Ухвала

від 08.05.2020 по справі 923/429/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

08 травня 2020 року Справа № 923/429/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. , розглянувши заяву за вх.№926/20 від 05.05.2020

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техметіз", 72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Воїнів-Інтернаціоналістів, 14/1, код ЄДР 41567982

до боржника Приватного підприємства "Вектор", 75600, Херсонська область, м.Гола Пристань, пров.Портовий, 18, код ЄДР 31827577

про видачу судового наказу

В С Т А Н О В И В:

05.05.2020 за вх.№926/20 до господарського суду надійшла заява про видачу судового наказу з вимогами про стягнення 9362,47грн заборгованості за поставлений товар, 9362,47грн пені та 936,24грн штрафу у правовідносинах за договором від 20.04.2018 № Х-20/04/18.

Частиною 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня та штраф за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являються видом штрафних санкцій, які сторона зобов`язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань, та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені/штрафу була передбачена договором.

Відтак, пеня та штраф не є заборгованістю за договором, а являються штрафними санкціями, вимоги про сплату пені та штрафу у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Частиною 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки стягнення пені та штрафу є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, правовим наслідком порушення зобов`язання у разі прострочення його виконання, вимоги про стягнення пені та штрафу не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Також суд зазначає, що відповідно до п.п.7) ч.1 ст.155 ГПК України суд не розглядає обгрунтовність заявлених стягувачем вимог по суті, а наводить мотиви відмови у видачі судового наказу в частині стягнення пені/штрафу за здійсненою оцінкою правової природи пені та штрафу, встановленої нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене, судом не досліджувалось змісту умов договору щодо застосування відповідальності за порушення виконання зобов`язання, не надавалось правової оцінки відповідності умов договору нормам законодавства та, відповідно, не з`ясовувалось правомірності нарахування пені та штрафу, які заявлені до стягнення.

Навівши обгрунтування відмови у задоволенні заяви в частині видачі судового наказу щодо стягнення пені та штрафу, суд не вважає необхідним з`ясування питання щодо наявності спору за цією вимогою.

Керуючись п.3 ч.1, ч.2 ст.152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техметіз" за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Вектор" 9362,47грн пені та 936,24грн штрафу у правовідносинах за договором від 20.04.2018 № Х-20/04/18 відмовити.

Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення повного тексту ( та не більше 10 днів після закінчення карантину, відповідно до змін, внесених до ГПК України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-10) №540-ІХ від 30.03.2020) в порядку ст. 257 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано

08.05.2020

Суддя Н.А. Павленко