Постанова

від 29.04.2020 по справі 542/1358/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/1358/19 Номер провадження 22-ц/814/1007/20Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

розглянула в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області в складі судді Афанасьєвої Ю.О. від 14 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Імені Шевченка про зміну умов договору оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом , в якому просила внести зміни в перше речення п.8 Договору оренду землі від 17.07.2009 року, який зареєстрований у Новосанжарському відділі держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2012 року за № 532340004001885, виклавши його в такій редакції, а саме: замість слів Договір укладено на 10 років і діє до __ _____ 20__ року. , вказати Договір укладено на 10 років, з моменту приймання-передачі земельної ділянки, і діє до 18 липня 2019 року . Також просила поновити строк позовної давності для звернення до суду з вказаною вимогою.

Вимоги обґрунтовані тим, що нею, як власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,36 га, яка розташована в адміністративних межах Соколовобалківської сільської ради Новосанжарського району, укладено 17.07.2009 року договір оренди з ТОВ імені Шевченка , який зареєстрований у Новосанжарському відділі держкомзему 18.10.2012 року за № 532340004001885.

Укладаючи договір оренди сторони домовились про те, що вказаний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації орендарем.

Зважаючи на різні дати укладення договору оренди та його реєстрації, неоднозначну судову практику щодо розгляду справ з вказаними правовідносинами та побоювання щодо закінчення строку дії договору не наприкінці 2019 року, а значно пізніше в 2022 році, вона звернулася в січні 2019 року до товариства з пропозицією внести зміни до договору оренди землі в речення перше п. 8, виклавши його так : замість слів Договір укладено на 10 років і діє до ____ ____20__року , читати слова Договір укладено на 10 років, з моменту приймання-передачі земельної ділянки, і діє до 18 липня 2019 року .

На вказану пропозицію орендодавця, товариство відповіло відмовою, вважаючи датою закінчення договору оренди 18.10.2022 року, тобто через 10 років з моменту державної реєстрації договору оренди.

Зважаючи на зловживання орендарем своїм правом та умисне затягування державної реєстрації договору оренди землі, що в свою чергу сприяло збільшенню строку дії договору більш ніж на 3 роки, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Імені Шевченка про зміну умов договору оренди землівідмовлено.

Рішення суду вмотивоване відсутністю законних підстав для запропонованої позивачем редакції зміни умов договору оренди землі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, просить рішення скасувати та закрити провадження у справі, з огляду на відсутність предмета спору

Зокрема вказує, що оскільки договір оренди землі припинив свою дію 18.07.2020 року, тобто після сплину 10 років, на даний час відсутній предмет спору внаслідок припинення строку дії оренди.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 012425, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,36 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Соколовобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер 5323486000:00:001:0452.

17.07.2009 року між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ імені Шевченка було укладено договір оренди землі, строком на 10 років, про що зазначено в пункті 8 вказаного договору та вказано, що договір діє до __ ____20___ року.

Пунктом 35 договору оренди передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Також в п. 41 договору оренди землі сторони встановили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації та платою всіх розмірів послуг з реєстрації за згодою орендодавця.

Згідно акту прийому-передачі від 18.07.2009 року орендодавець передала спірну земельну ділянку відповідачу.

Після укладання договору оренди землі, останній було зареєстровано у Новосанжарському відділі держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.10.2012 року за № 532340004001885.

Вважаючи, що зареєструвавши договір оренди більш ніж через 3 роки після його фактичного укладення, орендар зловживав своїм правом та протиправно створив умови для штучного збільшення строку дії договору оренди.

При цьому, на її пропозицію узгодити такий строк шляхом внесення зміни до договору оренди землі в частині зазначення конкретної дати закінчення його дії, орендар відмовився, чим порушив її права як орендодавця, за захистом яких вона звернулась до суду.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статей 1, 13, 14 ЗУ Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладення договору) за договором оренди орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору у урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладення 17.07.2009 року спірного договору оренди землі між учасниками справи.

В пункті 41 умов договору сторони визначили, що строк дії договору починається з моменту його державної реєстрації.

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до орендаря з пропозицію внести зміни до договору оренди землі в частині строку його дії, зазначивши, що Договір укладено на 10 років, з моменту приймання-передачі земельної ділянки, і діє до 18 липня 2019 року , на що останній відмовив у прийнятті такої пропозиції, зазначивши, що строк дії договору триватиме до 18.10.2022 року, у зв`язку з чим він не має наміру підписувати Додаткову угоду до вказаного договору оренди землі.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтями 18,20 ЗУ Про оренду землі (в редакції на час укладення договору) визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно до усталеної судової практики та неодноразових правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах (зокрема такі висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17) для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Враховуючи, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем і згідно до вимог ст. 125 ЗК України право на таку оренду виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, то і обрахування строків дії такого договору буде пов`язано з датою його державної реєстрації, після якої такий правочин набирає чинності.

За вказаних обставин, вимоги позивача щодо внесення змін в договір оренди землі в частині обрахування строків його дії з моменту прийняття-передачі земельної ділянки, суперечать чинному законодавству, а відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх безпідставність.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують та не містять посилань на підстави, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність скасування судового рішення.

Так, не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема положення ст. 638 ЦК України, які не регулюють питання набрання правочином чинності, а вирішують питання укладання сторонами договору.

Безпідставним також є посилання апелянта на те, що суд мав застосувати норми ст. 213 ЦК України, яка передбачає тлумачення змісту правочину.

Про те, до спірних правовідносин вказана стаття не має жодного правового відношення, виходячи із предмета та підстав позову про внесення змін до договору оренди землі, які урегульовані іншими нормами матеріального права, зокрема ст. 651 ЦК України.

Відхиляються колегією суддів і твердження апелянта про те, що суд поспішно виніс судове рішення, не дочекавшись набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству . Вказаний аргумент є надуманим, не маючим ніякого правового значення для вирішення спору.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 6 травня 2020 року.

Судді: Обідіна О.І. Бутенко С.Б., Прядкіна О.В.