні напої, не працює, живе за рахунок одноденних заробітків. Стоїть на обліку, як сім`я, що опинилася в складних життєвих обставинах з 2017 року. За рік неодноразово розглядалась на комісіях, висновків не робить. Будинок який дістався у спадок не оформила, а продала на розробку. Власного житла не має, проживає у найманому житлі із частою зміною через 2-3 місяці. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей. Діти знаходяться на утриманні бабусі та на утриманні годувальника на старшу дочку ОСОБА_3 . ОСОБА_4 знаходиться на утриманні Бесарабівського НВК (а.с.21).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав від 21 січня 2020 року №01-49/226 ОСОБА_2 вживає спиртні напої, не користується авторитетом серед односельців, товаришів не має. Проживає на даний час в с. Шевченково, Сахновщинського району, Харківської області. За час проживання в с. Бесарабівка неодноразово розглядалась на засіданні опіки та піклування при виконкомі Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за неналежне виконання батьківських обов`язків. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми в повному обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Орган опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області вважає за доцільне порушити питання органом опіки та піклування Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22-23).

6. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини перша-третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України Про охорону дитинства .

Згідно ст.157 СК України той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

8. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Суд зазначає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьками конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дітей, їх вихованням і розвитком мати не займається, свідчить про те, що мати дітей не бажає приймати участь у їх утриманні і вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Отже ухилення від виконання своїх обов`язків ОСОБА_2 з виховання її неповнолітніх доньок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлення щодо них материнського піклування, яка не цікавиться дітьми, їх розвитком, матеріальним забезпеченням, станом здоров`я дітей, не приймає жодної участі у їх житті, а тому встановлені фактичні обставини узгоджуються з приписами ч. 1 ст. 164 СК України, та є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача з врахуванням наявності її винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

9. Судові витрати.

Позивач заявила, що вимоги про розподіл чи відшкодування судових витрат не заявляє та залишає їх за собою, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав по відношенню до її доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с. Бесарабівка, Кегичівського району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Бесарабівка, Кегичівського району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, місцезнаходження: 64053, Харківська область, Кегичівський район, с. Бесарабівка, вул. Шкільна, буд. 30 (код ЄДРПОУ 21232766).

третя особа: Орган опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область Кегичівський район смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд.50 (код ЄДРПОУ 26420395).

Суддя Н.М. Куст